Філософія - Щерба С.П. - 4. Соціальні рішення і ризики

Як відомо, динаміка соціальних процесів настільки вражаюча, що людина часто не поспіває за її змінами, тобто людський розум не завжди спроможний дати адекватні відповіді на виклики, котрі постійно ставлять перед нами суспільство, людство та світ природи.

Ці виклики, здебільшого, є матеріальними й духовними, мають доленосний характер. Від їх вирішення залежить доля людей, суспільства, людства. Вони формуються у процесі розвитку природного й соціального світу і є закономірними. Водночас, виклики є діалектичною єдністю можливого й дійсного, необхідного й випадкового.

Вони поділяються на локальні, регіональні та планетарні. Зв'язки між ними виражаються діалектикою одиничного, особливого й загального. За масштабністю і силою впливу вони можуть охоплювати як вузькі ділянки дійсності (адміністративні одиниці), так і територіально-державні чи міждержавні утворення. Вплив їх також неоднозначний. Одні спричиняють неістотний вплив на оточуючу дійсність, інші - призводять до суттєвих змін. Одні потребують миттєвого вирішення, інші не проявляють жорсткої динаміки. їхнє вирішення можливе лише протягом певного періоду і потребує довготривалого втручання. І все ж, наявність викликів вимагає реагування на них, оскільки їх ігнорування загрожує існуванню людини, суспільства чи людства в цілому. Невтручання чи пасивне споглядання, як і хибне їх вирішення, - є небезпечним для людини, людства. В цьому сенсі виклики можуть набувати (набувають) статусу глобальних проблем.

Наявність викликів може продукувати ризики. З одного боку, виклики, самі по собі, - це ризики з якими зіштовхується соціум, з іншого - їх вирішення також може викликати ризик, а в разі помилкового рішення - ще й катастрофу. Тобто в процесі відповіді на виклики завжди має місце момент вірогідності помилитися, прийняти неправильне рішення. І це зрозуміло, оскільки інтелектуальні, розумові та фізичні кондиції людини небезмежні (фактично й історично). Незважаючи на те, що вони постійно зростають, люди все ж не всесильні, оскільки їх знання значною мірою відносні (суб'єктивні). Тобто, взаємодія людини зі світом, продукти цієї діяльності завжди не є очевидними Й прозорими. У своїй буттєвості, вони є ризиковими. Окрім цього, на світ об'єктивного нашаровується суб'єктивність, неоднозначність та невизначеність, котрі є важливими у становленні ризиків.

Світ суспільного життя, суспільної діяльності у контексті людини, її ціннісних орієнтирів є ризиковим. Людина і соціум, їх взаємодія завжди були й залишаються ризиковими. Є підстави говорити про їх нероздільність. Сучасне людство досягло такого рівня розвитку, коли жоден технічний, технологічний проект, не кажучи вже про соціальний, не є стовідсотково безпечними. В них завжди присутня складова ризику, вірогідність якого може, за певних умов, посилюватися. Наявність ризику попереджує суб'єкти життєдіяльності, насторожує і вимагає обережності, глибоких розрахунків, врахування складових ризику, мінімізації можливих втрат та побудови оптимізованого алгоритму дій, спрямованого на досягнення соціальних дивідендів та прибутків. Варто, щоб такі обрахунки передували безпосередньо практичній діяльності.

Особливо це актуально при прийнятті доленосних рішень. З одного боку, невизначеність об'єктивно продукує і породжує ризики, з іншого - часто низька кваліфікація і некомпетентність осіб, які приймають рішення, подвоюють ці ризики. Як наслідок, на практиці має місце розходження між думкою і дією, задумом і кінцевим результатом, плановими й фактичними показниками. Діапазон цих розходжень може коливатися. Його варіювання залежать від ролі суб'єктивного фактора: професіоналізму, інтелекту, мудрості, компетентності, волі, мужності та інших якостей суб'єктів діяльності й прийняття ними та здійснення рішень. Це підтверджує думку: ризики живляться об'єктивними та суб'єктивними чинниками. Вони є атрибутом сучасного суспільного життя і діяльності. їх уникнути практично неможливо, а тому варто навчитися жити з ними. Слід облаштувати свою життєдіяльність так, щоб уміти завчасно передбачати небезпеку, спрогнозувати розвиток можливих ризиків. На основі глибокої та всебічної аналітики, мінімізувати можливі загрози й досягнути максимум можливого успіху.

Прийняття соціально-відповідального рішення є складним, нетривіальним процесом, котрий вимагає, з одного боку, всебічного дослідження об'єкта ризику, їх джерел та причин, а з іншого - випрацювати моделі нейтралізації, блокування та упередження. Виважене рішення передбачає наявність всебічно обґрунтованого плану, уникнення спорадичних і хаотичних дій. Плановість рішення передбачає наявність серйозних розрахунків і обрахунків на предмет можливих втрат чи катастроф. Ефективність планового рішення спрямовується на те, щоб вірогідність втрат була мінімальною, при цьому пам'ятаючи, що уникнути їх повністю неможливо.

Соціальне рішення обумовлюється цілим рядом факторів. Воно повинно надавати та забезпечувати гарантії людині на безпечні життя і діяльність, забезпечувати високу ефективність та надійність, щоб людина відчувала себе захищеною, а її життєдіяльність була комфортною. І на кінець, соціальне рішення повинно бути таким, щоб не ускладнювати і не "множити" проблеми та поглиблювати ризики, а вирішувати їх, послаблюючи соціальну напругу та полегшувати і поліпшувати життєдіяльність людини, суспільства чи людства.

Соціальне рішення - складний, тривалий і багато аспектний процес, в якому можна виділити процедурні складові: аналіз ситуації та аналітика і прогностика допустимих ризиків; процедура нейтралізації, попередження та блокування ризиків; процедура творчої реакції, імпровізації на виклики-ризики; процедура власне прийняття рішення; підведення підсумків і, в разі необхідності, прийняття нового соціального рішення. Тому соціальне рішення - це комплекс заходів, засобів, прийомів, методів, процедур і дій, спрямованих на нейтралізацію або уникнення ризиків.

Контрольні запитання:

1. Що ви розумієте під поняттям "соціальна реформа"?

2. Як співвідносяться поняття "реформа" і "еволюція", "соціальна реформа" і "соціальна еволюція"?

3. Яке місце і роль інновацій у розвитку суспільства?

4. Які історичні типи соціальних революцій ви знаєте?

5. Об'єктивні умови як історична необхідність революції.

6. Які виклики чи проблеми стоять перед сучасним людством?

7. Соціальні ризики у розвитку суспільства, цивілізації.

Теми рефератів:

1. Інноваційна модель розвитку сучасного українського суспільства.

2. Еволюційні і революційні зміни в історичному процесі.

3. Соціальні виклики та проблеми прийняття рішень.

Рекомендована література:

1. Водолазов Г.Г. Диалектика и революция. - М., 1975.

2. Гончарук СИ. Локомотивы истории. - М., 1985.

3. Гончарук СМ. Общество и социальная революция. - М., 1975.

4. Красин ЮЛ. Революционный процесс современности. - М., 1981.

5. Ленін В.І. Держава і революція // Повне зібрання творів. -Т. 33.

6. Проблемы теории социальной революции. - М., 1976.

7. Селезнёв МЛ Социальная революция. - М., 1982.

Розділ VII. Культура, наука, цінності