Географія - Олійник Я.Б. - 11.1. Основні риси рельєфу: низовини, височини, гори

11.1. Основні риси рельєфу: низовини, височини, гори

Поверхня України різноманітна. Від барвистого Полісся до Чорного та Азовського морів простяглися її неозорі низовини та височини. Це рівнинна частина України, що знаходиться в межах розлогої Східноєвропейської рівнини. На її заході піднімаються гірські пасма Українських Карпат. На крайньому півдні височіють Кримські гори.

Територія України, її поверхня формувалися протягом багатьох геологічних епох, у процесі взаємодії могутніх внутрішніх і зовнішніх сил Землі. На розвиток поверхні вплинули новітні тектонічні рухи, давні зледеніння й відкладення лесових товщ, коливання рівня моря, ерозійна дія невгамовних річок і вітру, а за історичний період—господарська діяльність людини.

Загальний орографічний план території України такий: 70 % її площі — низовини, 25 % — височини і тільки 5 % — гірські природні комплекси. Піднесеність рівнинної частини території України над рівнем моря становить у середньому 175 м, а її максимальна позначка — на Хотинській височині (гора Берда, 515 м). На Азово-Чорноморському узбережжі абсолютні висоти коливаються в межах 10— 15 м, на височинах — переважно 300—400 м. Гірські хребти досягають 1700—2000 м; найвищою точкою України є гора Говерла (2061 м) в Українських Карпатах.

Низовини, височини і гори України пов'язані з різнотипними тектонічними структурами, які вплинули на розвиток сучасного рельєфу, поверхні окремих регіонів.

Розташована на півночі Поліська низовина нахилена до річок Прип'яті й Дніпра, висоти іноді перевищують 150—200 м. І тільки Словечансько-Овруцький кряж піднімається до 315 м. На Поліській низовині розвинена густа річкова мережа. Ділянки між річками мають плоско-хвилясту поверхню, на них спостерігаються горби і зниження. На південь від Поліської низовини вздовж лівого берега Дніпра простяглася Придніпровська низовина. її поверхня нахилена в західному й південно-західному напрямках, абсолютні висоти змінюються від 170— 140 м до 120—90 м. У її межах вирізняється широка долина Дніпра з крутим правим берегом, декількома лівобережними терасами. У східному напрямку вона поступово переходить у Полтавську рівнину з плоскою та горбистою поверхнею, з долинами та балками.

На півдні України — Причорноморська низовина, поверхня якої має абсолютні висоти 150— 120 м і поступово знижується до Чорного моря з падінням позначок до 10, 5 і 0 м. Характерною особливістю низовини є наявність на ній степових блюдець і подів. З південного заходу до Українських Карпат прилягає частина — Закарпатська низовина з малим похилом на південний захід та абсолютними позначками 120— 105 м. її поверхню утворюють плоска терасова долина річки Тиси з притоками. На північ від Кримських гір лежить Північнокримська низовина, поверхня якої поступово знижується до Сиваша від 40 до 1,0—0 м над рівнем моря.

У центральній частині України — Придніпровська височина з висотами 320—280 м (на півночі) та 170—150 м (на півдні). В її східній частині вирізняються Канівські гори з заповідною дібровою. Тут — могила українського генія Тараса Шевченка. На південному сході — Приазовська височина з висотами 300—150 м. останцями кристалічних порід — "кам'яними могилами" (гора Могила-Бельмак, 324 м).

У західній частині України — Подільська та Волинська височини з вельми розчленованою ерозійною поверхнею. їхні абсолютні позначки — 350—320 м (гора Камула, 471 м). На Волинській височині вирізняється Мізоцький кряж. На Подільській височині виокремлюються гірські масиви: Кременецькі гори, Голо-гори, Розточчя, Опілля, Товтри (Медобори). На сході республіки — Донецька височина (гора Могила-Мечетна, 367 м), її абсолютні позначки становлять 300—175 м. Своїми південно-західними відрогами на територію України заходить Середньоруська височина з позначками до 236 м в межах України, густою долинною та яружно-балковою мережею.

З північного сходу до Українських Карпат прилягає Передкарпатська височина з висотами 650—800 м, густою мережею річкових долин.

Українські Карпати — молоді середньовисотні гори, що утворилися під час альпійської складчастості. Висоти коливаються тут від 1200 до 1600 м. Гірські пасма простягаються з північного заходу на південний схід на 270 км. Це пасма Зовнішніх Карпат, у межах яких вирізняються гори Бескиди, Горгани та Покутсько-Буковинські. У центральній частині: 1) Вододільно-Верховинські Карпати з низькогірно-увалистим рельєфом; 2) Полонинсько- Чорногорський хребет; 3) Рахівські та Чивчинські гори. Найвищим гірським масивом Українських Карпат є Чорногора з декількома вершинами, що мають абсолютні позначки понад 2000 м. В Українських Карпатах є декілька перевалів: Ужоцький, Верецький, Вишківський, Яблуницький. Через них пролягають основні шляхи — автомобільні та залізничні магістралі.

Кримські гори простягаються із заходу на схід на 180 км. Тут вирізняються три гірські пасма: Головне з висотами 1200—1500 м, Внутрішнє з висотами 400—600 м та Зовнішнє з висотами 250—350 м. Схили пасом асиметричні: південні — круті й урвисті, а північні — пологі. Найвищою точкою Кримських гір є гора Роман-Кош (1545 м). Прибережні схили Головного пасма закінчуються Південним берегом Криму, де поширені ерозійні, зсувні та вулканічні форми рельєфу. Сучасного вигляду Кримські гори, як і Українські Карпати, набули в епоху альпійської складчастості. На їх Головному пасмі — Ангарському перевалі — пролягає тролейбусна лінія від Сімферополя до Алушти і Ялти.