Банківські системи зарубіжних країн - Мельник П.В. - 10.2. Особливості функціонування центрального банку Росії

Тісні зв'язки з державою не означають, що уряд може безмежно впливати на політику центрального банку Росії (далі - Банк Росії4). Незалежно від приналежності капіталу Банк Росії є юридично самостійним. Частіше за все він підзвітний або законодавчому органу, або спеціальній банківській комісії, утвореній парламентом. Певна ступінь незалежності Банку Росії є необхідною умовою ефективності його діяльності, яка нерідко вступає в суперечність з короткостроковою метою уряду. Водночас незалежність Банку Росії від уряду має відносний характер, оскільки економічна політика не може бути успішною без чіткого узгодження і тісного взаємозв'язку її основних елементів: грошово-кредитної і фінансової політики.

У банківській системі Росії ЦБ РФ (ЦБР) визначений як головний банк країни і кредитор останньої інстанції. Він знаходиться в державній власності і на нього покладені функції загального регулювання діяльності кожного комерційного банку в межах єдиної грошово-кредитної системи країни. Центральний банк покликаний узгоджувати їх діяльність відповідно до загальної економічної стратегії і виступати головним агентом державної грошово-кредитної політики, при цьому з боку ЦБР використовуються, в першу чергу, економічні методи управління і лише в окремих випадках - адміністративні.

Принципи організації і діяльності Банку Росії, його статус, завдання, функції, повноваження визначаються Конституцією Російської Федерації та іншими законодавчими актами. Так, у Росії, як і в інших країнах існує система державного регулювання грошово-кредитної сфери, яка дозволяє захищати інтереси населення та банківських установ. Правову базу цієї системи становлять два закони - "Про банки і банківську діяльність у РФ", останній варіант прийнятий Державною думою 20 січня 1995 року, та "Про центральний банк РФ (Банк Росії)", остання редакція - кінець грудня 1994 року. Відповідно до цих законів Банк Росії, Банк зовнішньої торгівлі РФ, Ощадний банк РФ, комерційні банки різноманітних видів, а також інші кредитні установи, які отримали ліцензію на здійснення окремих банківських операцій, створюють банківську систему Росії. Для фінансування окремих цільових республіканських, регіональних та інших програм можуть створювати спеціальні банки (банки розвитку).

Перший рівень банківської системи займає Банк Росії. Він утворює єдину централізовану систему з вертикальною структурою управління.

У систему Банку Росії входять центральний апарат, територіальні установи, розрахунково-касові центри, обчислювальні центри, польові установи, навчальні заклади та інші підприємства, установи і організації, у тому числі підрозділи безпеки і Російське об'єднання інкасації, необхідне для здійснення діяльності банку.

Найвищим органом Банку Росії є Рада директорів - колегіальний орган, що визначає основні напрями діяльності Банку Росії і здійснює керівництво і управління Банком Росії.

Рада директорів виконує такі функції:

1) у взаємодії з Урядом РФ розробляє і забезпечує виконання основних напрямів єдиної державної грошово-кредитної політики;

2) затверджує річний звіт Банку Росії і представляє його Державній думі;

3) розглядає і затверджує кошторис витрат Банку Росії на черговий рік;

4) визначає структуру Банку Росії;

5) ухвалює рішення про: створення і ліквідацію установ і організацій Банку Росії; встановлення обов'язкових нормативів для кредитних організацій; величину резервних вимог; зміну відсоткових ставок Банку Росії; визначення лімітів операцій на відкритому ринку; участь у міжнародних організаціях; випуск і вилучення банкнот і монет з обігу, про загальний обсяг випуску готівки; порядок формування резервів кредитними організаціями;

6) затверджує внутрішню структуру Банку Росії;

7) визначає умови допуску іноземного капіталу в банківську систему Російської Федерації відповідно до федеральних законів.

Крім функцій, які визначає Рада директорів, встановлюються основні цілі та завдання Банку Росії. Так, до основних цілей діяльності Банку Росії необхідно віднести: захист і забезпечення стійкості національної валюти, а також її купівельної спроможності і курсу по відношенню до іноземних валют; розвиток і зміцнення банківської системи Російської Федерації; забезпечення ефективного і безперебійного функціонування системи розрахунків.

Основними завданнями Банку Росі), як і центральних банків інших країн, є регулювання грошового обігу, проведення єдиної грошово-кредитної політики, захист інтересів вкладників, банків, нагляд за діяльністю комерційних банків та інших кредитних установ, здійснення операцій щодо зовнішньоекономічної діяльності.

Як і Національний банк України, Банк Росії не має на меті отримання прибутку. Крім того, можна виділити такі функції Банку Росії, які традиційно виконують центральні банки: здійснення монопольної емісії банкнот, проведення грошово-кредитного регулювання та валютної політики, рефінансування та регулювання діяльності кредитно-банківських інститутів, фінансовий агент уряду.

Для реалізації покладених на нього функцій центральний банк Росії бере участь у розробці економічної політики уряду. Основними інструментами грошово-кредитної політики Банку Росії є зміна норм обов'язкового резервування комерційних банків, регулювання офіційної облікової ставки та проведення операцій з цінними паперами та іноземною валютою.

Визначення пріоритетності інструментів грошово-кредитної політики залежить від тих цілей, які вирішує ЦБ на тому або іншому етапі розвитку країни. Забезпеченням для кредитів Банку Росії можуть виступати золото та інші дорогоцінні метали, іноземна валюта, державні цінні папери.

Крім того, Банк Росії є органом банківського регулювання і нагляду за діяльністю кредитних організацій. Регулювання кредитних організацій - це система заходів, за допомогою яких держава через ЦБ забезпечує стабільне і безпечне функціонування банків, запобігає дестабілізаційним процесам у банківській системі.

Контроль за діяльністю банків проводиться з метою забезпечення стійкості окремих банків і передбачає цілісний і безперервний нагляд за здійсненням банком своєї діяльності відповідно до чинного законодавства.

Основна мета банківського регулювання і нагляду - підтримка стабільності банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. Банк Росії не втручається в оперативну діяльність кредитних організацій, за винятком випадків, передбачених федеральними законами.

При здійсненні функції нагляду і контролю за діяльністю комерційних банків Банк Росії встановлює обов'язкові для кредитних організацій правила проведення банківських операцій, ведення бухгалтерського обліку, реєструє кредитні організації у Книзі державної реєстрації кредитних організацій, видає кредитним організаціям ліцензії на здійснення банківських операцій, відкликає їх тощо.

З метою забезпечення стійкості банківських організацій Банк Росії може встановлювати їм обов'язкові нормативи , які полягають у:

- мінімальному розмірі статутного капіталу для знову створюваних банківських організацій, власних засобів (капіталу) для діючих банківських організацій;

- граничному розмірі негрошової частини статутного капіталу;

- максимальному розмірі кредитних, валютних, процентних та інших ризиків;

- нормативах ліквідності кредитної організації.

Для здійснення своїх функцій у сфері банківського нагляду і регулювання Банк Росії проводить перевірки кредитних організацій та їх філіалів, надає їм обов'язкові для виконання розпорядження стосовно усунення виявлених в їх діяльності порушень і застосовує передбачені законом санкції відповідно порушників.

У разі порушення кредитною організацією федеральних законів, нормативних актів і розпоряджень Банку Росії, непредставлення інформації, надання неповної або недостовірної інформації ЦБ має право вимагати від кредитної організації усунення виявлених порушень, стягувати штраф у розмірі до однієї десятої відсотка від розміру мінімального статутного капіталу або обмежувати проведення окремих операцій на строк до шести місяців.

Виконуючи за своїм статусом функцію фінансового агента уряду, Банк Росії здійснює операції з розміщення і погашення державного боргу, касового виконання бюджету, ведення поточних рахунків уряду, нагляду за зберіганням, випуском і вилученням з обігу монет і казначейських квитків, а також переказу валютних коштів при здійсненні розрахунків уряду з іншими країнами.

Важлива роль ЦБ у вирішенні таких проблем, як надання кредитів на покриття державних витрат і дефіциту державного бюджету, відповідає його функції кредитора держави. Основна форма державних запозичень, що використовуються з метою фінансування державних витрат і державного бюджету, - державні кредити. Вони забезпечують покриття бюджетних дефіцитів держави за допомогою акумуляції тимчасово вільних грошових коштів фізичних і юридичних осіб, надаються на певний термін на умовах виплати доходу і оформлюються борговими зобов'язаннями.

Банк Росії здійснює касове виконання бюджету - прийом, зберігання і видачу державних бюджетних ресурсів, ведення обліку і звітності. В основу касового виконання бюджету покладений принцип єдності каси, тобто всі мобілізовані державні доходи прямують на єдиний рахунок Міністерства фінансів в Банку Росії, з якого засоби використовуються для здійснення державних витрат, таким чином Банк виступає касиром уряду.

Єдність каси надає Міністерству фінансів можливість здійснювати постійний контроль за надходженнями фінансових ресурсів на його рахунок і за рухом касової готівки; забезпечує централізацію державних бюджетних засобів і збалансування доходів і витрат кожного з бюджетів (федерального, місцевого), які створюють у сукупності бюджетну систему країни; дозволяє проводити операції щодо касового виконання бюджету на всій території країни. Здійснення касового виконання Центральним банком дає можливість відокремити функції розпорядження бюджетними засобами і розпорядника кредитами, які виконують фінансові органи, від функції прийому, видачі, зберігання цих ресурсів, які входять до компетенції Банку. У результаті створюються необхідні умови для контролю за цільовим використанням бюджетних засобів.

Отже, виконуючи належні функції, Банк Росії відповідає за ефективне функціонування не тільки банківської системи, але й економіки в цілому.