Гроші і кредит - Колодізєв О.М. - 9.2. Сучасний монетаризм як напрям розвитку кількісної теорії

Сучасний монетаризм – один з найвпливовіших напрямів західної економічної думки, який з кінця 1970 – початку 1980 р. багато в чому визначає зміст економічної політики провідних країн світу – США, Англії та ін.

Вважається, що своїм відродженням монетаризм, як і в цілому неокласичний напрям економічної думки, зобов'язаний опублікованій у 1956 р. книжці "Кількісна теорія грошей" за редакцією М. Фрідмена^*208. Важливе значення у становленні монетаризму мала також книжка "Історія грошей Сполучених Штатів. 1868–1960", написана М. Фрідменом і А. Шварц та видана у 1963 р. Публікацією цих книг фактично завершилося формування монетаризму як самостійної течії західної економічної теорії. Слід назвати також опубліковану в 1982 р. книгу М. Фрідмена і А. Шварц "Монетарні тенденції в Сполучених Штатах і Великій Британії", в якій ідеї монетаризму, викладені у двох названих вище книгах, набули подальшого розвитку.

*208: { Береславка О. Вальвація гривні: вплив на інфляційні процеси в Україні та рівень доларизації економіки / О. Береславка // Вісн. НБУ. – 2006. – № 6. – С. 20–24.}

Яскравим прикладом практики монетаризму можна назвати політику, проведену президентом США Р. Рейганом у 80-ті pp. Він суттєво зменшив податки на корпорації, що дало їм 750 млрд дол. Водночас було скорочено державний апарат на 100 тис. осіб.

Монетариста – прихильники теорії, відповідно до якої кількість грошей в обігу визначає рівень цін і економічну активність у короткостроковому проміжку економічного розвитку країни.

Монетаризм у вузькому (конкретнішому) розумінні трактується як відповідна "система теоретичних поглядів", згідно з якою регулювання грошової маси є визначальним чинником впливу на динаміку грошових доходів.

Мета монетарної політики – зміна сукупного попиту за допомогою збільшення або зменшення грошової маси з наступним скороченням або підвищенням процентної ставки. Таким чином, досягнення стабілізації припускає використання таких інструментів: фіскальної політики, монетарної політики, регулювання сукупної пропозиції.

Сучасний монетаризм виник як опозиція насамперед кейнсіанству.

Головна ідея М. Фрідмена зводилася до того, що ринкова економіка найкраще функціонує тоді, коли немає системи грошової регламентації. У книзі "Грошова історія Сполучених Штатів" М. Фрідмен звернув увагу на те, що Велика депресія зовсім не свідчила про нестійкість економіки і не була її ознакою, а пішла на користь приватному підприємництву. Депресія зайвий раз доводить, що вона може завдати шкоди певній групі людей, які мають необмежену владу над грошово-кредитною системою країни. М. Фрідмен також бачив, що реформи економічної політики в остаточному підсумку слугують не інтересам суспільства, а приватному інтересу. Він звернув увагу й на те, що під час Великої депресії за період з 1929 до 1933 р. Федеративна резервна система допустила стиснення пропозиції грошей на 33 %. Якби ця система не допускала катастрофічного падіння грошей в обігу, то не було б кризових явищ.

У 1963 р. вийшла у світ книга А. Шварц і М. Фрідмена "Історія грошей США. 1868–1960". Між 1864 і 1985 pp. економіка США пройшла 30 ділових циклів. Монетаристи зосередили основну увагу на аналізі ролі грошей і грошового обігу в ділових циклах.

Типовий діловий цикл (рис. 9.3) у своєму розвитку проходить чотири фази:

– фаза стиснення, яка супроводжується падінням реального обсягу виробництва. Стиснення, що продовжується більше шести місяців, називають спадом;

– дно – точка ділового циклу, в якій реальний обсяг виробництва досягає мінімального рівня;

– розширення – фаза циклу, протягом якої реальний обсяг виробництва зростає відносно дна циклу;

– пік ("вища точка") – точка ділового циклу, в якому реальний обсяг виробництва досягає максимального рівня.

Рис. 9.3. Діловий цикл

Досліджуючи поведінку грошей у діловому циклі, М. Фрідмен і А. Шварц звернули увагу на закономірність, згідно з якою темпи збільшення грошової маси, що є в обігу, проходять за циклічною схемою, випереджаючи загальні тенден ції розвитку ділового циклу^*209.

*209: { Гриньова В.М. Проблеми та перспективи структурної перебудови фінансової системи України на шляху інтеграції у Європейський простір / В.М. Гриньова, О.М. Колодізев // Фінанси України. – 2006. – № 1. – С. 94–100.}

Кількість грошей, що перебувають в обігу, досягає свого піка і починає спадати до вищої точки ділового циклу і у такий же спосіб кількість грошей, що перебувають в обігу, досягає нижньої точки і починає збільшуватися до того моменту, коли діловий цикл досягає дна. Графічно збільшення грошової маси, що є в обігу, наведено на рис. 9.4^*210.

*210: { Гроші та кредит: підручник / М.І. Савлук, A.M. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін.; за заг. ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2001. – 604 с.}

Рис. 9.4. Темпи зростання пропозиції грошей

М. Фрідмен і А. Шварц показали, що наявний взаємозв'язок між зміною темпів збільшення грошової маси і точками екстремуму в діловому циклі. У період з 1908 до 1961 р. пропозиція грошей почала зменшуватися приблизно за 12 місяців до настання піка циклу. Пропозиція грошей починає зростати до моменту досягнення дна ділового циклу, а це, відповідно, впливає на реальний обсяг виробництва, у свою чергу з деякою затримкою реальний обсяг виробництва впливає на темпи зміни абсолютного рівня цін.

Зміна темпів збільшення грошової маси, що перебувають в обігу, впливає на реальний обсяг виробництва швидше, ніж на абсолютний рівень цін. Ця зміна може впливати й на швидкість обігу грошей, яка у процесі ділового циклу змінюється – то прискорюється, то сповільнюється.

Усі ці висновки були покладені в основу одного з головних напрямів сучасної теорії грошей і грошового обігу – школи монетаризму.

Монетаристи внесли певні корективи в постулати класичної кількісної теорії (рис. 9.5).

Рис. 9.5. Корективи монетаристів, внесені до кількісної теорії

Ідеї сучасного монетаризму не залишилися застиглими догмами. Вони постійно піддавалися жорсткій критиці, а зміни в економічній ситуації в країнах Заходу обумовлювали прагнення віднайти нові або вдосконалити старі тези монетаристської теорії, у тому числі шляхом компромісів між її двома напрямами – кейнсіанством та монетаризмом.