Бюджетна система України - Пасічник Ю.В. - 2.3. Становлення бюджетних відносин у Сполучених Штатах Америки

Сполучені Штати Америки у боротьбі за свою незалежність від Англії пройшли досить тернистий шлях, і важливу роль тут відіграли бюджетні відносини.

До 1765 р. північноамериканська колонія, яка була в підпорядкуванні Англії, самостійно встановлювала внутрішні податки і будь-яких відрахувань Англії не здійснювала. Але англійський парламент вирішив підтвердити свою зверхність над цією колонією: 8 березня 1765 р. він установив для колонії гербовий збір на користь Англії і доручив це робити американським агентам. Спочатку все було спокійно, але Віргінські збори з ініціативи їх члена Патріка Генрі запротестували, посилаючись на відсутність представників колонії в англійському парламенті. Цей протест був підтриманий іншими частинами колонії, і в жовтні 1765 p. їхні представники зібрались у Нью-Йорку й оголосили: "Оскільки будь-який податок, який ми платимо короні (Англії) є вільний дар народу, то нерозумно і ганебно, тим паче всупереч Конституції, чинить парламент Англії, коли хоче дарувати його Величності (королю Англії) майно колоністів".

Отже, Америка використала проти Англії ту саму зброю, якою сторіччя тому скористалась Англія проти свого короля, щоб відстояти власні вольності. Зважаючи на досить жорсткі позиції колонії, англійський парламент 5 березня 1766 р. скасував закон про гербовий збір, але все-таки, прагнучи підтвердити свою зверхність, 29 червня 1767 р. були встановлені нові податки від колонії на користь Англії, якими обкладались скло віконне, папір, фарби і чай. Загальна сума від цих податків була незначною — близько мільйона франків. Тому йшлося не про матеріальну вигоду, а про принцип зверхності. Це знову викликало протести по всій колонії. Дж. Вашингтон відзначав: "Про що йде мова, про що ми дискутуємо? Про платіж у вигляді податку в 6 сольдів з фунта чаю? Ні! Ми опротестовуємо тільки право".

Колоніальні збори з ініціативи Віргінського парламенту ухвалили рішення не використовувати в ужитку англійських товарів. Цю ініціативу досить активно підтримало жіноче населення, яке відмовлялось від предметів дамського туалету, вироблених в Англії: В англійському парламенті поширювалась думка, що не можна стягувати податки з колонії без згоди її представників і, нарешті, в березні 1770 р. цей закон був частково скасований, залишився тільки податок на чай. Загальна сума річного податку була незначною — 300 тис. франків, тобто знову-таки керувалися бажанням зберегти принцип зверхності. Але саме такий підхід викликав нову хвилю невдоволень, і лунали голоси за незалежність.

У Бостоні відбулися збройні сутички, кораблі індійської колонії були пограбовані і привезений чай було викинуто в море. Ось як описує події, пов'язані з податком на чай історик Рейналь: "Власники пароплавів відмовляються приймати цей продукт. Торговці, яким він адресований, — не беруть. Тут оголошують зрадником Батьківщини кожного, хто його продає. Так само чинять з тими, хто його зберігає. Багато територій урочисто відмовляються від вживання цього напою. Більшість людей спалює залишки. Індійська компанія втратила всі свої запаси, які були викинуті в море або згнили в крамницях. Американська митниця дала Англії в 1772 р. лише 2125 франків".

Оскільки англійський парламент не прислухався до пропозицій Берка і лорда Чатама про скасування цього податку, колонія у Філадельфії 1774 р. вотувала Декларацію прав на Конгрес, підтвердивши: "Ми відкидаємо будь-яку думку про внутрішній або зовнішній податок, який стягується з американських підданих без їхньої згоди".

19 квітня 1775 р. відбулася перша збройна сутичка з англійськими військами біля Лесінгтона. У північноамериканській колонії була організована армія, яку очолив Дж. Вашингтон. 4 липня 1776 р. було проголошено незалежність цієї колонії від Англії і почалася війна. Лише 11 березня 1778 р. податок на чай англійським парламентом було скасовано. Але 30 листопада 1782 р. ворогуючими сторонами, розташованими в різних частинах світу, був підписаний трактат, що був ратифікований мирним договором 1783 р.

Як зазначає Г. Жез, основні риси американського бюджетного права запозичені з англійського права. Так, до введення в дію Закону від 10 червня 1921 р. федеральний уряд США не знав бюджету в юридичному розумінні. Американський конгрес не скликався для щорічного затвердження кошторису, який включав обрахування доходів і видатків, не затверджував будь-яких доходів. Всі податки встановлювались законами. Щодо видатків, то, як і в Англії, вони були або постійними, або ж встановлювались окремими законами. Закон від 10 червня 1921 р. зберіг цю правову систему. З формального погляду бюджет видатків, на відміну від англійської системи, включає всі кредити, в тому числі й постійні. Поряд з цим бюджетом складається бюджет, який включає всі доходи (бюджет доходів). Як постійні кредити, так і бюджет доходів на практиці є лише кошторисом (etat evaluatifs), який, у повному розумінні, не має правового характеру.

Отже, бюджетні суперечності навколо незначних сум податків були одним із чинників, що сприяли завоюванню незалежності Америкою. До речі, ця війна коштувала Америці більш як 2,5 млрд франків.

Висновки

1. Кожна країна самостійно формувала бюджетні відносини, зважаючи на національні особливості, історичні традиції, вплив зовнішніх та внутрішніх чинників.

2. Характерним принципом становлення бюджетних відносин був принцип демократичності. Саме представники народу відіграють основну роль у бюджетних відносинах.

3. Введення нових податків, не підтриманих народом, мають досить короткий термін існування.

4. Основа стабільних бюджетних відносин — взаєморозуміння між народними представниками (парламентом) і органами виконавчого рівня — правителем, урядом.

5. Стійке внутрішнє і зовнішнє становище держави є запорукою стабільності бюджету. Будь-які зовнішні війни чи внутрішні заворушення ведуть до розбалансування бюджету.

6. Довготривалі внутрішні позики не сприяють стабілізації бюджету, призводять до значного дефіциту.

7. Для стабільності бюджетних відносин необхідний чітко налагоджений бюджетний контроль за доходами і видатками держави, а його відсутність створює умови для значних фінансових зловживань як з боку платників податків, так і державних чиновників.

Контрольні запитання і завдання

1. Назвіть приклади порушення законів правителями Англії і Франції.

2. Скільки нових податків було введено в Англії за часів О. Кромвеля?

3. У яких роках було остаточно встановлено бюджетне право в Англії і Франції?

4. Розкажіть про склад та функції Бюро казначейства в Англії.

5. У чому полягали особливості бюджетних питань військового і морського відомств Англії у XIX ст.?

6. Які три періоди виділяє Р. Штурм у бюджетній історії Франції?

7. У якому році вперше у Франції Генеральні штати постановилищо для встановлення податків необхідна їхня згода?

8. Які причини призвели до зменшення бюджетних надходжень до казни у Франції наприкінці XVI — на початку XVII ст.?

9. Які заходи були здійснені у Франції Ж. Б. Кольбером у середині XVII ст. для поповнення державної казни?

10. Як зростав державний борг і дефіцит бюджету у Франції протягом XVIII ст.?

11. Які заходи застосовувались у Франції протягом XIV—XIX ст. до порушників фінансової дисципліни? Чи завжди дії влади були справедливими?

12. Коли вперше був установлений податок з північноамериканської колонії на користь Англії?

13. Які податки були встановлені англійським парламентом для північноамериканської колонії в 1767p.?

14. Який податок викликав у північноамериканській колонії Англії найбільший спротив і призвів, зрештою, до незалежності колонії?