Гроші і кредит - Колодізєв О.М. - Жиророзрахунки

Цікавим, на наш погляд, є доручення про кредитовий переказ у системі "жиро". Зупинимося на ньому докладніше.

Жиророзрахунки (від італ. giro – обіг) – різновид безготівкових розрахунків, проведених банками й ощадними касами шляхом перерахування сум з одного рахунку на інший. Також термін "жиророзрахунки" вживається для позначення всієї системи безготівкових розрахунків. Розрахунковою одиницею є так званий жирочек – документ про зняття грошей з рахунку в національній системі жирорахунків. Жиророзрахунки проводяться через спеціальні жиробанки. Однак на сьогодні у зв'язку з появою комерційних і емісійних банків жиробанки практично немає, разом з тим сучасні банки мають свої жиро-відділи. Наприклад, у Німеччині є регіональні жироцентри, де здійснюються безготівкові розрахунки між вкладниками ощадних кас із різних міст^*36.

*36: { Румянцева Е.Е. Новая экономическая энциклопедия / Е.Е. Румянцева. – М., 2005. –635 с.}

Жиророзрахунки були введені жиробанками, виявилися більш зручною й менш трудомісткою формою розрахунків, ніж платежі дзвінкою монетою (банкнот ще не було), прискорили й зробили дешевими розрахунки. У XVII– ХVIIІ ст. вони набули поширення в деяких країнах Західної Європи, зокрема в Німеччині, Голландії, Франції. Спочатку жиророзрахунки проводилися між клієнтами одного банку в межах міста або округу. Надалі коло учасників розширилося в результаті встановлення кореспондентських зв'язків між банками, що займалися такими операціями в різних містах або навіть країнах.

У процесі розвитку банківської справи з жиророзрахунків розвилися інші форми безготівкових розрахунків й поширилися на всі країни, що значною мірою сприяло економії готівки та зростанню капіталістичного виробництва й торгівлі.

У системі "жиро", що може ґрунтуватися як на паперових носіях, так і на електронних коштах, платник виписує наказ про зняття грошей з його рахунку й переказ їх на рахунок одержувача (на відміну від чека, що становить вимогу одержувача про зняття грошей з рахунку платника). У Європі крім банківських систем "жиро" є поштові системи жиророзрахунків, що використовують для переказів через мережу поштових відділень. У Німеччині, наприклад, значна частина грошових розрахунків здійснюється через державну пошту. У США системи "жиро" немає. У Великій Британії банківська система "жиро" була створена за рішенням парламенту в 1968 р.^*38

*38: { Шамова І.В. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн : навч. посіб. / І.В. Ша-мова. – К.: КНЕУ, 2001. – 179 с.}

Система рахунків "жиро" має значні переваги в країнах, що не мають добре розвинутої банківської системи. Одержавши офіційний дозвіл на надання таких послуг всьому населенню, поштові відділення будуть функціонувати навіть у тих районах, де немає банків. Відповідно просту, але дуже важливу послугу з конвертування коштів можуть використовувати комерсанти, торговці й фермери у малонаселених областях країни. Крім того, використання системи "жиро" не вимагає наявності поточного й/або депозитного рахунку у відправника платежу, що робить ще більш доступною цю систему. Також функціонування системи поштових жиророзрахунків не потребує складних телекомунікаційних і комп'ютерних технологій.

Однак системі "жиро" властиві деякі з недоліків готівки, зокрема необхідність часто навідуватися в банк для одержання грошей і на пошту для їхнього відправлення.

Таким чином, грошові кошти у безготівкових розрахунках, не маючи речового вираження, існують лише у вигляді депозитів на рахунках у банках і реалізуються шляхом виписування розрахункових документів:

– платіжних доручень;

– платіжних вимог-доручень;

– платіжних вимог, чеків;

– векселів;

– акредитивів;

– інкасових доручень (розпоряджень).

Платіжне доручення – це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі – члену платіжної системи – здійснити переведення зазначеної в ньому суми грошей зі свого рахунку на рахунок одержувача. За допомогою цього документа здійснюються розрахунки за фактично відвантажену продукцію, для переказування сум (рис. 2.6).

Така форма організації безготівкових розрахунків належить до найбільш поширених. Ця форма характеризується простим і швидким документообігом і сприяє прискоренню руху коштів. Певним недоліком є неповна гарантія здійснення платежу на користь постачальника продукції.

Рис. 2.6. Схема документообігу за розрахунків платіжними дорученнями: 1 – передача платником у банк платіжного доручення на право списання суми платежу на користь одержувача грошових коштів; 2 – отримання платником виписки банку з його поточного рахунку про списання грошових коштів на користь одержувача; 3 – передача платіжного доручення (повідомлення) про зарахування платежу на поточний рахунок одержувача (передача платіжного доручення може здійснюватися через національну систему електронних платежів (НСЕП); через внутрішньобанківську платіжну систему (ВБПС) – якщо установи входять до системи одного банку; просто в банк одержувача у прямих відносин між банками (ПВІМБ); 4 – отримання одержувачем виписки банку з його поточного рахунку про зарахування на його рахунок грошових коштів

Але е і різновид платіжного доручення – розрахунки за допомогою гарантованого доручення (рис. 2.7).

Платіжна вимога-доручення – це розрахунковий документ, який містить вимогу одержувача безпосередньо до платника сплатити суму грошей і доручення платника банку, який його обслуговує, здійснити переведення встановленої платником суми грошей зі свого рахунку на рахунок одержувача (рис. 2.8).

До здійснення безготівкових розрахунків за допомогою платіжних вимог- доручень найчастіше вдаються у тих випадках, коли є реальний ризик помилки у відправленні вантажу. Це може бути ситуація, коли постачальник часто змінює замовників або їх кількість дуже велика.

Платіжна вимога – це розрахунковий документ, який містить вимоги позивача або за договірного опису – одержувача; банк, що обслуговує платника, може здійснити без згоди платника переведення певної суми грошей з рахунку платника на рахунок одержувача. За допомогою платіжної вимоги здійснюється безспірне стягнення та безакцентне списання коштів.

Рис. 2.7. Схема документообігу за розрахунків гарантованими дорученнями: 1 – передача платником у банк платіжного доручення; 2 – отримання платником виписки банку з його поточного рахунку про списання грошових коштів банком на спеціальний рахунок (депонування суми); 3 – передача через довірену особу банком платника першого примірника доручення, зразків підписів службових осіб і відбиток гербової печатки, якою оформлено гарантоване доручення; 4 – передача через довірену особу заповнених бланків переказів і списку одержувачів грошових коштів; 5 – передача гарантованого доручення і реєстру платіжних доручень; 6 – передача гарантованого доручення, реєстру платіжних доручень, а також дебетового повідомлення; 7 – перерахування задепонованих грошових коштів на поточний рахунок відділення зв'язку; 8 – отримання відділенням зв'язку виписки банку з його поточного рахунку про надходження грошових коштів на рахунок відділення зв'язку; 9 – видача відділенням зв'язку грошових коштів одержувачам

Рис. 2.8. Схема документообігу за розрахунків платіжними вимогами-дорученнями: 1 – передача постачальником покупцю документів на відвантаження або передачу товарів, актів виконаних робіт або наданих послуг, а також платіжних вимог-доручень, відправлених ним особисто покупцю або через банк; 2 – дооформлення покупцем платіжної вимоги-доручення і передача її в банк (банк платника); 3 – здійснення банком платника платежу з врученням виписки з поточного рахунку про списання грошових коштів з його рахунку й надсилання документів у банк постачальника; 4 – здійснення банком постачальника зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника з врученням виписки з його поточного рахунку про отримання грошових коштів

Безащептне списання коштів – це списання коштів з рахунку платника без його згоди, на підставі документів, поданих банкові одержувачем коштів. Відповідальність за обґрунтованність і правильність внесення даних у розрахункові документи у разі безспірного стягнення та безакцептного списання коштів несе стягувач.

Розрахунки платіжними вимогами здійснюються за такою схемою:

1) одержувач коштів виписує і здає в установу банку, що його обслуговує, платіжну вимогу до платника і реєстр вимог;

2) банк одержувача пересилає платнику вимогу і реєстр банку платника;

3) банк платника видає платникові платіжну вимогу і повідомляє про платіж;

4) на основі перевіреної платіжної вимоги установа банку списує зазначену суму з рахунку платника;

5) з банку платника надходять документи про перерахування коштів у банк одержувача;

6) банк одержувача зараховує зазначену суму на рахунок одержувача коштів.