Планування туристичної діяльності - Мальська М.П. - Тема З. ВИБІР ОРІЄНТАЦІЇ ПЛАНУВАННЯ

Тема 3. Вибір орієнтації планування

Тема 4. Здійснення класифікації видів планування

Тема 3. ВИБІР ОРІЄНТАЦІЇ ПЛАНУВАННЯ

3.1 Реактивізм

3.2 Інактивізм

3.3 Преактивізм

3.4 Інтерактивізм

3.5 Основні принципи інтерактивного планування

3.1. Реактивізм

Реактивне управління базується на досвіді й історії. У реактивних організаціях планування зазвичай вважається прерогативою керівника. Свої організації вони вважають машинами і керують ними автократично, як щодо цілей, так і щодо засобів. Хоча управління в реактивних організаціях здійснюється зверху вниз, планування у них здійснюється знизу. Професійні плановики підключаються, як правило, нечасто, хоча інколи використовуються для уточнення деталей, тому продукти і послуги сплановані під впливом такого виду планування часто витісняються з ринку.

Тих, хто дотримується такої орієнтації в плануванні, не задовольняє ні існуюче положення, ні методи, які використовуються. Однак їм подобається те, що було раніше. Тому вони намагаються вернутись до минулого стану. Вони відчувають ностальгію і романтизують минуле. Вони входять у майбутнє, повертаючись обличчям до минулого, таким чином, краще бачать це місце, де вони знаходяться, а не те, до якого рухаються [1, с. 86].

Проте орієнтація на минуле має і свої переваги. По - перше, це історичний досвід, з якого можна багато почерпнути. Як каже прислів'я: "Все нове — це добре забуте старе". По-друге, реактивізму притаманна послідовність, що переважно виключає різні необдумані зміни. Звідси слідує і збереження традицій управління, що деякою мірою забезпечує почуття безпеки.

3.2. Інактивізм

Інактивізм задовольняється існуючим станом речей. Він не має тенденцій до повернення попереднього стану і не схвалює просування вперед. Тому він протидіє змінам, його цілями є виживання і стабільність [1, с. 88].

Керівники інактивного типу вважають існуючі умови не найкращими, але достатньо хорошими, або настільки хорошими, наскільки можна було очікувати. Вони вірять, що більшість змін або тимчасові, або ілюзорні, і що їх справи навіть у момент нестабільності самі прийдуть у стан рівноваги. Вони впевнені, що якщо нічого не робити, то нічого не станеться, а це все, що їм потрібно.

Незважаючи на своє найменування, інактивісти дуже діяльні. Навіть коли немає кризи, а це буває дуже рідко, вони виконують велику роботу, щоб нічого не сталося. Інші люди докладають зусилля, щоби змінити положення, ці ж постійно зайняті тим, щоб не допускати змін. Не дивно, що бюрократія і тяганина — необхідні інструменти інактивістів. На відміну від реактивістів, які орієнтуються на передісторію подій, інактивісти орієнтуються на поточний момент, на нові явища.

Із організацій з інактивним стилем управління краще всіх виживають ті, в яких виживання не залежить від продуктивності, тобто ті, які находяться на бюджеті. Чи варто дивуватись, що вони чинять опір спробам виміряти їх продуктивність. Багато прикладів інактивізму можна знайти в державних установах, серед відділів обслуговування, в корпораціях.

Інактивні організації добре працюють, коли поточні фактори навколишнього середовища по суті сприятливі для них. Існують очевидні ситуації, коли нічого не робити, ЩО б там не було. Деякі проблеми вирішуються або зникають самі собою, якщо їх не чіпати. Більше того, навіть у повністю неконтрольованому і турбулентному середовищі інактивісти можуть поступати неправильно, нічого не роблячи, але виглядати при цьому не гірше, ніж ті, що намагаються що-небудь зробити, оскільки вони діють обережно, тому рідко роблять помилки катастрофічного масштабу.