Грошові системи можна класифікувати за кількома критеріями (табл. 4.4)*82.
*82: { Демківський A.В. Гроші та кредит: навч. посіб. / А.В. Демківський. – К.: Дакор, 2005. – 528 с.}
Таблиця 4.4. Типи грошових систем
Критерій класифікації | Тип грошових систем та їх характеристика |
1 | 2 |
Відповідно до ступеня втручання держави в економічні відносини | Неринкові грошові системи полягають у тому, що вирішальна роль належить уряду, який визначає влаштування грошового обігу, а банки стають виконавцями, їх роль підпорядкована урядові. Є значне обмеження у функціонуванні грошей (талони, картки та ін.). Ринкові грошові системи характеризуються тим, що до мінімуму зведено втручання державних органів у грошову сферу, а вирішальну роль в організації та функціонуванні грошової системи відіграють законодавчі органи країни та центральний банк |
Відповідно до механізму регулювання валютних відносин | Відкриті грошові системи характеризуються мінімальним втручанням держави у регулювання валютних відносин усередині країни, що виражається у нерегулюванні валютного ринку, повній конвертованості валюти, ринковому механізмі формування валютного курсу. Закриті грошові системи передбачають використання валютних обмежень, які зумовлюють ізоляцію національної економіки від світової. Валютні обмеження виявляються в адміністративному регулюванні валютного ринку, неконвертованості валюти, штучному формуванні валютного курсу |
Відповідно до загальних законів функціонування грошей. | Саморегульовані системи базуються на обслуговуванні грошового обігу повноцінними монетами і розмінними банкнотами. Регульовані системи базуються на обігових паперових і металевих грошових знаках, які не мають власної внутрішньої вартості |
За формою грошей в обігу | Система металевого обігу (саморегульована) полягає у тому, що грошовий метал безпосередньо перебуває в обігу та виконує всі функції грошей, а банкноти розмінні на метал. Історично мала форми біметалізму – роль загального еквівалента законодавчо закріплена за золотом та сріблом, та монометалізму – роль загального еквівалента виконує один метал: золото (золотий монометалізм) або срібло (срібний монометалізм). Система паперово-кредитного обігу, за якої в обігу перебувають лише нерозмінні на грошовий метал знаки грошей, що не мають внутрішньої вартості. Такі грошові системи є регульованими |
Поділ грошових систем за ознакою ринкового та неринкового типу важливий для визначення місця грошової системи в господарському механізмі. Для ринкових систем характерною ознакою стає переважання економічних важелів та інструментів регулювання грошового обігу, а в неринкових системах переважають адміністративні неринкові методи регулювання грошового обігу. Ще недавно такий механізм діяв і в Україні.
Як елемент господарського механізму країни грошова система відображає властиву йому сукупність економічних відносин, у зв'язку з чим набуває характеру системи ринкового чи неринкового типу. Неринковій грошовій системі притаманні наявність значних обмежень щодо функціонування грошей (талони, карткові системи розподілу тощо), використання адміністративних методів регулювання грошового обігу (раціонування видачі грошей, лімітування кредитів тощо), розмежування сфер готівкового та безготівкового обігу, заборони певних грошових операцій, здійснення контролю за грошовими операціями юридичних осіб та громадян тощо. У такій грошовій системі фактично порушуються її межі як форми організації обігу грошей, а регулювання безпосередньо поширюється на зміст грошових операцій. Цей тип грошової системи властивий адміністративно-командній економіці, якою була система управління економікою колишнього СРСР. Він зумовлює підрив самої природи грошей.
Грошову систему ринкового типу характеризує вільне функціонування грошей. Зберігаються лише певні обмеження проведення грошових операцій на рівні банків як елемента грошової системи країни. При цьому регулювання грошового обігу проводиться шляхом використання економічних методів впливу на обсяг, динаміку та структуру грошової маси.
Саморегульованими називаються системи обігу металевих грошових знаків (монет). Основою саморегулювання була рівність вартості, яку виражали монети в обігу, і вартості металу, що містився в них. У зв'язку з цим у конкретний період часу безпосередньо в обігу (функція грошей як засобу обігу) перебувала кількість монет, необхідна для реалізації товарів згідно із законом грошового обігу. Якщо через зміну обсягу виробництва і реалізації товарів потреба обігу в грошових знаках скорочувалась, то відповідна кількість монет вилучалась, перетворюючись на скарб. За розширення виробництва і товарного обігу монети, що становили скарб, надходили в обіг. Так, через функцію грошей як засобу утворення скарбу здійснювалось стихійне регулювання грошової маси, завдяки якому кількість грошових знаків в обігу підтримувалась на рівні потреби обігу в грошах.
Щодо грошової системи України саме становлення України як незалежної держави зумовило необхідність створення власної грошової системи, яка забезпечила б можливість керувати грошовим обігом та грошовим ринком. Організаційно-правові засади створення власної грошової системи були закладені у Законі України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р. № 2121-Ш.
Грошова система України в період становлення державної незалежності була неринковою. Державне регулювання рівня цін в умовах економічної кризи, яка поєднала падіння виробництва зі значним зростанням грошової маси, викликало розпад споживчого ринку (єдиної сфери нерегламентованих відносин купівлі-продажу) та загальну дефіцитність товарів. За таких умов для регулювання відносин розподілу були впроваджені карткова система та інші форми раціонування. Становище ускладнювала нескоординованість економічної політики незалежних республік у сферах виробництва, товарообміну, грошових відносин. З метою захисту внутрішнього ринку в Україні була впроваджена купонна система та регламентувалось вивезення товарів за межі держави. Реально всі ці заходи посилювали неринковий характер грошової системи.
Перехід до грошової системи ринкового типу потребує лібералізації економічних відносин, введення вільного ціноутворення та проведення комплексу заходів, спрямованих на розвиток ринкових відносин: приватизації власності, сприяння розвитку підприємництва, демонополізації економіки, розвитку підприємств ринкової інфраструктури. Становлення ринкових відносин передбачає перехід до грошової системи відкритого типу: лібералізації зовнішньоекономічних відносин та введення конвертованості національних грошей.
Цим законом Національному банку України надавалося монопольне право здійснювати емісію грошей на території України та організовувати їх обіг, забезпечувати стабільність грошей, проводити єдину грошово-кредитну політику тощо. Це означало, що інші органи нашої держави, а тим більше інших країн, не мали права втручатися в цю сферу.
Відтак обіг грошей на території України ставав підвладним виключно органам української держави.
Провідні складові грошової системи України наведені в табл. 4.5*83.
*83: { Демківський A.В. Гроші та кредит: навч. посіб. / А.В. Демківський. – К.: Дакор, 2005. – 528 с.} Складові | Пояснення |
1. Види грошових знаків, що мають законну платіжну силу | Банкноти – гривні номіналом 1, 2, 5,10, 20, 50, 100, 200, 500. Розмінна монета (копійка), що випускається в обіг номіналом 1, 2, 5,10, 25, 50,1 (гривня) |
2. Офіційний валютний курс гривні | 3 2000 р. його визначення відбувається на основі міжбанківського валютного ринку |
3. Порядок організації готівкового та безготівкового обігу | Їх регламентацію, в тому числі організацію міжнародних розрахунків, здійснює НБУ |
4. Орган грошово-кредитного і валютного регулювання | Національний банк України |
Сучасна грошова система порівняно з металевою та її певним різновидом – металево-паперовою – має більше елементів, вони різноманітніші, їм властиві складніші взаємозв'язки. Особливо це стосується грошової одиниці країни, масштабу цін та способу встановлення і підтримки курсу національної валюти.
Завдання для самостійного розв'язання
Модуль 2. ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА МОДЕЛІ ПОБУДОВИ ВАЛЮТНИХ СИСТЕМ, ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ
Тема 5. ІНФЛЯЦІЯ ТА ГРОШОВІ РЕФОРМИ
5.1. Сутність, види та закономірності розвитку інфляції
Класифікація видів інфляції
Інфляція витрат, або інфляція пропозиції
Інфляція попиту
5.2. Головні причини та наслідки інфляції
Дефлятор ВВП