Гроші і кредит - Колодізєв О.М. - Власники привілейованих акцій мають такі права

1. Право на фіксовані дивіденди, розмір яких наперед відомий і зазначений в акції. Розмір дивідендів за привілейованими акціями може коригуватись залежно від розміру дивідендів за простими акціями, але AT зобов'язується платити дивіденди за привілейованими акціями незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності, тоді як між розміром дивідендів за простими акціями і результатами фінансово-господарської діяльності AT є пряма залежність.

2. При ліквідації товариства власники привілейованих акцій мають переважне право перед власниками простих акцій на участь у розподілі майна AT.

3. Не мають права голосу. За законодавством багатьох країн власникам привілейованих акцій надається право голосу під час вирішення питань, пов'язаних з додатковою емісією, реорганізацією та ліквідацією AT у разі несплати дивідендів. Чинне законодавство України не передбачає випадків надання права голосу власникам привілейованих акцій.

В іменних акціях зазначена особа їх власника (його прізвище, ім'я та по батькові або найменування, вказані на бланку цінного папера) і вони передаються шляхом вчинення індосаменту (передавального запису, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи).

Акції на пред'явника не містять імені або найменування їх власника, вони передаються вільно, для реалізації прав за цією акцією достатньо її пред'явлення будь-якою особою.

Громадяни можуть бути держателями, як правило, іменних акцій. У процесі приватизації майна державних підприємств шляхом перетворення їх на відкриті акціонерні товариства можуть випускатися тільки прості іменні акції.

Акції в документарній (паперовій, матеріальній) формі полягають у можливості заміни акції сертифікатом.

Акції у бездокументарній формі мають вигляд відповідних записів на рахунках зберігача, яким може бути саме акціонерне товариство-емітент або за договором з ним комерційний банк чи торговець цінними паперами. Форма випуску акцій визначається за рішенням емітента і затверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) під час реєстрації випуску акцій. Підтвердженням права власності на акції, випущені в бездокументарній формі, є виписка з рахунку в цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний видати власнику акцій.

Номінальна вартість акції розраховується за формулою

, (3.1)

де – величина статутного капіталу;

– кількість випущених акцій.

Курс акцій розраховується так:

, (3.2)

де – ринкова ціна акції;

– номінальна ціна акції.

Ставка дивіденду розраховується за формулою

, (3.3)

де – дивідендний дохід.

Прибутковість акцій визначається як відношення доходу до інвестованих коштів:

, (3.4)

де – ціна придбання акції (емісійна чи ринкова).

Інвестиційний сертифікат

Інвестиційний сертифікат – цінний папір, який розміщується компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та засвідчує право власності інвестора на частку в пайовому інвестиційному фонді. Правовий статус інвестиційного сертифіката визначається у Законі України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" від 15 березня 2001 р. Відповідно до цього Закону інститут спільного інвестування (ІСІ) – корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд – проводить діяльність, пов'язану з об'єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів для отримання прибутку від вкладання їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість.

Сертифікати випускаються інвестиційними фондами або інвестиційними компаніями (інститутами спільного інвестування) і мають такі характеристики:

– дають право на одержання прибутку у вигляді дивідендів;

– обсяг емісії не може перевищувати 15-кратного розміру статутного фонду;

– розміщуються й викуповуються за ціною, що відповідає вартості чистих активів;

– обмінюються на приватизаційні папери.

Спільне інвестування дає змогу зменшити ризик вкладень у цінні папери завдяки таким чинникам.

1. Кошти, мобілізовані внаслідок випуску інвестиційних сертифікатів, вкладаються в портфель цінних паперів, а не цінні папери одного виду або одного емітента. Так зменшується ризик неповернення інвестицій або неодержання доходу.

2. Рішення щодо доцільності включення тих чи інших цінних паперів до портфеля або вилучення їх з нього приймається професіоналами, які здійснюють постійне вивчення ринку цінних паперів, інформації про емітентів, результати їхньої діяльності тощо. Звичайному інвестору, особливо фізичним особам, досить складно одержати необхідну інформацію на ринку.

3. Законодавство різних країн у більшості випадків установлює жорсткі норми щодо надання звітів інститутами спільного інвестування комісіям із цінних паперів та стосовно оприлюднення результатів діяльності таких інститутів. Так інвестори мають можливість ретельніше спостерігати за станом справ інвестиційного фонду або компанії.

4. Захист інтересів інвесторів забезпечується тим, що комісії з цінних паперів у більшості випадків установлюють набагато пильніший контроль за інститутами спільного інвестування порівняно з іншими емітентами.

Поділ інвестиційних сертифікатів на іменні та на пред'явника, з погляду інвестора, аналогічний до описаного вище поділу акцій. Можна зазначити, що найменш ризикованими е вкладання засобів у сертифікати відкритих фондів, які, по-перше, здійснюють їх викуп, а по-друге, перебувають під більш жорстким державним контролем.

Боргові цінні папери – цінні папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк гроші (грошові кошти) відповідно до зобов'язання. Згідно із наведеним визначенням до боргових цінних паперів належать облігації, казначейські зобов'язання України, ощадні сертифікати, заставні та іпотечні сертифікати.

Облігація – цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошей (грошових коштів) і підтверджує зобов'язання повернути йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачено умовами випуску).

Номінальна ціна облігації, що фіксується на бланку, розраховується так:

, (3.5)

де – сума позики, що припадає на всі боргові зобов'язання визначеної вартості;

– кількість емітованих паперів.

Купонні виплати розраховуються за формулою

, (3.6)

де – купонна річна відсоткова ставка (норма прибутковості);

– номінальна ціна облігації.

Дохід покупця обчислюється так:

, (3.7)

де – кількість днів від дати продажу до чергового "відсоткового" дня (дати виплат за купоном) N

Дохід продавця розраховується за формулою

, (3.8)

Відповідно до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" розміщуються облігації таких видів:

а) внутрішніх позик (гл. 3);

б) місцевих позик (гл. 3);

в) підприємств (гл. 3);

г) зовнішніх державних позик України (гл. 3.1).

Як відомо, механізм реалізації довготермінових облігацій та їхні характеристики суттєво відрізняються від аналогічного механізму залучення кредитних ресурсів підприємствами шляхом емісії короткотермінових (до одного року) облігацій на фондовому ринку. Основні характеристики наведено в табл. 3.1^*62.

*62: { Лагутін ВД. Гроші та грошовий обіг : навч. посіб. / В.Д. Лагутін. – 4-те вид., переробл. і доповн. – К.: Т-во "Знання", КОО, 2002. – 199 с.}

Таблиця 3.1. Основні характеристики довго- та короткотермінових облігацій

Хоча залучення кредитного капіталу за допомогою облігацій підприємств є перспективним і привабливим способом, але внаслідок нормативної невизначеності у сфері обігу та випуску фондових інструментів вітчизняний ринок корпоративних облігацій перебуває на стадії розвитку.

Проблема залучення іноземних інвестицій залишається на сьогодні досить актуальною для багатьох країн, ринкова економіка яких перебуває у стані розвитку. Україна не є винятком, адже залучення інвестицій для потреб українських компаній є наслідком виникнення нових можливостей на внутрішньому та зовнішньому ринках, які вимагають значних капіталовкладень. Випуск і продаж єврооблігацій є одним з найбільш оптимальних шляхів залучення іноземних інвестицій.

Останніми роками ринок корпоративних облігацій зростає, хоча і не дуже швидко. Корпоративні облігації є найефективнішим інструментом для довгострокового фінансування й ефективним джерелом фінансування поточних чи перспективних проектів підприємства.

Казначейські зобов'язання України – вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошей (грошових коштів) до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу (гл. 4 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу")^*63.

*63: { Хилинский Ю. Закон о ценных бумагах: право перевоплощения / Ю. Хил и не кий // Законодательство. – 2006. – № 41 (1195). – С. 5–11.}