Гроші та кредит - Михайловська І.М. - ТЕМА 11. КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ

План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

11.1. Поняття, функції, типи та правова основа діяльності комерційних банків в Україні.

11.2. Загальна характеристика операцій банку. Пасивні та активні операції комерційних банків.

11.3. Показники ефективності діяльності банків і механізм її забезпечення.

11.4. Тенденції розвитку банківського ринку України.

11.1. Поняття, функції, типи та правова основа діяльності комерційних банків в Україні

Банківська система України сформувалася у 1991 р. і складається з двох рівнів (структура фінансово-кредитної системи, в тому числі банківської системи, наведена у темі 9, питання 9.2). Основною ланкою банківської система України є комерційні банки, які здійснюють грошово-кредитне обслуговування всіх ланок ринкової інфраструктури. Відповідно до цього ряд науковців [7,8,9,15,16,17] визначають такі завдання та функції банків.

Таблиця 11.1 Основні завдання та функції комерційних банків

Комерційні банки можна класифікувати за різними критеріями: формою власності, розміром капіталу, філійною мережею, діапазоном операцій та іншими.

Узагальнюючи існуючі класифікації комерційних банків за різними ознаками [7,8,9,15,16] пропонуємо таку класифікацію (табл. 11.2).

На вітчизняному ринку кредитування житла з'явився перший в Україні спеціалізований банк - ЗАТ "Міжнародний іпотечний банк". Його засновником став фонд Western NIS Enterprise Fund (приватна американська корпорація, яка оперує 150 мільйонами доларів, що належать уряду США) [12, с. 23].

На відміну від інших банків, МІБ надаватиме суто іпотечні кредити на придбання житла і кредити під заставу нерухомості, на ремонт і поліпшення житла.

У 2005 році банк працюватиме лише в київському регіоні, іпотечний потенціал якого він оцінив в один мільярд доларів. У майбутньому планується створення мережі філіалів. Концепція обслуговування клієнтів у МІБу - об'єднання в одному приміщення всіх учасників процесу кредитування житла: банку, нотаріуса, страхової компанії, рієлтера. Основні умови кредитування: термін - 10-15 років, ставка-від 13,5% річних. Ці складові діяльності МІБу багато в чому такі, як у багатьох інших українських банків, котрі займаються кредитуванням житла. Але є в МІБу і конкурентні переваги, суть яких - у новітніх західних кредитних технологіях і технологіях обслуговування клієнтів, які раніше в Україні не використовувались. Одна з таких переваг - сек'юритизація іпотечного

Таблиця 11.2.

Класифікація комерційних банків

портфеля, тобто випуск цінних паперів, забезпечених іпотекою, і їх продаж спеціалізованій установі другого рівня (іпотечній компанії) з метою рефінансування своїх кредитних операцій. Така операція дасть змогу банку не чекати погашення довгострокових кредитів, а залучити ресурси для надання нових. Для клієнтів результатом сек'юритизації буде зниження ціни кредитних ресурсів.

Варто відзначити і те, що, окрім капіталу, інвестованого фондом Western NIS Enterprise Fund, Міжнародний іпотечний банк уклав угоду з Американською корпорацією з підтримки зарубіжних інвестицій (ОРІС) на отримання кредиту в розмірі 30 мільйонів доларів США. Це, до речі, перший кредит, наданий ОРІС українській компанії.

Розглянемо правову основу діяльності комерційних банків. Головними джерелами регламентації роботи банків є Закон України "Про банки і банківську діяльність" [1], "Про Національний банк України"[2],"Про заставу"[3], "Про лізинг"[4], "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"[5] та інші.

Основні інструменти правового впливу на діяльність комерційних банків представлені в таблиці 11.3.

Статутний Фонд новостворюваного комерційного банку формується тільки за рахунок власних коштів засновників у грошовій формі, що виключає можливість використовувати розподільний механізм для залучення бюджетних і кредитних ресурсів у банківську власність. Розмір статутного фонду визначається засновниками банку, але не може

Таблиця 11.3.

Інструменти правового впливу на діяльність комерційних банків

бути меншим за нормативні вимоги НБУ. Ці вимоги спрямовані на те, щоб забезпечити певний рівень надійності банку і його спроможності відповідати за своїми зобов'язаннями. Мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку не може бути меншим:

o для місцевих кооперативних банків -1 млн. евро;

o для комерційних банків, які проводять свою діяльність на території однієї області, - 3 млн. евро;

o для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України, - 5 млн. евро.

Перерахування розміру статутного капіталу у гривні здійснюється за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют, установленим НБУ на день укладення установчого договору.

Для реєстрації орган управління комерційного банку подає до регіонального управління (РУ) НБУ пакет необхідних документів. Але до цього необхідно зібрати певну суму грошей і акумулювати її на тимчасовому рахунку в НБУ. Ця сума випливає з установчого договору, але не може бути меншою від мінімальних вимог НБУ. РУ НБУ розглядає пакет реєстраційних документів про створення комерційного банку і з відповідним висновком передає його в центральний апарат НБУ, де вони розглядаються відповідними структурними підрозділами. Остаточне рішення про можливість створення комерційного банку з національним капіталом приймає комісія з питань нагляду і регулювання діяльності банків, а банку за участі іноземного капіталу - Правління НБУ.

Організація комерційного банку, крім реєстрації, передбачає ліцензування банківської діяльності. Воно полягає в наданні офіційного дозволу на здійснення певних банківських операцій. Цей дозвіл видає НБУ. Ліцензування здійснюється з метою допущення на ринок банківських послуг України комерційних банків, умови діяльності яких відповідають установленим НБУ обов'язковим вимогам і не загрожують інтересам їхніх клієнтів. При ліцензуванні враховується обсяг капіталу банку, його фінансовий стан, дотримання економічних нормативів регулювання банківської діяльності, професійна придатність керівників, висновки незалежного аудиту, термін діяльності банку на фінансовому ринку. НБУ видає банкам ліцензії на здійснення низки операцій з готівкою, розрахункових, активних, пасивних, операцій з валютними цінностями та ін.

Організаційна структура та управління комерційним банком визначається функціональними підрозділами і службами та керівними органами. Вищим органом управління банку є загальні збори акціонерів (учасників), які вирішують стратегічні завдання в його діяльності. Вищий орган банку реалізує свої завдання та функції безпосередньо через виконавчі та контрольні органи, які повністю йому підзвітні. Виконавчим органом акціонерного банку є правління, а пайового -дирекція. Роботою правління керує голова, а дирекції - генеральний директор, які обираються чи призначаються згідно зі статутом банку. Контроль за діяльністю правління (дирекції) банку здійснює ревізійна комісія, склад якої затверджується загальними зборами акціонерів (учасників). За рішенням зборів акціонерів (учасників) створюється спостережний орган з метою загального керівництва роботою банку і контролю за роботою правління та ревізійної комісії.

Таким органом є спостережна рада, яка захищає інтереси акціонерів у перерві між проведенням загальних зборів. Рада вирішує стратегічні завдання управління та розвитку банку.

Організаційна структура комерційного банку включає функціональні служби та підрозділи, кожен з яких виконує певні операції і має свої права та обов'язки. Основним критерієм організаційної побудови банку є економічний зміст та обсяг операцій, які він виконує. Департаменти, управління, відділи формуються відповідно до класифікації окремих банківських операцій або їхніх груп за функціональним призначенням. Тому їх кількість і конкретна назва у різних комерційних банків можуть бути неоднаковими. Великі банки мають певну мережу філій та відділень і територіальні органи управління ними (дирекції). В Україні до банків, які в центральному апараті мають відповідні функціональні департаменти, широку мережу відділень і територіальні дирекції, належать Промінвестбанк, банк "Аваль", Ощадбанк, Укрсоцбанк та деякі інші.