Організація готельного обслуговування - Мальська М.П. - 8.3.5. Упорядкування житлового номера в готелях

Планування житлового поверху в готелях пов'язане з типом горизонтальних комунікацій (коридорів), які забезпечують функціональний зв'язок між приміщеннями поверху. Тип поверху визначає планувальну організацію житлових номерів і господарських приміщень, його економічність, можливість рекреаційного використання, планувальну організацію вертикальних комунікацій. Розрізняють коридорне, галерейне, секційне, комбіноване планування житлового поверху [49, с. 261].

Коридорне планування житлового поверху, типове у плануванні готелів, найпростіше і раціональне. У ньому розрізняють три варіанти конфігурації поверху — загальний протяжний коридор, два паралельних і периметральний (зімкнутий по периметру) загальний коридор. Один загальний коридор характерний двостороннім розташуванням номерів. Ширина такого поверху залежить від сезонного характеру діяльності закладу розміщення: для установ цілорічного функціонування ширина повинна бути не менше 1,8 м, сезонних — 1,6 м. Розташування сходового та ліфтового холу визначають довжиною коридору; якщо довжина коридору незначна, виділяють лише хол, розташований посередині його периметра. У готелях зі значною протяжністю корпусів необхідно проектувати декілька вертикальних комунікацій.

У плануванні житлового поверху з двома паралельними коридорами номери мають одностороннє розташування, між коридорами розташовані сходові й ліфтові холи, приміщення обслуговуючого персоналу. Найчастіше так планують за блокування двох житлових корпусів готелю.

Планувальну структуру житлового поверху зі зімкнутим по периметру коридором застосовують у готелях з одностороннім розміщенням номерів і централізованим розташуванням вертикальних комунікацій та приміщень для обслуговуючого персоналу. Зімкнуте по периметру планування спостерігаємо в багатоповерхових готелях баштового типу з квадратною, круговою або еліпсоподібною конфігурацією житлового поверху.

Галерейне планування житлового поверху використовують у готелях з одностороннім розміщенням номерів, коли необхідна певна їхня орієнтація. Згідно з ним, збільшується протяжність житлового поверху, зменшується глибина житлового корпусу, скорочується площа номера до площі забудови житлового поверху. Найчастіше цю модель застосовують для закладів сезонного функціонування, а також у готелях атріумного типу, де галерея переважно розміщена з внутрішнього боку з виходом на атріум у вигляді балкона або по зовнішньому периметру споруди з орієнтуванням номерів на атріум.

Для секційної планувальної структури притаманне розташування житлових приміщень навколо вертикальних комунікацій — сходових і ліфтових холів, головно у житлових корпусах сезонних засобів розміщення. Насамперед у такій планувальній моделі проектують туристські бази, мотелі.

Комбінована планувальна структура житлового поверху поєднує водночас планування декількох попередніх форм його організації. Наприклад, можна використовувати коридорну та галерейну структури в ускладнених конфігураціях житлового поверху.

8.3.5. Упорядкування житлового номера в готелях

Житловий номер — основне житлове приміщення у планувальній структурі готелю, яке забезпечує його основну функцію — надає послуги з розміщення гостей. Він виконує функції універсального приміщення, забезпечуючи задоволення потреб гостей у період їхнього короткотермінового перебування у закладі розміщення: відпочинок; умови для праці; ділові зв'язки; санітарно-гігієнічні умови; зручне використання особистих речей; зовнішній зв'язок тощо.

Водночас номер є головним виробничим приміщенням готелю, "" тому вагоме значення має його раціональне планування відповідно до виробничої зручності використання. Раціонально спланований і забезпечений необхідним обладнанням номер відіграє суттєву роль у рентабельності готелю. Дотримання вимог до розмірів, структури функціональних приміщень у номері відображається на його обслуговуванні, поточних витратах, амортизації, ремонті, а найголовніше — у забезпеченні комфортного перебування гостей, вирішального чинника у презентабельності готелю.

Виокремлюють такі функціональні зони у плануванні житлових номерів: житлова кімната; санвузол; передпокій; кухня (у номерах-апартаментах). Розташування функціональних зон у номері, їхня кількість, розміри встановлює його планувальна композиція. Серед типового планування житлової кімнати, санвузла та передпокою є варіанти входу в санвузол:

— із житлової кімнати, без передпокою;

— з передпокою, санвузол загальний між номерами;

— з передпокою, санвузол індивідуальний для кожного номера. Цей варіант планування номерів найпоширеніший у готелях.

Номери за кількістю житлових кімнат класифікують на одно-, дво-, три -, багатокімнатні (номери-апартаменти). Структура житлових кімнат залежить від їхньої місткості, категорії номера, рівня комфорту готелю та його спеціалізації. Наприклад, готелі, зорієнтовані на прийом туристів, котрі прибувають для відпочинку сім'ями (курортні, туристські), повинні мати більшу частку дво- і багатомісних номерів, а міські готелі для ділових клієнтів — одномісних номерів (додаток Г).

Однокімнатний номер складається з житлової кімнати, передпокою та санвузла (в окремих номерах передпокій і санвузол інколи не передбачені). За розмірами однокімнатні номери можуть бути: одномісними (9—11 м2), двомісними (12—14 м2), тримісними (15 м2), чотиримісними (18 м2). У закладах розміщення готельного типу для прийому молоді, спортсменів проектують номери-гуртожитки на п'ять місць. Вони складаються з двох житлових кімнат зі загальним передпокоєм та санвузлом. Згідно зі сучасними нормами, двокімнатні номери з житловою площею 22 м2 і трикімнатні — 40 м2 можуть бути одно- і двомісними. Номери для прийому значної кількості гостей повинні мати площу в розрахунку 6 м2 на кожне додаткове місце (норми визначені для одно-двозіркових готелів).

Частка одномісних номерів у вітчизняних готелях становить близько 30—50 %, за кордоном — 60—80 %; у курортних і туристичних готелях частка двомісних номерів — 75—100 % загальної кількості номерів.

У зв'язку зі значними сезонними коливаннями попиту на готельні послуги, постійне співвідношення одно- і двомісних номерів, передусім за значною часткою одномісних, зумовлює ускладнення розміщення гостей і знижує доходи. У такому випадку доцільно проектувати однокімнатні номери на зразок "дубль", що швидко змінюють місткість номера згідно з попитом.

Двокімнатний номер складається зі спальні, вітальні, передпокою, санвузла (в окремих випадках двох). Санітарний вузол може мати два входи — один у передпокій, другий — у спальню.

Трикімнатний номер має спальню, вітальню, кабінет, передпокій, один або два санвузли.

Багатокімнатний номер (номер "люкс", номери-апартаменти) може складатися з 8 кімнат, у структурі передбачено декілька спалень, вітальня, кабінет, передпокій, гардеробна, кухня (кухня-ніша), ванна, туалет. Особливо фешенебельні номери у плануванні — дворівневі: на першому поверсі розташована вітальня, кабінет, передпокій, кухня, санвузол, на другому — спальня та санвузол. Багатокімнатні номери передбачені насамперед в апарт-готелях. їх використовують клієнти з високими матеріальними статками — бізнесмени, політики, котрі очікують у готелі комфортних умов проживання з можливістю проведення ділових зустрічей і роботи. їхня частка у структурі готелів не перевищує 10 % номерного фонду.

Номери "люкс" і номери-апартаменти з двох і більше номерів з метою ефективнішого використання сполучають дверима і отримують так звані номери-комплекси. Відповідно до попиту через комбінування номери можна здавати частинами, наприклад, як однокімнатні або номери "люкс" з різною кількістю кімнат або як багатокімнатні апартаменти з двома-трьома ізольованими входами зі загального коридору.

Передпокій у готелях невеликий за розміром — 1—2 м². В однокімнатних номерах він вирізняється лише просторово, двері у вітальню не використовують. Якщо в номері відсутній санвузол, передпокій не проектують. У передпокої передбачений простір для збереження верхнього одягу й особистих речей, а за кордоном у ньому іноді розміщують кухню-шафу або кухню-нішу.

У закладах розміщення рекреаційного типу номери мають додаткові зони відпочинку — балкон, терасу, лоджію.

Планувальна організація санітарних вузлів залежить від категорії готелю. Згідно з національним стандартом України щодо засобів розміщення в одно-, двозіркових готелях у закладах старої конструкції кількість номерів з повним санвузлом (умивальник, унітаз, ванна або душ) повинна становити відповідно не менше 26 і 50 %; готелі вищої категорії забезпечують санвузлом усі номери. В одно-, двозіркових готелях на кожному поверсі без санвузлів повинні бути туалет, ванна (душова) на кожні п'ять номерів, але не менше ніж два туалети та дві ванни (душові) на поверх окремо для чоловіків і жінок.

Площа санвузла повинна бути достатньою для вільного переміщення та комфортною у використанні всього обладнання і становити 2,4—4,6 м². Повне санітарно-технічне обладнання санвузла складається з ванни (душової кабіни), умивальника, унітаза, сушки для рушників і біде (для номерів вищих категорій у закладах розміщення високої категорії). Вхід у санвузол забезпечують найчастіше з передпокою, у багатокімнатних номерах, окрім входу з передпокою, передбачено другий вхід зі спальні. У номерах вищої категорії санвузол може бути розділений: зі спальні передбачений вхід у ванну, а з передпокою — в туалет. Роздільне проектування санвузла характерне насамперед за дворівневого планування багатокімнатного номера.

У закладах розміщення сезонного функціонування (кемпінг, туристська база) або для короткотермінового перебування гостей (туристський притулок, хижа) структура санвузла в номерах або загального санвузла на поверсі може бути неповною. Неповний санвузол (душ, умивальник, унітаз або лишень умивальник та унітаз) у номерах повинен бути у розрахунку на 2—4 місця. Загальні санвузли проектують за великою місткістю номерів — спальних кімнат, які відповідно до сучасних норм місткості можуть прийняти туристську групу від 8 до 20—25 осіб.

Обладнання житлових номерів у готелях — це організація внутрішнього простору в номері, що повинна забезпечити комфортні умови проживання гостей і зручне обслуговування. Загальний комфорт внутрішнього простору номера охоплює функціональний, екологічний і естетичний комфорт.

Функціональний комфорт реалізують зручністю використання будь-якого приміщення в номері й здійснення всіх функціональних процесів життєдіяльності людини — забезпечення сну, харчування, відпочинку, особистої гігієни, ділової зустрічі тощо. Зручність використання номера забезпечується оптимальним набором меблів і устаткування.

Екологічний комфорт створюють за допомогою оптимальних для організму фізичних характеристик внутрішнього простору номера — поєднання температури, вологості, дії сонячного проміння, повітряних потоків. Оптимальні екологічні умови формують системами інженерно-технічного забезпечення (опалення, кондиціонування повітря, вентиляції, сонцезахисних гардин, жалюзі та ін.).

Естетичного комфорту досягають гармонійністю наочно-просторового оточення, цілісністю й узгодженням усіх елементів — дизайну меблів, використанням декоративних засобів інтер'єру, колірної гами, оздобленням поверхонь, озелененням та ін.

Меблювання житлових номерів здійснюють згідно з функціональним призначенням меблів: вони повинні відповідати простору номера, щоб уникнути незручностей для клієнта й обслуговуючого персоналу, нормам стандарту якості та естетичного комфорту, бути доцільно укомплектованими. Для цього використовують спеціальні готельні меблі, зокрема гарнітурні, вмонтовані, зблоковані, навісні, зі зміною конструкції. Такі меблі економлять площу, яку вони займають, поліпшують естетичне сприйняття номера, полегшують його прибирання.

Меблювання номерів визначають категорією (рівнем комфорту), конструкцією та спеціалізацією закладу розміщення. Суттєво впливає на меблювання тип споруди готелю — період її будівництва, архітектурно-планувальні особливості. У готелях старої конструкції приміщення номерів — значно більших розмірів, планування відповідає архітектурному стилю часу будівництва, і тут, безперечно, розміщують меблі певного стилю. У готелях підвищеного комфорту меблі засвідчують фешенебельність закладу: забезпечують спальними гарнітурами з шафами для суконь, трельяжем і кріслами, гарнітуром кімнати-вітальні з сервантом, кабінетним гарнітуром, м'якими меблями. Суттєва роль належить конструкції номерів — розташуванню дверних і віконних отворів, розмірам простінок, виду системи опалення.

Особливості меблювання номерів необхідно брати до уваги ще в процесі проектування готелю, адже саме тоді розробляють схему розташування меблів і загального обладнання у номерах, з тим, щоби в майбутньому створити максимальний комфорт для гостей.

Найскладніші у меблюванні однокімнатні номери з розмірами 9—18 м2, адже в них необхідно забезпечити для гостей можливість сну, відпочинку, роботи, зберігання особистих речей, одночасно повинен бути простір для вільного переміщення в номері гостей та обслуговуючого персоналу.

У зв'язку з цим потрібно також враховувати функціональний зв'язок меблів із місцем їхнього розташування в номері. Так, робочий стіл має розташовуватись біля вікна, ліжко — праворуч по периметру стіни; якщо двомісний номер — вздовж стіни або поряд торцем до правої стіни; зона відпочинку (крісло і журнальний столик) навпроти дверей у зоні доброї оглядовості дверей; підставка для валізи біля дверей ліворуч або біля робочого столу. Якщо у номері передбачений передпокій, у ньому ліворуч розташовують вішалку для верхнього одягу та головних уборів.

У двокімнатному номері для меблювання спальні використовують одно- або двоспальне ліжко, шафу, тумбочку біля ліжка, у вітальні — м'які меблі для відпочинку, які забезпечують зручність у користуванні побутовими приладами, меблі для роботи (стіл і крісло) розміщують біля вікна.

У трикімнатному номері, що складається зі спальні, вітальні й кабінету, меблювання здійснюють аналогічно з двокімнатним номером, проте окреме розташування кабінету зумовлює необхідність його спеціального меблювання. Тут, окрім робочого стола, розташована шафа або полиці для книг і м'яка частина для відпочинку. У вітальні — обідній стіл зі стільцями, спальні — гардеробна.

Декоративне оформлення інтер'єру. Гармонійне поєднання наочно-просторового оформлення, досягнення цілісності й узгодженості всіх компонентів створює ефект естетичного комфорту перебування в номері. Естетично доцільне декоративне оформлення номера пов'язане з колірною гамою й оздобленням поверхонь, дизайном обладнання, декоративним оформленням деталей, освітленням, озелененням таін.

До найважливіших елементів інтер'єру номерів належить колірне оформлення приміщень — колір пофарбування стін, використання колірного орнаменту, шпалер, дерев'яних панелей або драпірування, ліпнини в оформленні стін та стелі, покриття підлоги. У житловій частині готелів зі значною кількістю дрібних елементів необхідно продумувати кожну деталь у використанні матеріалів і кольору.

Матеріали для внутрішнього оздоблення номерів умовно поділяють на два види — для оздоблення стін та підлоги. У житлових номерах стіни найчастіше фарбують однорідним кольором або з певним ніжним орнаментом чи наклеюють шпалери; у дорогих апартаментах використовують дерев'яні панелі або драпірування. Сучасне оформлення житлового інтер'єру поєднує різні оздоблювальні матеріали, що допомагає досягти в інтер'єрі різноманітності й зручності. Міцніші матеріали застосовують для поверхонь активного використання, наприклад, покриття стіни панеллю або тканиною у вузьких проходах, біля вішалок та ін.

Матеріали для оздоблення номерів мають бути міцними, з високою звукоізоляцією і легко піддаватись очищенню. Для м'яких меблів найчастіше використовують фактурні або гладкі однотонні тканини без малюнків і орнаментів, що оптимально відповідають загальному оформленню та догляду. Килимове покриття, насамперед із орнаментом, збагачує колірне оформлення, виконує функції звуко- і теплоізоляції. Килими та килимові доріжки, зокрема у номерах високої категорії комфорту, є невід'ємною складовою у вітальні, спальні. У готелях рекомендують для використання ворсові й петельні килими.

Вагомий елемент інтер'єру — світло й освітлення, які повинні створювати комфортні умови проживання в готелі, сприяти ефективному обслуговуванню гостей. Окрім загального освітлення, у номерах необхідно використовувати прилади для освітлення локальних зон — робочого стола, журнального столика, ліжка, дзеркала, що забезпечує повноцінні умови для відпочинку та роботи. Використовуючи освітлювальне обладнання, потрібно враховувати колірне оформлення приміщення — оздоблення стін, підлоги, стелі. Суттєву роль в освітленні житлової частини готелю відіграє категорія номера. У номерах класу "люкс", апартаментах застосовують декоративне освітлювальне обладнання, яке доповнює загальний дизайн номера. До декоративних освітлювальних приладів належать торшери, підвісні світильники з декоративним розсіюванням та затемненням, настільні, настінні світильники.

Щоби правильно вибрати світильники для загального освітлення номера, необхідно враховувати такі чинники:

1. Освітлення номера має бути рівномірним, без різких контрастів яскравості.

2. Контраст яскравості та кольору між приміщеннями загального користування і номером не повинен бути значним.

3. Сонячну інсоляцію потрібно визначати орієнтуванням на сторони горизонту споруди готелю.

4. Освітлення має бути поміркованим: за недостатнього освітлення в номері створюється ефект пригніченого тонусу, дискомфорту; якщо освітлення занадто яскраве — видозмінюється кольорове сприйняття приміщення.

У розміщенні освітлювального обладнання необхідно враховувати розташування основних функціональних зон — для сну, відпочинку, роботи, тому під час проектування потрібно передбачати не менше трьох розеток. Розміщають їх на поперечних стінах (відстань — не більше 1 м від зовнішньої та внутрішньої стіни номера).

В освітленні функціональних зон номера вагома роль належить світловому обладнанню передпокою, ванної кімнати, найменше забезпечених сонячним освітленням. Ці приміщення повинні мати загальне та локальне освітлення — у передпокої біля вішалки та дзеркала, у ванній кімнаті — біля дзеркала.

В оформленні житлових номерів велике значення мають твори художнього мистецтва — картини, скульптура, кераміка, а також озеленення.

У чотири-, п'ятизіркових готелях використання картин відомих місцевих художників — обов'язковий елемент декоративного оформлення номерів. Картини вивішують головно в спальні, вітальні, у місцях з широким візуальним охопленням — над ліжком, біля робочого столу, в зоні відпочинку. Керамічні вироби, скульптура доповнюють інтер'єр у місцях з недостатнім заповненням простору номера, де іншим елементам інтер'єру недостатньо місця — в кутах, біля вікна, меблів у зоні рекреації. Стиль, кольорова гама, розміри творів мистецтва повинні гармонійно узгоджуватись з іншими елементами інтер'єру — меблями, кольором, освітленням та ін.

Особливий компонент декоративного оформлення, що виконує й естетичні, й утилітарні функції, — озеленення. Воно активно впливає на формування інтер'єру, є рівноцінним елементом з іншими видами оформлення номера. За допомогою озеленення можна підвищити художню виразність внутрішнього простору, вдосконалити його функціональну організацію. Утилітарна функція рослин полягає в створенні сприятливого мікроклімату в приміщенні.

Озеленення забезпечують створенням природних і штучних композицій. Декоративно-квіткові композиції у вазах або вазонах найчастіше доповнюють зону відпочинку інтер'єру вітальні; в спальні номерів "люкс" прийнято використовувати вазони. В озелененні номерів необхідно дотримуватись естетичної цінності композиції — пропорційного співвідношення видів рослин, їхньої кольорової гармонії, розташування у номері. У використанні природних рослин бажано уникати квітів із різким запахом, рослин, які особливо алергенні або контакт з якими шкідливий для життя та здоров'я гостей.