Гроші і кредит - Колодізєв О.М. - Ф'ючерс

Ф'ючерс – типовий біржовий терміновий контракт, купівля і продаж якого означають зобов'язання поставити або отримати зазначену в ньому кількість продукції за ціною, яка була встановлена під час завершення операції^*69. Принцип полягає у тому, що первинний покупець укладає з виробником (або продавцем) типовий контракт з відповідною специфікацією на певну передбачувану суму. При цьому контракт стає цінним папером і може протягом всього терміну дії перекуповуватися багато разів. Держатель контракту може як вгадати, так і не вгадати вартість товару, яка коливається, програти або отримати прибуток. Торгівля ф'ючерсами ведеться на організованих біржах.

*69: { Хилинский Ю. Закон о ценных бумагах: право перевоплощения / Ю. Хилинский // Законодательство. – 2006. – № 41 (1195). – С. 5–11.}

Історично ф'ючерсним угодам передував певний вид угод, які укладали на середньовічних ярмарках Фландрії та Шотландії у XII ст. на основі зразків на цілу партію товарів до того, як товар надходив морським траспортом. Ціна на товари узгоджувалась на момент укладання угоди так, щоб покупець був застрахований від підняття цін, яке могло відбутися до поставки товару^*70.

*70: { Васильченко З. Теорія і практика укладання строкових валютних контрактів / 3. Васильченко // Банківська справа. – 1998. – № 1. – С. 46.}

У XVI ст. в Японії імператорська династія Шоган запровадила систему карток, що надавали право власності на врожай рису, який ще не був зібраний з полів або навіть не сіявся. Ці картки фактично були першими ф'ючерсними (строковими) контрактами, їх купували і багаторазово перепродавали торговці в розрахунку на майбутні потреби рису. Були відпрацьовані правила, які уточнювали строки поставки рису, визначали сорт і кількість для кожного контракту. І найголовнішим було те, що торговці обов'язково користувалися кредитом у кліринговій палаті, через яку ці картки поширювалися. Упорядковані та добре організовані японські ф'ючерсні ринки рису були офіційно визнані у 1730 p., однак цей досвід не поширився.

У 1608 р. на Амстердамській біржі вперше були встановлені середні норми, які характеризували якість товарів. Виникнення внутрішніх біржових стандартів дало змогу не поставляти товари на біржові торги. З 1720 р. тут запроваджуються ф'ючерсні угоди^*71.

*71: { Сохацька О.М. Біржова справа : підручник / О.М. Сохацька. – Т.: Карт-бланш, 2003. – С. 13.}

Коли в XIX ст. почала розвиватися торгівля зерном та бавовною між США і Європою, то виникла необхідність встановити систему угод, аналогічну до середньовічних ф'ючерсів. Поставки товарів потребували багато часу, тому товари продавалися та купувалися за договірними цінами в той час, коли вони ще перебували в дорозі.

Отже, поява строкових інструментів пов'язана з прагненням суб'єктів господарювання до стабільності у середовищі постійних економічних змін. Стихійні строкові угоди, які регулювались лише договірними відносинами між контрагентами, в процесі своєї еволюції поступово перетворювались на організовані ринки і були врегульовані правилами, що надавало операціям зі строковими інструментами більшої захищеності від ризиків невиконання угод та підвищувало їх ліквідність^*72.

*72: { Васильченко З. Теорія і практика укладання строкових валютних контрактів / 3. Васильченко // Банківська справа. – 1998. – № 1. – С. 46.}

У формі, близькій до сучасної, вперше організована торгівля строковими контрактами відбулася в США у 1751 р. на Нью-Йоркській продовольчій біржі, а перша строкова біржа – Чиказька торгова палата, де проводилися торги ф'ючерсними контрактами на сільськогосподарську продукцію, – була відкрита у 1848 р. Поява цієї біржі сприяла формуванню інфраструктури ринку, в тому числі і строкового, і відіграла вирішальну роль у становленні ф'ючерсної торгівлі^*73.

*73: { Примастка Л.O. Фінансові деривативи: аналітичні та облікові аспекти : монографія / Л.О. Примостка. – К.: КНЕУ, 2001. – 263 с.}

Незважаючи на наявність у давнину прообразів сучасних деривативів, а також розвиток ф'ючерсної торгівлі в другій половині XIX ст., всесвітніх масштабів обсяги їх використання досягли тільки у другій половині XX ст. Цьому сприяло те, що після Другої світової війни розвиток світової економіки набув нового змісту та якісних характеристик. Протягом 1970-х років новий імпульс отримав розвиток фінансового ринку, зокрема валютного, внаслідок послаблення державного регулювання у фінансовій сфері, краху Бреттон-Вудської валютної системи, переходу до вільно плаваючих валютних курсів, зародження інноваційних тенденцій в економіці та прискорення темпів міжнародної торгівлі товарами та послугами^*74.

*74: { Гордон В. Становлення та розвиток ринку деривативів в Україні / В. Гордон 11 Ринок цінних паперів України. – 2002. – № 11–12. С. 75.}

У ф'ючерсному контракті мають бути зазначені такі обов'язкові реквізити:

– назва контракту;

– вид контракту (з поставкою або без поставки базового активу);

– сторони контракту;

– базовий актив контракту та його характеристики (емітент, вид та кількість цінних паперів, його номінальна вартість, строк обігу, інші відомості для цінних паперів, вид та кількість валюти – для коштів, кількість, асортимент – для товарів);

– обсяг контракту;

– розмір початкової маржі;

– механізм визначення ціни на момент виконання;

– ціна виконання;

– одиниця виміру ціни;

– строк виконання;

– відповідальність сторін у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань, встановлених цим контрактом;

– порядок розгляду суперечок, які виникають під час укладання та виконання контракту;

– адреса, підписи, зразки печаток, реквізити банківських рахунків (для юридичних осіб) і паспортні дані (для фізичних осіб) сторін контракту.

У законі про прибуток зазначено, що будь-яка сторона ф'ючерсного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди з боку іншої сторони контракту або у випадках, встановлених цивільним законодавством.

Покупець ф'ючерсного контракту має право продати такий контракт протягом строку його дії іншим особам без узгодження умов такого продажу з продавцем контракту.

У березні 1851 р. зафіксовано укладання першого форвардного контракту (попереднього контракту) на поставку кукурудзи в червні за ціною нижчою, ніж на спотовому ринку (ринку реального товару) на момент укладання угоди^*75. Практика форвардних контрактів дала змогу знизити ризик зміни цін, однак не розв'язала проблеми їх непередбачених змін у зв'язку з неврожаєм, посухою чи, навпаки, високими врожаями. Стандартизувавши кількісні та якісні параметри для кожного виду товарів, біржа впроваджує в торговельну практику новий вид контрактів – ф'ючерсні.

*75: { Шварц Ф. Биржевая деятельность Запада (Фьючерсные и фондовые биржи, система работы и алгоритмы анализа) / Ф. Шварц; пер. с англ. – М.: Ай Кью, 1992. – С. 6.}

Появу організованої системи обігу строкових фінансових інструментів у Європі відносять до середини XIX ст. У той час на Віденській фондовій біржі можна було укласти контракт з відстрочкою поставки німецьких марок на 1, З, 4 і 6 місяців. У Берліні діяли форварди на австрійські гульдени та російські рублі. У 90-х роках XIX ст. до форвардного ринку приєднуються фунт стерлінгів і французький франк.

Ринок строкових фінансових інструментів тривалий час мало цікавив і практиків, і теоретиків. Він сприймався як щось надзвичайно складне і загадкове. Таке ставлення змінилося лише наприкінці 60-х років XX ст. Саме у 70– 80-х роках почали активно формуватися біржі, на яких торгували строковими фінансовими угодами^*76.

*76: { Василъченко З. Теорія і практика укладання строкових валютних контрактів / 3. Васильченко // Банківська справа. – 1998. – № 1. – С. 46.}