Сучасні різновиди туризму - Кляп М.П. - 6.9. Класифікація туризму за засобами пересування

Транспортні засоби в туризмі поділяються за кількома типами:

1. За типом рушійної сили ( приводу ):

o транспортні засоби, що приводяться в рух силою людських м'язів;

o гужовий транспорт - транспорт, що рухається силою м'язів тварин: коней, верблюдів, волів, буйволів, лам, віслюків, оленів, слонів, собак. Розрізняють в'ючний транспорт - тварина безпосередньо несе вантаж; тягловий - тварина упряжена у віз, сани, бричку, екіпаж. Зазвичай, як в'ючних, використовують великих копитних тварин;

o транспортні засоби, що приводяться в рух силою вітру або потоків повітря - парусне судно, повітряна куля, планер, дельтаплан, парашут;

o транспортні засоби, що приводяться в рух потоками води, течією, наприклад, плоти;

o механічний транспортний засіб.

2. За середовищем, в якому відбувається рух:

o ручні наземні транспортні засоби - наземні транспортні засоби, що приводяться в рух силою людських м'язів: тачки, ноші, вагонетки;

o велотранспорт - наземний вид транспорту, що приводиться в рух силою людських м'язів за допомогою педалей, це перш за все велосипеди та менш поширені веломобілі;

o рейкові або ж залізничні транспортні засоби - транспортні засоби, що рухаються по рейках, зазвичай завдяки власним двигунам: поїзд, трамвай, дрезина, вагонетка;

o автотранспортні засоби - транспортні засоби, які рухаються на колесах по дорогах за допомогою власного двигуна: пасажирські автомобілі, вантажний автотранспорт, автобуси, тролейбуси, мотоцикли;

o водні транспортні засоби - різноманітні транспортні засоби, призначені для руху на поверхні і в глибині води (океанів, морів, річок, озер): пліт (плавзасіб), судно, корабель, човен, субмарина;

o повітряні транспортні засоби - різноманітні транспортні засоби призначені для польотів в атмосфері, літальні апарати: аеростат, літак, вертоліт, дирижабль;

o космічні транспортні засоби - транспортні засоби для польотів у космосі: ракети, космічні кораблі.

Пішохідний туризм (трекінг-туризм, легка хода, бекпекер) - один з найпоширеніших видів спортивного туризму, основною метою якого є подолання групою туристів маршруту по місцевості з місця відправлення до місця прибуття за вказаний проміжок часу. Пішохідний туризм сприяє фізичному і інтелектуальному розвитку людини, підтримці хорошої фізичної форми за рахунок певного періоду перебування в природних умовах навколишнього середовища. Маршрут пішого туризму може містити в собі не тільки програму фізичної, спортивно-оздоровчої підготовки, але і ознайомлення з історією і культурною спадщиною населення регіону. У світі існують піші стежки завдовжки в тисячі кілометрів. Наприклад, довжина Алпалачської стежки в США досягає 3500 км. Зараз існує багато спеціалізованого спорядження для пішохідного туризму: туристичні намети, спальні мішки, трекін-гові палиці, трекінгові черевики, казанки, газові пальники, компас, GPS-навігатори і так далі.

Власне, пішохідний туризм поділяється на підвиди: трекінг-туризм, легка хода, бекпекер. Легка хода (англ. Lightweight backpacking, від англ. Lightweight - легкий і англ. Backpack - "рюкзак") - напрям у пішохідному туризмі, відмінною рисою якого є максимальне зниження ваги спорядження, без загрози безпеки. Для цього вага основного спорядження (екіпірування, рюкзак і те, що в ньому - виключаючи паливо, воду і їжу, обсяг яких залежить від тривалості та стилю походу) зменшується настільки, наскільки це безпечно можливо. Іноді також скорочується обсяг провізії. Хоча чітких кордонів ваги не існує, прийнято вважати, що легкоходи і ультралегкоходи (ультраси) використовують спорядження близько 10 і 5 кілограмів відповідно. Але поділ це вельми умовний. У традиційному туризмі мінімальна вага спорядження зазвичай - не менше 14 кг і вище. Найбільш послідовні прихильники ультралегкоходства іноді збирають екстремально легкі набори спорядження, близько 2,5 кг. Але для того щоб подорожувати з таким спорядженням, необхідно бути дуже витривалим і впевненим у своїх силах.

Бекпекер (англ. Backpacker, від англ. Backpack - "рюкзак") - поширений в останні десятиліття термін, що позначає мандрівника, що здійснює самостійні подорожі за невеликі гроші, найчастіше принципово відмовляючись від послуг туроператорів. Усі свої подорожі бекпекер планує і здійснює самостійно: переміщається на всіх видах громадського транспорту (автобуси, поїзди, літаки). Використовує всі можливості, надані авіаперевізниками: розпродажі і спеціальні акції, бонусні милі, лоукост, їздить автостопом. В дорозі бекпекер ночує не тільки в готелях, але й в хостелах, кемпінгах, гестхаусах, а також у будинках місцевих жителів. Харчується зазвичай там же, де і місцеві жителі, в простих і недорогих столових ресторанах, а також у самих місцевих жителів.

Повітряний туризм (авіатуризм, парашутний туризм) - один з різновидів туризму, в основі якого подолання маршруту в повітрі. Авіатуризм - різновид повітряного туризму за допомогою авіатранспорту. Серед послуг, які пропонуються в авіатуризмі - це повітряні екскурсії, проведення полювання з повітря.

Розрізняють такі види повітряних суден, що використовуються в туризмі: автожир, аеростат, вертоліт, дирижабль, повітряні кулі, гвинтокрил, махоліт, параплан, м'язоліт, планер, літак, турболіт, атомоліт, дельтаплан, мотодельтаплан, літак на фотоелектричних елементах. Відмінності між ними полягають у наявності або відсутності силової установки, а також у питомій вазі цих апаратів (легші вони чи важчі від повітря). Повітряні судна, важчі від повітря, розрізняються також за конструкцією, завдяки якій вони утримуються в повітрі: наявність несучих поверхонь (крил), несучих гвинтів або вертикально розташованого реактивного двигуна.

Сьогодні подорожі на повітряних кулях доступні на різних фестивалях, акціях, а також як додаткова анімація в туристських зонах. Дальність польоту на повітряній кулі залежить від сили вітру, а при середній силі вітру це 20-ЗО км. На фестивалях повітряні кулі піднімаються на висоту до 1000 м. Цікаво, що один із дирижаблів АеговсгаїЧ МЬ866 в СПІА завбільшки в три фут-больніполя перетворено у чотириповерховий готель класу "люкс". Всередині небесного будинку знаходяться пасажирські салони, комфортабельні каюти, конференц-зали та ресторани, бібліотека і навіть казино. Літальний апарат наповнений гелієм і вогнестійким газом. Завдяки прозорій підлозі, яка знаходиться в залі нарад, відкривається прекрасний вид з висоти польоту. Повітряне судно може підніматися на висоту 2438 метрів.

Окрім того, в повітряному туризмі виокремлюється окремий підвид - парашутний туризм, що здійснюється за допомогою парашуту. Зараз розрізняються такі види парашутної туристичної анімації: парапгутінг, парашутний фрістайл, кайтсерфинг, параселинг, скайсерфинг, купольна акробатика, фріфлаїнг, свуп, бейсджампинг, польоти у вінгсьюті. Подібний туризм жваво розвивається в таких туристичних зонах, де морське узбережжя знаходиться неподалік гірських зон, наприклад Анталія (Туреччина), Крим (Україна), Гавайї (США).

Водний туризм (морський туризм, річковий туризм, озерний туризм) - один з різновидів туризму, в основі якого подолання маршруту водною поверхнею. Розрізняють декілька підвидів водного туризму: сплав по річках, рафтинг, вітрильний туризм, каякінг, каньйонінг (подолання каньйонів без допомоги плаваючих засобів), віндсерфинг, вейкбординг.

Серед багатьох засобів сплаву для водного туризму варто відзначити найбільш поширені:

o водні лижі, водна дошка;

o каяк, каное (одно-, двомісний засіб сплаву);

o катамаран, педальний (пляжний) катамаран (від 2 до 6 чоловік);

o бублик (від 2 до 4 осіб);

o байдарка (двомісне судно);

o рафт (від 2 до 10 осіб);

o пліт (від 4 і більше осіб);

o надувні плоти і човни (від 1 і більше осіб). Катамарани - двокорпусні судна; корпуси судна з'єднуються

зверху рамою: сплавні катамарани, використовують для сплаву по річках. Вітрильні катамарани використовуються для здійснення подорожей під вітрилом (утому числі морського і океанського класу).

Байдарки та каяки - малогабаритні легкі безпалубні судна, що приводяться в рух, головним чином, мускульною силою людини. Каяк ділиться на безліч різновидів, головні з яких: родейний, водоспадний, для грального сплаву.

Плоти бувають різноманітних конструкцій, розраховані на рух головним чином з потоком води, з маленькою швидкістю. Різновиди плотів: дерев'яні плоти (з колод), рамкові - з надувними елементами, честер - різновид плота, що відрізняється способом веслування і посадки веслярів: веслярі сидять обличчям одне до одного на гондолах, розташованих поперек ходу судна, надувні плоти (рафт).

Найпопулярнішими місцями водного туризму у світі є СІЛА, Канада, Швеція, Туреччина, Єгипет, Австралія, Китай, Індонезія, Росія, Бразилія, Словаччина, Норвегія.

Підводний туризм (дайвінг-туризм, підводний туризм, снорк-лінг, туризм на підводному човні) - це різновид туризму, в основі якого підводне плавання зі спеціальним спорядженням. Дайвінг (англ. "diving" від англ. "То dive" - пірнати) В англійській мові, звідки було взято слово, англ. diving позначає просто "пірнання", і використовується для опису підводного плавання зі спорядженням (англ. scuba diving) або без нього (англ. free diving), водолазної справи (англ. hooka diving) і просто стрибків у воду*

Підводний туризм можна розділити на три класи:

- фрі-дайеінг (або апноє) - підводне плавання при затримці дихання. Дозволяє пробути під водою кілька хвилин (світовий рекорд - 11 хвилин 35 секунд);

- рекреаційний дайвінг - підводне плавання для відпочинку, задоволення. Цей вид занурень обмежений глибиною 40 метрів. Також в рекреаційному дайвінгу існує, як підклас, технічний дайвінг - це будь-яке занурення за межі зони денного світла та будь-яке занурення глибше 40 метрів і будь-яке занурення, яке вимагає декомпресійних зупинок. Різновидами технічного дайвінгу є кейв-дайвінг і болотний дайвінг;

- професійний дайвінг (або комерційний), використовується також термін "водолазні роботи";

- нічний дайвінг. Сама можливість бачити в темріві приносить дайверу рідкісне задоволення. В цей час доби можна побачити дивовижних тварин і риб, які ведуть нічний спосіб життя. При нічних зануреннях дайверам необхідне додаткове спорядження - лампи, світлові хімічні олівці, стробоскопи. Серед особливостей нічного дайвінга слід зазначити детальне знання техніки здійснення нічних занурень, хороше знання місця занурення і досвід підводної фотографії в незвичайних умовах;

- підлідний дайвінг. Такі занурення дають можливість спостерігати і досліджувати химерні форми льоду, тварин і рослинність холодного місця існування. Крім традиційного комплекту спорядження, дайверам-підлідникам необхідні регулятори, шнурки, страхувальні канати, переговорні пристрої і навіть запасний сухий костюм. У числі особливостей підлідного дайвінга тривала і наполеглива підготовка, хороше знання техніки безпеки, від лагоджена взаємодія партнерів, правильність вибору і організації місця занурення, знання особливих процедур виконання кожного занурення. Підлідний дайвінг - це спорт підвищеного ризику, безпека дайвера тут залежить від правильності планування, точності і злагодженості проведення занурення;

- підводна дайвінг-спелеологія - це не тільки отримання задоволення, але і перевірка сили волі. У цьому, як і багато в чому іншому, спелеологічний дайвінг схожий на підлідний: ті ж психологічні перешкоди, ті ж дослідницькі цілі. Так само, як підлідний дайвінг, підводна спелеологія вимагає спеціального спорядження і навиків, зокрема уміння користуватися котушкою з мотузкою. Крім того, що підготовка в цьому виді дайвінга досить складна і вельми тривала за часом, потрібно пам'ятати і про те, що спелеологічні занурення проводяться в умовах обмеженого простору з неминучою загрозою клаустрофобії і труднощів, що виникають при використанні газових сумішей. У таких складних умовах необхідні бездоганно відпрацьовані навики дій в аварійних ситуаціях, сила волі і здатність справитися з панікою, уміння орієнтуватися. Ризик при подібному зануренні величезний, проте задоволення, що отримується при цьому, максимальне;

- дайвінг-дослідження затону лих кораблів також один з різновидів дайвінга. Такі занурення здійснюються перш за все в дослідницьких цілях, для розкриття таємниць загибелі судів і підняття затонулих об'єктів, у пошуках скарбів і для того, щоб зустрітися з тисячолітньою історією, похованою на морській глибині;

- підводне полювання, дайвінг в цьому вигляді проводиться у відкритих водоймищах, де можна наловити риби;

- спортивний дайвінг - комбіноване плавання (300 метрів). Спортивний дайвінг це найпростіший вид дайвінга. Він здійснюється ради розваги і отримання задоволення, метою таких занурень є знайомство з підводним світом і дослідження флори і фауни морів і океанів. Відчуття невагомості, ілюзія ширяння над безоднею приносять дайверу величезне задоволення. Відмінні риси спортивного дайвінга очевидні: це простота підготовки, максимум безпеки і мінімум спорядження.

Експерти визначили, що найкращими місцями у світі для підводного туризму є:

1. Галапагоські острови, Еквадор.

2. Сипадан, Малайзія.

3. Мальта.

4. Мальдіви.

5. Єгипет.

Дайвінг-туризм - це особливий світ, про який кожен мріяв з дитинства. Унікальна можливість пізнати секрети морів і океанів, зануритися в чарівне місце існування - воду, проникнути в таємниці морських мешканців, спостерігаючи за їх життям.

На Карибських і Канарських островах процвітає ще один вид відпочинку для туристів під водою. Милуватися підводним світом тут можна з ілюмінаторів туристичних підводних човнів. Туристичні підводні човни відрізняються від військових скромними розмірами, невеликим часом занурення (оскільки працюють винятково на електричній тязі) і наявністю великих акрилових ілюмінаторів товщиною 7,6 см; занурюються такі човни на 20-36 м, тривалість підводної прогулянки зазвичай не перевищує однієї години. Всередині корпусу човна великий салон із сидіннями, температура підтримується кондиціонерами.

В'ючний туризм (кінний туризм, екіпажний туризм) - це різновид туризму на в'ючних засобах пересування, серед яких коні, віслюки, верблюди, собаки, слони, яки, олені, буйволи, страуси, черепахи, лами. Категорії складності в'ючного маршруту визначаються за характеристикою локальної перешкоди:

1. Лісові ділянки:

o поля. Ліс проходиться по стежках або без них;

o ліс з наявністю густо зарослих ділянок, підлісків;

o приховані в траві нерівності схилу, поглиблення, ями, канави, каміння, з крутизною не більше ЗО і тривалістю не менше 50 м.

2. Болота:

o розливи річок з протяжністю до 60 м і завглибшки до 0,2 м;

o не в'язкі заболочені ділянки завглибшки від 0,2 до 0,4 м, завдовжки до 100 м.

3. Зсуви:

o зсуви, каміння невеликі або дрібні, крутизна схилу 10-15 градусів;

o зсуви, у тому числі і "живі", з крутизною схилу 15-20 градусів.

4. Перевали:

o рух дорогами, яскраво виражені стежки з крутизною зльоту не більше 20 градусів і завдовжки не більше 200 м;

o рух по стежці або трав'янистим схилом з крутизною перевального зльоту до ЗО градусів на підйомі, 20 градусів на спуску, завдовжки не менше 200 м;

o не складні зсувні перевали з коротким не крутим (до ЗО градусів) перевальним зльотом і спуском, можливістю організації руху серпантином по "овечих" стежках. Проходження без спішування.

6. Траверс гребеню:

o лісистий, трав'яний гребінь. Схил вздовж гребеню не більше 15 градусів. Довжина траверса не більше 2 км;

o лісистий, трав'яний, зсувний гребінь. Схил вздовж гребеню 15-20 градусів. Довжина траверса не менше 2 км;

o трав'яний, зсувний, сніжний гребінь. Схил вздовж гребеню 20-ЗО градусів. Довжина траверса не менше 2 км.

6. Каньйон:

o рух по піску, гальці, траві, камінню і зсувам, довжина шляху в каньйоні не менше 200 м;

o рух по піску, гальці, траві, камінню і зсувам, довжина шляху в каньйоні (або вздовж) не менше 300 м.

7. Піски:

o окремі зони або лунки пісків;

o суцільні ділянки рівних пісків з хорошими водопоями;

o суцільні піски з хорошими водопоями на стоянках і місцях відпочинку.

8. Сніжна ділянка:

o рух стежками, доріжками або на відкритій місцевості з глибиною сніжного покриву не більше 20 см;

o рух стежками, лісовими або відкритими ділянками з глибиною сніжного покриву 20-40 см;

o сніжний покрив, що розкиснув або не щільний, завглибшки до ЗО см.

9. Льодові ділянки, льодовики:

o плоскі не протяжні рівні ділянки льоду, покриті снігом;

o плоскі рівні ділянки льоду протяжністю більше 200 м, покриті сипким, кристалічним снігом.

10. Водні ділянки, переправи:

o переправи через річки або невеликі водні ділянки з невеликою швидкістю течії (не більше 1 м/с), завглибшки до 0,5 м, брід при ширині потоку не менше 5 м;

o переправи через річки або невеликі водні ділянки з шириною до 10 м, середньою течією (близько 1,5 м/с) і глибиною до 0,7 м;

o переправи через річки або водні ділянки з шириною до 20 м, з течією (до 2 м/с) і глибиною до 0,8 м.

Здійснимо огляд тварин, що використовуються у в'ючному туризмі:

Коні. Самостійним видом використання коней є кінний туризм. Він має різні форми і набув широкого поширення в багатьох країнах як активний вид відпочинку і можливість пізнання навколишнього середовища. Крім того, спілкування людини з конем - це багато нових емоцій, що позитивно впливає на психофізичний стан. Особливо цікавий цей вид туризму в таких регіонах як лісотундра, тайга, лісостеп, гори і передгір'я. Велика кількість людей, чиї фізичні можливості обмежені і не дозволяють їм здійснювати подорожі поза проїжджими дорогами, знаходять в кінному туризмі вирішення багатьох своїх побажань, наприклад іпо-терапія. Кінні туристичні маршрути можуть бути одноденні, з поверненням на основну базу і протяжністю 30-40 км. Існують і багатоденні маршрути із зупинками на проміжних базах, де учасникам доводиться піклуватися не тільки про себе, але і про коня. Багато маршрутів пов'язано з культурно-історичними визначними пам'ятками і проходять пам'ятними місцями і заповідниками. Для кінного туризму найбільш підходять невибагливі, витривалі коні місцевих порід, багато хто з яких має м'які і зручні для вершника рухи. В умовах гір особливо придатні коні орловської, карачаївської, кабардинської та гуцульської порід, які не поступаються іншим коням.

В даний час у нас починає розвиватися популярний в багатьох країнах і такий, що не вимагає спеціальної фізичної підготовки екіпажний (упряжний) туризм. Він, як і кінний туризм, дозволяє долати значні відстані, а правильно складений маршрут зможе познайомити мандрівних з красивими і неповторними куточками природи, побутом і архітектурою старовинних міст і сіл.

Віслюки. Одним з найпопулярніших розваг на Кіпрі є сафарі на віслюках. Кіпрські віслюки дещо більше від середньоазіатських, тому навіть дорослі відчувають себе комфортно верхи на них. Колись на Кіпрі подорожі верхи на цих добродушних тваринах було звичайною справою. Для кіпрських віслюків створені всі умови мирного і приємного існування. Для того, щоб у чотириногих не переводилася їжа, час від часу їм доводиться працювати - возити на собі туристів.

Верблюди. Подорожі на верблюдах є однією з найбільш вишуканих послуг в Марокко, Єгипті, ОАЕ, Тунісі. Походи, під час яких турист зможе відвідати віддалені оазиси або насолодитися заходом чи сходом сонця над пустельними дюнами. Сьогодні верблюдів активно використовують як атракціон для туристів. Найбільш цікавою може стати подорож на верблюдах по пустелі Сахара. Поїздки на верблюдах влаштовуються на світанку або на заході сонця, щоб мандрівники могли помилуватися мінливими фарбами безкрайніх піщаних пейзажів. Любителям екстриму може сподобатися і більш тривала прогулянка з ночівлею.

Собаки. їздова собака - це собака певної породи (маламут, хаскі, самоїд, лайка, чинук), що використовується як тяглова сила на снігу або льоду, для буксирування човнів, для перевезення вантажів і людей на нартах в Сибіру, Гренландії, Канаді, на Алясці та в Арктиці. Існують різні типи розташування собак в упряжці, найпопулярніші - шісткою, двійкою і "смужечкою". В упряжку можна включити будь-яку кількість собак. Туристи що використовують собак як транспорт поділяють свої подорожі на звичайну їзду та драйленд. Драйленд (від англ. Dryland - "Суха земля"), як зрозуміло з назви, їзда на собаках на землі без снігу. Драйленд поділяється на кілька видів. Найвідоміші - канікрос (собака буксирує туриста), байкджоринг (тварина буксирує велосипед) і класичний драйленд (собака буксирує спеціальне пристосування, що називається карт). Деякі джерела навіть виокремлюють так званий приарктичний туризм, в якому головну роль відіграють їздові собаки.

Яки. Раніше, коли на Памірі, Тибеті не було доріг, яки були основним видом транспорту, а тепер їх використовують у туризмі. Сильні і витривалі, вони легко переносять по гірських стежках і засніжених перевалах в'юки вагою до 120-140 кілограмів. Тварини ці у всьому Тибеті служать, подібно верблюдам, для перевезення вантажів і частково для верхової їзди. Високі перевали, які не під силу колісному транспорту, як проходить з вантажем, їсть сніг замість води і витримує 50-градусні морози. Крутими горами і по найнебезпечніших стежках в'ючний або верховий йде впевненою ходою і ніколи не схибить. Навіть по льоду він ходить і бігає добре, там, де дуже слизько, котиться на своїх копитах, немов на ковзанах. У туристському каравані в 'ючні яки, у яких протягнуто крізь ніс дерев'яне кільце для мотузки, не прив'язуються один до іншого, подібно до верблюдів, а йдуть вільно купою.

Олені. Багато туристів взимку поринають у дитинство і уявляють собі засніжений ландшафт, чудове тепло оленячої шкури, похитування дзвіночків та щасливі обличчя. Під час сафарі на оленях можна познайомитися з традиціями Фінляндії, Норвегії, Карелії, більше дізнатися про розведення північних оленів, отримати міжнародні "оленячі" водійські права та відвідати Санта Клауса. Красиві ручні олені стали практично символом Лапландії, а оленярство до цих пір залишається одним з традиційних видів діяльності.

Лами. Подорожувати по Перу, до розташованого високо в горах стародавнього міста інків Мачу-Шкчу найкраще верхи на миролюбній та флегматичній тварині - ламі. На перуанських плоскогір'ях лами - звичайна домашня худоба, але власники місцевих туристичних фірм вирішили використовувати цих тварин для залучення туристів і організації верхових прогулянок від Куско до Мачу-Шкчу. Добиратися до напівзруйнованих палаців інків верхи на ламі набагато цікавіше, до того ж управляти ламою зовсім не потрібно. Вона дорогу наверх знає сама, йде спокійно і розмірено, вершника поважає і не бодається.

Слони. Проїхатися по джунглях Таїланду найкраще на слонах. Незважаючи на величезні розміри, товстошкірі тварини володіють чудовою координацією рухів і з легкістю пересуваються навіть вузенькими стежками в лісі. їздити на слоні легше, ніж на коні. Туриста посадять в колиску, встановлену на вершині слонової спини

(близько трьох метрів). У цієї корзини є ручки, за які треба міцно триматися. Управляє слоном пастух, який розташовується на шиї тварини або веде його за кінчик хобота чи вуха. Найцікавіше в туризмі на слонах - це спеціальні слонячі маршрути, якими славиться північний Таїланд. У подорож непролазними джунглями верхи на слонах відправляються справжні мандрівники і поціновувачі.

Буйволи. У В'єтнамі, як і у всіх азіатських країнах, для багатьох родин буйвол завжди залишався звичайною фермерською твариною - як корова або кури в інших країнах. Проте туристи часто бажають покататися на тварині, яку вони можуть побачити лише в зоопарку. Тому, якщо хочете осідлати буйвола, відправляйтеся до В'єтнаму, до дельти річки Меконг.

Страуси. В Південній Африці турист легко може застрибнути на африканського страуса заради біганини по двору. У регіоні Маленький Каро в місті Оудсхорн, проходять найбільші страусині перегони. Власне, їздити на страусах не дуже зручно, але туристам цікаво спробувати подібну атракцію.

Черепахи. Гігантську черепаху важко уявити як засіб пересування, але туризм сформував і на таку послугу попит. На території Кенії можна здійснити коротку подорож на гігантських черепахах, особливо полюбляють таку анімацію діти.

Лижний туризм (гірськолижний туризм) - різновид туризму на лижних засобах пересування. Лижний туризм різноманітний: це і одноденні прогулянки по готових лижнях, і недільні переходи по засніжених цілинних лісах, це і багатоденні автономні походи, складні експедиції в горах або в Антарктиді чи Арктиці, скі-тури (позатрасове катання) на гірських схилах без підйомників і гірськолижних курортів, сноубординг, сендбординг, гелі-скіїнг.

Лижі - древній винахід людини, призначений для подолання снігових просторів. У старих туристських довідниках можна знайти детальний опис сибірських голиць, індіанських лиж гу-ронского типу, лиж "пікерель", чукотських "воронячих лапок" тощо. Проте всі ці традиційні снігоступи е скоріше екзотикою, сучасні лижі за асортиментом поділяються на бігові, прогулянкові, туристські, слаломні, стрибкові, мисливські (раніше їх називали "лісові"). За матеріалом на: дерев'яні, пластикові, дерев'яно-пластикові, з металевою окантовкою. Є п'ять основних типів пересування на лижах, що призначені для різних цілей:

1. Race skis (Перегони на лижах).

2. Race carving skis (Перегони на карвінгових лижах).

3. Freeride skis (Фрірайд лижі).

4. Amateur skis (Аматорські лижі).

5. Special purpose skis (Спеціальні види лиж).

У тих регіонах світу, де взимку є стійкий сніговий покрив, можливо проведення лижних походів різних категорій складності. Найбільш цікаві траси лижних маршруів прокладені по хребтах гір. У таких походах туристи мають змогу набути досвід прокладання лижні по глибокому снігу, подолання природних перешкод у лісі, орієнтування, розпалювання вогнища та приготування іжі при мінусових температурах, що дозволить їм здійснити лижні походи у гірських районах. Експерти з лижного туризму визначили найкращі лижні курорти світу:

1. Раслер Блеккомб, Британська Колумбія, Канада.

2. Кітсбухель, Австрія.

3. Церматт, Швейцарія.

4. Вейл, США.

5. Озеро Луїза, Національний парк Банфф, Канада.

6. Шармоні, Франція.

7. Стоу, США.

8. Мон-Тремблан, Канада.

9. Кортіна, Італія .

10. Аспен, США.

Різновидом лижного туризму сьогодні став гелі-скіїнг, коли лижники стрибають з вертольота, який піднімає сміливців на вершину високої гори, з висоти вони оцінюють складність траси й заздалегідь можуть продумати маршрут спуску. Ще одним лижним різновидом туризму є сендбординг, різновид лижних перегонів для тих, хто не може дочекатися початку зимового сезону, і використовує для цього пісчані дюни. Останнім часом він завоював велику популярність серед сноубордистів. Випробувати себе у цьому виді спорту можна на місцевому пляжі, а до справжніх піщаних дюн доведеться вирушити у більш віддалені місця, наприклад у Марокко чи Алжир.

Велосипедний туризм (велотуризм) - один з різновидів туризму, в якому велосипед (моноцикл, біцикл, трицикл, квадроцикл, веломобілі) служить головним або єдиним засобом пересування. Є кілька туристичних велодисциплін: велошосе, маунтибайкинг, тріал. Термін "велосипедний туризм" відноситься до одного з видів активного відпочинку. Велотуризм як активний відпочинок полягає в проходженні на велосипеді маршрутів, які містять загал ьнотуристичні та специфічні для велотуризму об'єкти екскурсійного характеру. Складність таких походів може коливатися від простої до вкрай високої, маршрути прокладаються так, щоб використовувати переваги, які дає велосипед для швидкого пересування по маршруту.

Спеціалісти з велосипедного туризму визначили десятку кращих країн для велосипедного туризму:

1. Нідерланди.

2. Данія.

3. Колумбія.

4. Бразилія.

5. Канада.

6. США.

7. Швейцарія.

8. Іспанія.

9. Китай.

10. Норвегія.

Автомототуризм (автомобільний туризм, мототуризм, туризм на власному автомобілі, караванінг-туризм, автобусний туризм, автосафарі-туризм) - подорожі туристів до країн або місцевостей, що відмінні від їхнього постійного місця проживання, в яких основним засобом пересування виступає приватний, транспорт від фірми або орендований автомототранспорт.

Перші подорожі на особистому автотранспорті стали відбуватися в міру розвитку автомобільної промисловості на початку XX століття, але найбільшу популярність цей вид туризму набув у післявоєнний час. У цей період автомобільні компанії стали активно випускати нові моделі особистого транспорту, а країни - будувати протяжні автостради. Найбільш динамічно розвивався автотуризм в США, де в середині XX століття у зв'язку зі стрімким зростанням добробуту громадян і налагодженим автомобілебудуванням подорожі на особистому транспорті набули масового характеру.

Сьогодні послуги з туристичних поїздок на машині надають спеціалізовані агентства. Вони займаються підбором готелів та хостелів, бронюванням поромів і оформленням віз. Найбільш привабливим цей вид подорожей став саме з тієї причини, що туристи мають можливість планувати свою поїздку самостійно і без сторонньої допомоги, не підлаштовуючись під розклади поїздів і літаків.

Караванінг-туризм - різновид автомобільного туризму з проживанням в автофургонах або автопричепах. Історія "пересувних будинків" сягає Стародавньому Єгипту. Проте сучасними родоначальниками цих гібридів жител і транспортних засобів вважаються американські фургони переселенців на Дикий Захід. США до цих пір є найбільш розвиненою країною "комфортабельного автотуризму" і законодавцем мод з караванінгу.

Караванінг є одним з най популярніших видів автомобільного туризму для жителів Європи, особливо в Німеччині, Великобританії та Франції, де добре розвинена система кемпінгів. Туристи, що подорожують у такий спосіб, традиційно відзначають своє свято 24-го вересня, в день караванщика.

Автосафарі-туризм. Це одна з небагатьох можливостей подивитися країну зсередини, відвідати важкодоступні і незаселені місця. Тут є можливість перетинати живописні каньйони, що вражають уяву, пустелі і савани, спостерігати за екзотичними тваринами, і водночас відчувати швидкість і міць джипу. Сафарі поділяють на такі:

- короткострокове сафарі за кермом - вид екскурсії, тривалістю від 1 до 2 днів;

- короткострокове пасажирське - подорож у відкритих джипах з водієм;

- довгострокове - найбільш екстремальний вид сафарі, де за кермом закритого або відкритого джипу можна подолати до 3000 км у тиждень;

- мисливське сафарі - це справжнє полювання на антилоп, слона, лева, леопарда, крокодилів і здійснюється тільки за спеціальною ліцензією і тільки там, де це дозволено;

- мото-сафарі - сафарі на квадроциклах;

- дайв-сафарі - сафарі на спеціальних автомобілях. Залізничний туризм - різновид туризму, в якому головним

засобом пересування е залізничний транспорт (паровоз, електро-потяг, дрезина, фунікулер, трамвай, вагонетка, канатна дорога).

Світовий туризм почав розвиватися саме на залізниці, ще 5 липня 1841 англійський підприємець Томас Кук організував подорож для 570 осіб залізницею у поїзді, де пасажирам було надано комплекс послуг, що включав у себе харчування і духовий оркестр для розваги.

Залізничний туристський маршрут повинен ретельно вибиратися з урахуванням інтересів, побажань та попиту конкретних споживачів. Під час подорожі залізницею можна отримати задоволення від природних або культурних особливостей: ліси, озера, гори, пам'ятки архітектури, замки, храми. Для реалізації залізничного туризму існує кілька варіантів, наприклад, можливе формування окремих туристсько-екскурсійних поїздів. Великою популярністю користується ретро-поїзд "Східний експрес" в Туреччині, туристичний поїзд "Зимова казка" в Росії, скі-потяг "Сніговий" в Австрії, вузькоколійний маршрут "Боржавська вузькоколійка" в Україні.

Космічний туризм - це оплачувані з приватних коштів польоти в космос або на навколоземну орбіту в туристичних цілях. Відповідно до оцінок, опитувань та досліджень громадської думки, у багатьох людей є велике бажання полетіти в космос. Нині єдиним пунктом призначення космічного туризму є Міжнародна космічна станція (МКС). Польоти здійснюються за допомогою російських космічних кораблів Союз на Російський сегмент МКС. Організацією польотів туристів займаються Роскосмос і Space Adventures. Space Adventures співпрацює з "рос космосом" з 2001 року. Всього за допомогою цієї компанії в космосі вже побували сім (станом на 2010 рік) туристів. Підготовка космічних туристів проводиться в Зоряному містечку під Москвою, а також у невеликих літаках, що симулюють невагомість. Початком космічного туризму був політ американського бізнесмена італійського походження Денніса Ентоні Timo на борту російського корабля Союз на Міжнародну космічну станцію 28 квітня 2001 (завершення польоту 6 травня). До складу екіпажу Союз ТМ-32, на якому літав Денніс Тіто, також входили російські космонавти Талгат Мусабаєв та Юрій Бату рік. 18 вересня 2006 стартувала перша жінка - непрофесійний космонавт, американка іранського походження Ануше Ансарі. Приземлення відбулося 29 вересня. 40-річна Ансарі пройшла тренування в Росії і в х'юстонському центрі NASA.

Маршрутний туризм - різновид туризму, де заздалегідь спланований шлях переміщення туристів по географічних точках протягом певного періоду. Маршрутний туризм може бути спортивним (кваліфікаційним) і аматорським (оздоровчим). Маршрутний туризм має такі види: пішохідний, лижний, водний, велосипедний, мото-і автотуризм. За характером подолання перешкод найчастіше маршрутний туризм поділяється на рівнинний і гірський.

Маршрут лінійний - шлях руху з відвідуванням кількох пунктів обслуговування і екскурсійного показу, коли точки початку і завершення маршруту не збігаються, тобто знаходяться в різних географічних пунктах перебування.

Маршрут радіальний - шлях пересування з відвідуванням, як правило, однієї точки обслуговування та екскурсійного показу, тобто початок і кінець Він відбувається в одному географічному пункті перебування, розташовуючись в якому, турист здійснює подорож в інші пункти перебування, повертаючись в пункт початку подорожі.

Маршрут кільцевий - метод організації туристського та екскурсійного маршруту, при якому туристська екскурсійна група рухається по кільцевому маршруту з одного до іншого міста (місцевості), як правило, з ночівлями в цих містах.

Маршрут комбінований - шлях пересування, який складається з елементів лінійного кільцевого та/або радіального маршрутів у певній комбінації з використанням різних транспортних засобів під час руху по маршруту.