Філософія - Щерба С.П. - Частина третя. Проблеми соціальної філософії

Тема 19. Соціальна філософія: предмет та завдання

1. Основні концепції дослідження суспільства

Протягом всього існування людства мислителі й вчені прагнули розкрити сутність суспільства, зрозуміти причини й рушійні сили його розвитку. Коли, як і де воно виникло? Що лежить в його основі і чи всяку сукупність людей (натовп, зібрання тощо) можна назвати суспільством?

Уявлення про суспільство постійно змінювалися, оскільки воно теж незмінно розвивалось, набуваючи все досконаліших змісту та форм. Тому й можна стверджувати, що погляди про нього постійно еволюціонували до все глибших та обгрунтованіших.

Вже мислителі Давнього Сходу досліджували ці проблеми. Так, Конфуцій та інші розглядали суспільство як організацію кастового ладу, вибудували ієрархічну структуру суспільства як "піраміду каст", на вершині якої знаходились знатні, а внизу - бідні люди, раби. Подібні ідеї знаходимо і в Єгипті.

Більш досконалі погляди були в давньогрецькій філософії (Платон, Арістотель). У них державні, суспільні відносини зводились до відносин політичних, оскільки суспільство ототожнювалось з державою, а суспільне життя мислилось як державне. В епоху Середньовіччя (А.Августин, Ф.Аквінський) суспільство відрізняють від держави, хоча й в інтересах церкви затушовували це релігійними містифікаціями, апелюючи до ідей Божого творіння.

В процесі життя люди намагалися зрозуміти зміст і мету свого існування, встановити, чому відбуваються зміни в суспільстві, яка роль людини, ЇЇ свідомості в цьому процесі. Це знайшло своє відображення в різних соціологічних концепціях.

Домінуючими в суспільно-політичній думці XVIII - першої половини XIX ст. були натуралістичні погляди (Ш. Монтеск'є, Г Гердер, К. Гельвецій, Ж.-Ж.Руссо, Г.Бокль та ін.). їх представники намагалися пояснити розвиток суспільства за допомогою кліматичних умов, географічного середовища, біологічних та расових особливостей людей і таке ін. Згідно з їх твердженнями, природа виступає єдиним універсальним засобом пояснення всього сущого. Цим пояснювалися і рівень розвитку народів та їх історична роль і доля.

У межах натуралістичного підходу формувалися й інші соціально-філософські напрями та школи. Зокрема, соціальний дарвінізм (Т.Мальтус, Г.Спенсер та ін.), який був поширеним наприкінці XIX - на початку XX ст. і зводив закономірності розвитку суспільства до закономірностей біологічної еволюції й відстоював принципи природного добору, боротьби за виживання найбільш пристосованих до природного середовища як визначальний фактор суспільного життя. Сюди ж відносились і реформісти (А.Смолл), консерватори (УСамнер) та расистські концепції (Л.Вольтман, ЖЛяпуж). Форми біологізації суспільних процесів теж були різними.

Розвиток суспільної практики та пізнання довели неспроможність принципів соціального дарвінізму.

Чергова спроба пояснити суспільство була здійснена представниками органічної школи (Т.Гоббс, О.Конт). Вони ототожнювали суспільство з живим організмом і намагалася пояснити соціальне життя теж біологічними закономірностями. На початку XX ст. концепції органічної школи втратили свою популярність. Зате наприкінці XIX - на початку XX ст. поширилися концепції расово-антропологічної школи (Ж.Гобіно, Л.Гумшгович), для яких був характерний зв'язок расово-органічних ознак з соціальним дарвінізмом.

Мали місце спроби пояснити людське суспільство, процеси і закономірності його розвитку з позиції ідеалізму та матеріалізму.

Для ідеалістичних концепцій характерними були і є твердження про те, що життя суспільства, історичний процес визначаються духовними факторами: ідеями, думками, "духом народу", волею окремих особистостей (видатних людей) і таке ін.

В матеріалістичній концепції вихідним було твердження про те, що суспільство - це специфічна частина матеріального світу, відмінна від природи, з якої вона вийшла, і з якою постійно взаємодіє.

В цьому зв'язку К.Маркс сформулював категорію "суспільно-економічна формація", якою позначав історичний тип суспільства на конкретному етапі його розвитку. Йому мав відповідати спосіб виробництва матеріальних благ з його конкретними продуктивни ми силами і виробничими відносинами, а також соціальною сферою та надбудовними елементами (політичними, науковими, культурними та іншими). Було доведено, що "спосіб виробництва матеріальних благ визначає соціальну, політичну та духовну сфери суспільства"1. Цей принцип марксизм розповсюдив на розуміння суспільства, випрацювавши, таким чином, матеріалістичне розуміння історії. Людське суспільство, історію він розглядав з діалектико-матеріалістичних позицій. Тому й у філософській та соціологічній думці утвердилася діалектико-матеріалістична концепція історії.

Пізніше на противагу марксистському аналізу суспільства з'явилися й інші економічні підходи. Наприклад, при розгляді того чи іншого типу суспільства У.Ростоу керувався рівнем розвитку його промисловості, виробництва, техніки, технологій та нагромадженням доходу. Виходячи з цього, він виділяв п'ять стадій розвитку суспільства: а) традиційне суспільство (характеризується надзвичайно низьким рівнем розвитку виробництва); б) перехідне суспільство (суспільство машинного виробництва); в) період злету (характеризується автоматизованим виробництвом); г) період зрілості (індустріальне виробництво); д) завершальна стадія (ера високого масового споживання). Останнє характерне, на його думку, для сучасних країн Заходу та США.

Близькою до неї є й концепція Е.Масуда.

На думку неотоміста Ж.Марітена, суспільство є організацією людей, що ґрунтується на релігії, гллігійній вірі та культі. Рівень розвитку релігії (релігійності) безпосередньо впливає і визначає розвиток суспільного життя та діяльності. Чим він виший, тим вищий і рівень суспільного життя.

М .Вебер теж поставив акценти на релігійному факторі, зазначивши, що протестантизм зі своїм пієтетом, внутрішньою вірою у Бога, моральністю, активною діяльністю і працьовитістю, визначив пронеси розвитку й утвердження капіталізму.

Нині у західній суспільній думці існує безліч концепцій суспільства, їх автори кладуть в основу своїх досліджень різні критерії. Наприклад, Дж.Ліхтхайм створив концепцію "постбуржуазного суспільства", РДарендорф - "постеапіталістичного", А.Етціоні - "постмо-дерністського суспільства", К.Боулдінг - "постцивілізаційного суспільства", Г.Кан - "постекономічного суспільства", Р.Сайденберг - "постісторичного суспільства", а Р.Барнет - "постнафтового суспільства" та ін.

Творці концепції "Єдиного індустріального суспільства" (РАрон, Ж.Фураст'є), "Постіндустріального суспільства" (Д.Белл, Т. Кан),

"Технотронного суспільства" (З.Бжезинський) утвердили думку, що рівень розвитку індустрії, технологій визначають сучасне суспільне життя. АТоффлер, Е.Масуд у концепціях "електронного котеджу", "інформаційного суспільства", "мікропроцесорної чи мікроелектронної революції" здійснили аналіз сучасних суспільств та виявили місце і роль електронних, інформаційних технологій у їх розвитку. Інші автори вказали на тенденцію глобалізації сучасного світу. Створення сучасних засобів електронного зв'язку, управління та інформаційного забезпечення стало передумовою для планетарного єднання, взаємозв'язку, взаємозалежності та взаємо відповідальності тощо.