Філософія - Петрушенко В.Л. - ТЕМА 17. ДІАЛЕКТИКА ЯК ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ РОЗВИТКУ І МЕТОД ТА ЇЇ АЛЬТЕРНАТИВИ

Софістика вчить хибні доведенням, діалектика ж викриває їх хибність і шляхом розрізняння істинних доведень вчить відкидати хибні.

П. Абеляр

Діалектика вчить тільки засобам передавати іншим вже нам відоме і навіть вчить казати, не розмірковуючи, про багато речей, про які ми нічого не знаємо; тим самим вона скоріше перекручує, ніж вдосконалює здоровий глузд.

Р. Декарт

В недавні часи на просторі Радянської держави діалектика розглядалась як найперша та найважливіша складова філософського осмислення світу. Минув час, і хоча у більшості регіонів світу діалектиці не приділяється настільки важливого місця у філософії, проте вона не перестала цікавити філософів та науковців. В наш час деякі науковці вважають, що діалектика допомагає їм зорієнтуватись у дійсності, знайти виправдані підходи до її належного осягання та пізнання. При тому вони далеко не завжди можуть чітко висловитись відносно сутності та змісту діалектики, а також інколи не фіксують відмінностей між діалектикою як теорією розуміння дійсності та діалектичною методологією. Цапа тема покликана допомогти з'ясувати означені питання, а також подати основні змістові складові діалектики.

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

ДІАЛЕКТИКА -від. грецьк. - "діалегомаї" -сперечатись, вміння вести розмови. В сучасному значенні світорозуміння, що передбачає сприйняття світу як такого, що перебуває в русі, потоці змін, зумовлених єдністю та боротьбою внутрішніх протилежностей.

ДІАЛЕКТИЧНА ЛОГІКА - логіка другої рефлексії, тобто самоосмисленої думки, що відслідковує основні закономірності формування змісту мислення. Це є логіка руху категорій як родів буття (буття для мислення), що, перебуваючи в системі зв'язків, окреслюють буття в його найбільшій повноті.

ДОГМАТИЗМ - позиція у філософії та іншій сферах пізнання та діяльності, яка намагається надавати значення виключно усталеним, виправданим авторитетом чи минулим досвідам елементам знання і пізнання; це є перебільшення ролі абсолютного в пізнанні.

ЕКЛЕКТИКА - форма довільного, часто механічного або зовнішнього поєднання елементів певної множини; еклектика не прагне відшукати внутрішні засади єдності, а лише збирає множину за допомогою довільних прийомів.

КАТЕГОРІЇ - найбільш загальні поняття певної галузі знання, в яких фіксуються найважливіші якісні особливості предмету пізнання; у діалектичній логіці категорії постають родами буття, тобто визначеннями буття в його різних аспектах.

КООРДИНАЦІЯ (взаємне розташування), СУБОРДИНАЦІЯ (підпорядкування) та АКУМУЛЯЦІЯ (включення в ціле) — основні види взаємного відношення категорій в системі діалектичної логіки.

МЕТАФІЗИКА (як стиль мислення, протилежний діалектиці) - наполягання на тому, що в пізнанні наявні деякі незмінні складові; метафізика передбачає апелювання до якихось особливих, часто - надфізичних сутностей. З позиції метафізики, там, де немає абсолютного, не може виникнути й відносне, оскільки саме це відносне постає або лише другорядним виявленням абсолютного, або недосконалою формою його фіксації.

ПРОТИЛЕЖНОСТІ - граничний ступінь відмінності; протилежності фіксують крайні, граничні прояви певних предметів та явищ.

РЕЛЯТИВІЗМ - позиція у філософії, яка стверджує, що все є відносним, що немає нічого, що може тривалий час зберігати своє значення.

СОФІСТИКА - позиція, яка вважає, що відносність позицій та знань можна і потрібно використати для проведення приватного інтересу.

СУПЕРЕЧНІСТЬ - єдність протилежностей як крайніх виявлень тої ж самої сутності, тобто суперечність передбачає як взаємне заперечення протилежностей, так і їх єдність.

ФІЗИКАЛІЗМ- позиція у філософії, згідно якої людське мислення не має ніяких власних особливостей: його зміст визначається виключно лише тим, що може бути отриманим через відчуття із фізичної реальності; тобто реальним є лише фізичне та фізично фіксоване.