Бюджетна система України - Пасічник Ю.В. - 24.2. Франція

Загальні дані. Офіційна назва — Французька Республіка; територія — 551,6 тис. км2; населення — 58,8 млн осіб (1998 p.).

Адміністративно-територіальний устрій. Метрополія держави розділена на 22 регіони, 96 департаментів і близько 36 тис. комун. До складу Франції входять п'ять заморських департаментів — Гваделупа, Мартиніка, Гвіана, Сен-П'єр і Мікелон та Реюньйон; одна територія з особливим статусом — Майот; чотири заморські території — Нова Каледонія, Полінезія, Уолліс і Футуна, Південноантарктичні території.

Державний устрій. Адміністративно-територіальні одиниці наділені статусом місцевих колективів із системою виборчих органів самоврядування: регіональних, генеральних і муніципальних рад. Нині Франція називається V Республікою (І Республіка — 1793—1802 pp.; П Республіка — 1848—1852 pp.; ІП Республіка — 1875—1940 pp.; IV Республіка — 1946—1958 pp.). Форма — унітарна.

Органи державної влади. Головною посадовою особою держави є президент. Його повноваження такі:

призначає прем'єр-міністра — голову уряду;

за поданням прем'єр-міністра призначає інших членів уряду;

головує в уряді — Раді міністрів;

після відповідної процедури консультацій розпускає Національні збори — одну з палат парламенту;

підписує ордонанси і декрети Ради міністрів;

призначає голову Конституційної Ради;

е головнокомандувачем військових сил.

Отже, позиції президента Франції — одні з найсильніших у світі серед інших країн, що мають інститут президентства.

Законодавча влада представлена двома палатами парламенту — Національними зборами (нижня палата) і Сенатом. Депутати Національних зборів обираються прямим голосуванням, а Сенат — непрямим голосуванням. У Сенаті представлені територіальні колективи республіки, а також французів, які проживають за межами основної територіальної частини Франції. Судову гілку влади представляють:

Конституційна Рада, яка складається з дев'яти членів. До її компетенції віднесено: правильність виборів президента, депутатів Національних зборів і Сенату; нагляд за правильністю проведення референдумів; подання висновків щодо відповідності законів Конституції.

Висока палата правосуддя. Складається з рівної кількості членів Національних зборів і Сенату. її повноваження — давати оцінку діям президента, але лише з питань державної зради.

Вища рада магістратури. Очолює президент. До и компетенції належать пропозиції щодо призначення суддів Конституційного суду, першого заступника Апеляційного суду, голів судів вищої інстанції, призначення посадових осіб прокуратури, за винятком чиновників, яких призначає Рада міністрів.

Палата правосуддя. Складається з 15 суддів — 12 парламентаріїв і трьох суддів Касаційного суду. Основне призначення — розгляд дій членів Ради міністрів, які можуть класифікуватись як карні.

Інші судові органи. До них належать Касаційний суд, Апеляційний суд, суди вищої та підпорядкованих інстанцій.

Конституція. Конституція V Республіки була ухвалена 4 жовтня 1958 р. зі змінами і доповненнями до 1995 р. включно. Характерною особливістю Конституції є наявність Економічної і соціальної ради, яка дає висновки щодо проектів законів, ордонансів і декретів, консультує уряд з будь-яких питань економічного або соціального характеру, доповідає в парламенті щодо відповідних проектів або пропозицій.

Бюджетні відносини.

У бюджетних відносинах беруть участь президент, уряд, парламент, а також спеціальні державні установи — Національна кредитна рада, банківська контрольна комісія, Економічна і соціальна рада. Франція у 1982 р. ухвалила закон № 82-813 "Про права і свободи комун, департаментів, регіонів", згідно з яким були значно розширені права територій. У кожному регіоні створюється контрольний орган — рахункова палата, яка стежить за фінансовою діяльністю юридичних осіб і бере участь у формуванні місцевих бюджетів.

Бюджетна політика департаменту є компетенцією Генеральної ради, а в окремих випадках — комісара Республіки і регіональної рахункової палати. Безпосереднє бюджетне управління здійснює казначей департаменту, який призначається міністром економіки і фінансів за рекомендацією представника Генеральної ради.

Місцеві бюджети в частині видатків складаються з двох основних розділів: бюджети поточної діяльності (функціональний) та бюджети нового будівництва (інвестування). Джерела доходів поділяються на внутрішні — доходи від муніципальної власності, місцевого господарства, податкові та зовнішні — дотації, кредити (як державні, так і приватні).

У складі Міністерства економіки і фінансів функціонує Головне податкове управління, яке має по всій території країни 830 податкових центрів і 16 інформаційних центрів. Податковий контроль здійснюється шляхом камеральних перевірок податкових декларацій, а також документальних перевірок.

Система стягнень за ухилення від сплати податків досить жорстка, застосовується також карна відповідальність. У випадку ненавмисного заниження податку сплачується штраф у розмірі 0,75 % за місяць від суми платежу, у разі умисного приховування розміру доходів штраф сплачується в подвійному розмірі.

Консолідований бюджет включає такі складові:

загальнодержавний бюджет;

місцеві бюджети;

спеціальні рахунки Казначейства;

приєднані бюджети для фінансування пошти та телеграфу;

приєднані бюджети служби сільськогосподарських дотацій;

операції тимчасового характеру.

Розглянемо структуру доходів загальнодержавного бюджету в табл. 24.2.1.

Видаткова частина бюджету включає видатки на утримання заморських територій, передбачає залишок бюджету від попереднього року і плановий залишок на початок року. У 1999 р. витрати бюджету становили 1709,8 млрд, а в 2000 р. — 1700,9 млрд франків.

Частка міжбюджетних трансфертів із загальнодержавного бюджету в 1997 р. становила 26 %*.