Філософія - Подольська Є.А. - Розділ десятий. Загальні сфери життєдіяльності суспільства. Динамізм і цілісність сучасного світу

Суспільство як продукт взаємодії людей

На перший погляд здається, що кожна людина існує сама по собі, приймає виключно власне рішення й реалізує його засобами власної діяльності та поведінки. Насправді ж ситуація дещо інша. Як специфічне утворення суспільство виникло, розвивається і функціонує на засадах багатогранних і різноманітних взаємозв'язків між людьми та соціальними спільнотами - суспільних відносин, що складаються в процесі їх діяльності. Суспільство, за П. Сорокіним, "означає не лише сукупність декількох одиниць (осіб, індивідів тощо), але й припускає, що ці одиниці не ізольовані одна від одної, а перебувають між собою в процесі взаємодії, тобто впливають одна на одну, доторкуються, мають між собою той або інший зв'язок" [32].

Суспільство в широкому розумінні - це частина матеріального світу, що відокремилась від природи і являє собою форму життєдіяльності людей, яка історично розвивається. У вузькому розумінні - це певний етап людської історії (наприклад, докапіталістичне суспільство, ранньофеодальне суспільство) або окреме, індивідуальне суспільство (соціальний організм).

В історії філософії і соціології під суспільством часто розуміли сукупність людських індивідів, що об'єднуються для задоволення "соціальних інстинктів" (Арістотель), контролю над своїми діями (Гоббс, Руссо). Розуміння суспільства як заснованого на конвенції, договорі, однаковій спрямованості інтересів було характерним для філософії XVII - початку XIX ст. Разом з тим у XIX ст. виникає критика "договірної" теорії суспільства.

Огюст Конт вбачав витоки суспільства в дії деякого абстрактного закону формування складних і гармонійних систем. Гегель протиставляв "договірній" теорії трактування громадянського суспільства як сфери економічних стосунків, де всебічно переплітаються всілякі залежності. Заперечуючи поняття абстрактної, позаісторичної людини. К. Маркс писав: "Суспільство не складається з індивідів, а виявляє суму тих зв'язків і відносин, у яких ці індивіди знаходяться один до одного" [24]. Певний характер суспільства є і певний характер суспільної людини, і навпаки: "...суспільство, - конкретизував Маркс, - тобто сама людина в її суспільних стосунках" [24]. У сучасній західній соціології розуміння суспільства як сукупності абстрактних індивідів замінюється розумінням його як сукупності дій тих самих абстрактних індивідів (наприклад, теорія соціальної дії).

Отже, суспільні відносини - це те специфічне, що відрізняє соціальні утворення від усіх інших систем матеріального світу. Але це не значить, що суспільство - тільки суспільні відносини. Суспільство - це взагалі "продукт взаємодії людей" (К. Маркс), до нього включаються і продуктивні сили, і виробничі відносини, і суспільний устрій.

Інтеграційні процеси, що відбуваються в усіх сферах життя, виявляються надто суттєвими для розвитку не тільки окремих країн, а навіть цілих регіонів та всього людства. Вони активно впливають на способи вирішення актуальних проблем нашого часу, входять невід'ємною компонентою в сучасний світогляд, визначають характерний для XXI ст. стиль мислення.

Інтенсивність взаємодії між різними державами зростала в міру їх розвитку і насамперед зміцнення економіки. Спроби об'єднати різні народи на підґрунті завоювань, що здійснювались протягом усієї історії, не принесли успіху: господарча та культурна відокремленість народів, зростання їх національної свідомості рано чи пізно призводили до розпаду цих штучних утворень типу Римської, Візантійської, Османської, Австро-Угорської, Британської імперій. Саме розвиток економічних зв'язків створив міцний базис для взаємодії між народами в усіх інших сферах.

Розвиток капіталізму привів до створення в II половині XIX ст. міжнародної системи розподілу праці і встановлення у межах єдиного світового господарства тісного взаємозв'язку між країнами. Світова торгівля споживацькими товарами, потім засобами виробництва і врешті-решт вивезення капіталу перетворили на предмет купівлі і продажу на світовому ринку будь-якого предмету людської діяльності. Розпочався новий етап всесвітньої історії, коли доля кожного народу, кожної людини стала тісно пов'язаною з долею усього людства.

Розвиток ринкової системи господарства природно привів до інтернаціоналізації економічної, політичної, науково-технічної, культурної - тобто усіх сфер суспільного життя. Не дивлячись на надто суперечливий характер інтернаціоналізації, вона в цілому, без сумніву, виявляє прогресивний напрям у розвитку людства, демонструючи єдність усіх народів у всесвітньо-історичному процесі.

В історії розвитку цивілізації виділяють три етапи:

♦ На першому - світова цивілізація являє собою сукупність осередків культури, що розвиваються незалежно одне від одного; їх взаємовплив несуттєвий.

♦ На другому етапі розвитку цивілізації вона перетворюється на органічне ціле, що відбувається внаслідок освоєння людиною усієї Землі та інтенсивного розвитку матеріальної й духовної культури, її цілісність виявляється у встановленні багатосторонніх відносин між окремими країнами: економічні, культурні, політичні зв'язки між країнами є важливою характеристикою світової цивілізації. Цей етап, напевне, завершився в кінці XIX ст.

♦ У нашому столітті світова цивілізація перетворюється на таке єдине ціле, що складається з відкритих систем, які знаходяться в стані інтенсивної взаємодії із зовнішнім світом. Світові проблеми перетворюються на життєво важливі для людства, а доля будь-якого народу набуває важливого значення для розвитку всієї цивілізації.

Однією з причин інтегративних процесів у світовій економіці є нерівномірний розподіл джерел сировини, в тому числі і енергетичної. Більшість розвинутих країн залежать від імпорту на 70 %.

Процеси інтернаціоналізації виявляються особливо яскраво в зовнішній торгівлі. Близько 20 % світової економіки, що містить у собі іще й будівництво, транспорт та зв'язок, торгівлю та послуги, знаходиться в сфері міжнародного обміну. Надзвичайно важливими формами інтернаціоналізації світової економіки є діяльність транснаціональних корпорацій, кредитно-банківська система сучасного світу. Близько 150 країн входять до Міжнародного валютного фонду і Міжнародного банку реконструкції і розвитку.

Важливу форму інтеграції в сучасному світовому господарстві являють собою різні міждержавні торгово-економічні угрупування. Це Європейське економічне товариство, Європейська асоціація вільної торгівлі, Північно-американський інтеграційний комплекс та ін.

Процеси інтернаціоналізації притаманні всім сферам людської діяльності. Основні напрями "світової політики" визначають стан сучасного світу: центри соціально-політичної або економічної напруженості привертають увагу всіх народів, політичні події в будь-якій, навіть найменшій країні можуть спонукати зіштовхування головних політичних сил планети. Інтернаціоналізація характерна і для духовного життя: відбувається інтенсивний обмін кіно- і телепродукцією, творами художньої літератури, долають державні кордони музичні ритми, моди на одяг і навіть певні стилі життя.

Одним з важливих показників динаміки розвитку сучасного суспільства є бурхливе зростання населення. Перший мільярд людей на Землі було набрано у 1820 р., другий - у 1927, третій - у 1959, четвертий - у 1974, п'ятий - у 1986 р. Подвоєння населення, починаючи з 1000 р., відбувалося спочатку за 600 років, потім за 230, далі - за 100 і врешті-решт - за період трохи більший ніж 40 років. У 2000 р. на нашій планеті проживало понад 6 млрд, а 2100 р. очікується - 10-11 млрд. чоловік.

Зростання населення супроводжувалось перебудовою способу життя людей, бурхливою урбанізацією, зростанням сфери послуг і споживання, транспортних перевезень та потоків інформації. Якщо в 1900 р. було 10 міст із населенням понад

1 млн чол., у 1950-81 р., на початку 80-х років - 209, то в 2000 р. їх налічувалось 433.

Вразливі за своїми масштабами соціально-політичні зміни в XX ст.: у Першій світовій війні брали участь 38 держав, у другій - 61 (80 % населення Землі); низка соціальних революцій; підйом комуністичного руху і його криза; розпад колоніальної системи - ці події свідчать про цілісність і динамічність сучасного світу і впливають на долі всіх людей Землі.

Історія цивілізації поставила до порядку денного питання про людство як соціальну спільноту. Людство - це спільність усіх людей, що об'єднуються бажанням зберегти і подовжити людське життя на Землі, пов'язані сукупною діяльністю з розвитку цивілізації та прогресу, поєднаних інтимно-особистісними рисами людського буття в суспільстві.

Важливою підсистемою суспільства як цілого, яка збігається із соціальною сферою соціального життя, виступає громадянське суспільство. Поняття "громадянське суспільство" включає всю сукупність неполітичних (недержавних) відносин у суспільстві, тобто економічних, моральних, культурно-духовних, релігійних, національних.

Громадянське суспільство - це сфера спонтанного виявлення, вільних індивідів, асоціацій та організацій громадян, які добровільно сформувались і захищені законом від прямого втручання та свавільної регламентації з боку органів державної влади. Економічною основою громадянського суспільства виступає власність в усьому різноманітті її форм, насамперед приватна, кооперативна, асоціативна, колективна та ін.

Інститутами громадянського суспільства є:

♦ добровільні громадські організації та соціальні рухи, а також партії на перших етапах свого існування, доки вони не задіяні в механізмах здійснення влади;

♦ незалежні засоби масової інформації;

♦ громадська думка як соціальний інститут;

♦ вибори та референдуми, якщо вони допомагають формувати і виявляти громадську думку та захищати групові інтереси;

♦ залежні від громадян елементи судової та правоохоронної системи (суд присяжних, народні міліцейські загони тощо).

Громадянське суспільство - це не тільки сфера, а й тип взаємодії, певна модель соціальної організації з притаманними їй якісними характеристиками, а саме:

♦ суб'єктами взаємодії в громадянському суспільстві виступають вільні та рівні індивіди, які вірять у свою здатність вирішувати проблеми;

♦ для них не є чужими суспільні проблеми, і вони зорієнтовані на громадські справи;

♦ індивідуалізм і конкурентність у їх діяльності поєднуються з відносинами взаємної довіри та співробітництва, здатністю до компромісів, зваженістю та толерантністю.

Громадянське суспільство - це постійно функціонуюча організація людей, які об'єдналися навколо самостійно обраних цілей. Саме громадянське суспільство гарантує кожній людині вільний вибір свого економічного буття, стверджує пріоритет прав людини, виключає монополію однієї ідеології, єдиного світогляду, гарантує свободу совісті. Громадянське суспільство повинно грунтуватись на свободі, рівних правах, самоорганізації та саморегулюванні.