Гроші і кредит - Колодізєв О.М. - Валютний ризик

Валютний ризик – це можливість грошових втрат суб'єктів валютного ринку внаслідок коливань валютних курсів. Він тісно пов'язаний з інтернаціоналізацією ринку банківських операцій, створенням транснаціональних компаній та банків і диверсифікацією їх діяльності, міграцією капіталу між країнами у пошуках надприбутків, зростанням обсягів спекулятивних валютних операцій. На сучасних валютних ринках на одну комерційну угоду припадає близько шести спекулятивних.

Одним із методів запобігання ризику у зовнішньоторговельній діяльності підприємства є форфетування – кредитування експорту шляхом випуску комерційних векселів або інших боргових зобов'язань за зовнішньоторговельними угодами. Форфетування як форму трансформації комерційного кредиту в банківський використовують тоді, коли покупець не має відповідних грошових ресурсів для оплати великої партії товару, а експортер не може відкласти отримання грошей на майбутнє. У цьому випадку покупець виписує комплект векселів на необхідну суму з додатковим відсотком за кредитування, що дає змогу експортеру одразу одержати всю суму й перекласти ризик на банк, що надає кредит. Хоча під час використання форфейтингу можуть виникати додаткові ризики – ризик дефолту з боку уряду країни походження імпортера, ризик оголошення мораторію на платежі за кордон, зумовлений політичними або іншими обставинами, адміністративні ризики у зв'язку з наявністю деяких відмінностей у валютному законодавстві країн тощо.

Зазначені вище організаційні методи є внутрішніми методами страхування. До зовнішніх методів зниження валютного ризику належить створення ефективної програми проведення спеціальних фінансових операцій – хеджування.

Хеджування – це компенсаційні дії на валютному ринку з використанням відповідного інструментарію для мінімізації втрат від валютних коливань. По суті, це перенесення ризикової позиції на ринку готівки, яка пов'язана з валютним курсом або відсотковою ставкою, на іншого учасника ринку, який відкриває економічно пов'язану з нею позицію у тій самій валюті на ринку фінансових ф'ючерсів (такий підхід до визначення хеджування був розроблений у США).

Валютний ринок України започатковано в серпні 1992 р. після створення Валютної біржі Національного банку України, яку згодом, у липні 1993 p., було реформовано в Українську міжбанківську валютну біржу. Створення валютного ринку України характеризувалося тим, що від початку він був переважно біржовим, але з кінця 1995 р. активно розвивається міжбанківський ринок^*151.

*151: { Ющенко В.А. Управління валютними ризиками : навч. посіб. – К. : Т-во "Знання", КОО, 1998. – 444 с.}

Розвиток валютного ринку в Україні можна умовно поділити на три характерні етапи.

Перший етап припадає на 1991 р. – жовтень 1994 р. Це період болісного пошуку цілісної концепції розбудови економіки нової незалежної держави, коли було закладено фундамент ідеології Національного банку, визначено її головні орієнтири і пріоритети.

Другий етап розпочався у жовтні 1994 р. і тривав до серпня 1996 p., тобто до того часу, коли уряд проголосив програму макроекономічної стабілізації.

Третій етап почався у вересні 1996 p., коли було введено гривню як повноцінну національну валюту України^*152.

*152: { Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини : підручник / С.Я. Боринець. – 4-те вид., переробл. і доповн. – К.: Знання, 2004. – 409 с.}

Основними напрямами вдосконалення чинної системи валютного регулювання є такі^*153:

*153: { Маковкіна A.M. Напрями удосконалення валютного ринку України / A.M. Маковкіна, С.Г. Шклярук // Вісн. Київ, ін-ту бізнесу та технології. – 2005. – № 2 (3). – С. 45–48.}

– гнучкість політики курсоутворення;

– вирішення питання щодо репатріації українських капіталів і створення сприятливого інвестиційного клімату для нерезидентів;

– дедоларизація економіки;

– поповнення золотовалютних резервів країни і зниження ризику їхнього знецінення;

– створення стійкого позитивного сальдо платіжного балансу;

– удосконалення системи інституційного забезпечення і валютного законодавства.

Важливим у сучасних умовах є й підвищення рівня прозорості системи валютного регулювання в Україні. Наприклад, основні напрями грошово-кредитної політики, які розробляються НБУ та визначають серед іншого і завдання щодо розвитку системи валютного регулювання на поточний період, не завжди доводилися до відома широких кіл громадськості на відміну від Державного бюджету України. Нечіткість цілей і завдань грошово-кредитної та валютної політики на перспективу, а також часті зміни норм відповідного законодавства значно ускладнюють планування суб'єктами підприємницької діяльності їхньої ділової активності.

Звичайно, процес підвищення рівня прозорості системи валютного регулювання має відбуватися у передбачених державою межах. Тобто відомості, які містять державну таємницю, публікуватися не повинні. Проте цілі та завдання курсової політики, заходи щодо регулювання руху капіталів, режиму функціонування валютного ринку, шляхи поповнення золотовалютних резервів і основні напрями їх використання у поточному періоді мають бути відомими населенню України. Це також значно підвищить рівень співпраці НБУ з іншими державними органами з питань валютного регулювання.

Створення чинної системи валютного регулювання в Україні неможливе без глибокого вивчення теоретичних аспектів, досвіду інших держав світу, наявної в країні практики, а також перспектив розвитку цієї системи. Саме такий підхід дасть змогу Україні розробити оптимальний режим валютного регулювання, який має відповідати вимогам і особливостям періоду ринкової трансформації економіки.