Гроші і кредит - Колодізєв О.М. - Ощадний сертифікат

Ощадний сертифікат – письмове свідоцтво банку про депонування грошей (грошових коштів), яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків за ним (гл. 5 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу"). Слід мати на увазі, що права власника ощадного сертифіката та обов'язки банку регулюються також ст. 1065 "Ощадний (депозитний) сертифікат" ЦК. Згідно із ч. З ст. 18 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним. Позаяк ця особливість іменного ощадного сертифіката суперечить одній з основних ознак цінного папера (ст. 194 "Поняття цінного папера" ЦК), то з дня набрання чинності ЦК такий сертифікат втрачає статус цінного папера^*64.

*64: { Там же.}

Угоди з ощадними сертифікатами на пред'явника не характерні для ринку цінних паперів. Природа цього цінного папера більш індивідуалізована за суб'єктним складом: банк – власник ощадного сертифіката.

Абсолютний розмір доходу за сертифікатом встановлюється так:

а) якщо в умовах позики визначена річна процентна ставка, то абсолютна сума доходу за сертифікатом становить:

, (3.9)

де – номінальна ціна сертифікату;

– термін позики у місяцях;

– річна відсоткова ставка;

б) якщо сертифікат розміщений за дисконтною ціною, а погашається за номінальною, дохід визначається як різниця ціни погашення і покупки:

, (3.10)

Прибутковість сертифіката розраховується так:

, (3.11)

Депозитні сертифікати банків

Депозитні сертифікати банків видаються, головним чином, юридичним особам. Строк обігу депозитного сертифіката – це період від дня видачі до дати, коли власник може повернути депозит. Якщо сертифікат прострочений, то він перетворюється на документ до запитання й за ним нараховуються не строкові, а звичайні проценти.

Протягом трьох останніх десятиріч іпотечне кредитування є невід'ємною складовою світового ринку цінних паперів. За цей чималий строк у відповідь на потреби інвесторів з'явилась велика кількість різноманітних цінних паперів на базі іпотечного кредиту.

Найбільш узагальнено іпотечні цінні папери, які в англомовній літературі називаються MBS (Mortgage-Backed Securities), становлять права вимог за іпотечними кредитами, що забезпечені заставою об'єктів нерухомості.

В Україні іпотечні цінні папери з'явилися після прийняття і введення в дію низки законодавчих актів, зокрема законів "Про іпотеку", "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" та "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю".

Згідно з цими законодавчими актами виокремлюють такі види іпотечних цінних паперів: заставні, іпотечні облігації та іпотечні сертифікати.

Закон України "Про іпотеку" виводить на ринок новий вид цінних паперів – заставні – та обумовлює їх обіг, форму та зміст. Згідно зі ст. 20 цього Закону "заставна – це борговий цінний папір, який засвідчує безумовне право власника на отримання від боржника виконання за основним зобов'язанням, за умови, що воно підлягає виконанню в грошовій формі, а у разі невиконання основного зобов'язання – право звернути стягнення на предмет іпотеки". Заставна складається за згоди кредитора і позичальника. Останній зможе повернути її собі, виконавши всі свої зобов'язання, інакше заставну можна буде продати, закласти, передати іншому кредиторові. До речі, зобов'язань у позичальника чимало. Наприклад, він зобов'язаний підтримувати своє майно в належному стані (за власний рахунок), тобто він не повинен допускати його псування або зношення. У цьому випадку кредитор має законне право вимагати розірвання договору і повернення своїх грошей. Взагалі процес продажу заставних, передачі їх у заставу надасть брокерам нові можливості заробити комісійні, а інвесторам – нові можливості для вкладення капіталу.

Іншим видом іпотечних цінних паперів є іпотечні сертифікати. Згідно із Законом України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" іпотечний сертифікат – особливий вид цінного папера, забезпечений іпотечними активами або іпотеками.

Іпотечні сертифікати підлягають вільному обігу, тобто юридичні та фізичні особи можуть вільно купувати та продавати сертифікати, здійснювати з ними будь-які правочини як на біржовому, так і на позабіржовому ринках цінних паперів. Обслуговуються іпотечні сертифікати Національною депозитарною системою.

Встановлено два види сертифікатів залежно від обсягу прав, що ними посвідчуються: сертифікати із фіксованою дохідністю та сертифікати участі. Сертифікати з фіксованою дохідністю засвідчують такі права:

– право на отримання номінальної вартості в передбачені умовами випуску строки;

– право на отримання відсотків;

– переважне право перед іншими кредиторами емітента на задоволення вимог з вартості іпотечних активів у разі невиконання ним сво'іх зобов'язань.

Сертифікати участі випускаються лише як іменні цінні папери і надають їхнім власникам такі права:

– на отримання частини у платежах за іпотечними активами відповідно до умов договору про придбання сертифікатів;

– на задоволення вимог з вартості іпотечних активів у випадку невиконання емітентом взятих на себе зобов'язань.

Отже, іпотечні сертифікати є борговими цінними паперами, оскільки власник сертифіката з фіксованою участю має право на повернення йому номінальної вартості сертифіката. Сертифікати не дають права на участь в управлінні справами емітента і права на частку в майнових активах емітента.

В основному в іпотечні цінні папери вкладають інституційні інвестори: пенсійні фонди, страхові компанії, інвестиційні банки, пайові інвестиційні фонди та хедж-фонди.

Основним завданням, яке мають вирішувати іпотечні цінні папери, є рефінансування довгострокових іпотечних кредитів. Це не тільки забезпечить надходження додаткових фінансових ресурсів у реальний сектор економіки, а й сприятиме певною мірою реалізації частини незадоволеного попиту на інвестиційному ринку, який спостерігається нині. Крім того, цей інструмент не лише сприяє залученню ресурсів для кредитування, а й забезпечує взаємодію кредиторів, позичальників, фінансових посередників та інвесторів, тобто формує цілісність іпотечної системи.

Сертифікат фонду операцій з нерухомістю (далі – сертифікат ФОН) – цінний папір, що засвідчує право його власника на отримання частки чистих активів ФОН у грошовій формі після закінчення строку, на який створений відповідний ФОН, та право вимагати дотримання обмежень прав довірчої власності управителем. Вимоги до сертифікатів ФОН, етапи та умови їх емісії, умови їх обігу визначаються нормами, зазначеними розд. IV Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю".

Під похідним фінансовим інструментом розуміють контракт, вартість якого залежить (є похідною) від вартості одного чи декількох активів, що лежать у його основі, відсоткових ставок або фондових індексів, які мають узагальнювальну назву "базові активи". Термін "похідний фінансовий інструмент" як аналог англійського derivative (похідний) часто зустрічається у вітчизняній літературі в його прямій транскрипції – дериватив^*65.

*65: { Рудько-Силиванов В.В. Деривативы и риски российской экономики / В.В. Рудько-Силиванов, Д.А. Федосеев // Деньги и кредит. – 2006. – № 12. – С. 13–18.}

Похідні цінні папери – папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та (або) товарних ресурсів. З дня набрання чинності ЦК втрачає чинність визначення похідних цінних паперів, наведене у ст. 1 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні". До похідних цінних паперів теоретично можна віднести конвертовані облігації. Однак законами України наразі не надано цим документам статусу цінного папера.

У розвинутих країнах є такі види похідних цінних паперів.