Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків - Мишкін Ф.С. - Усунення обмежень на відділення

Усунення обмежень на відділення

Обмеження на відкриття відділень, особливо відділень в інших штатах, також сприяло виникненню кризи страхування депозитів. Унаслідок цього виду регулювання банки залишаються прив'язаними до економічних умов у їхньому регіоні і є менш спроможними до диверсифікації своїх позик. Це не просто збіг, що більша частка банкрутств банків припадає саме на штати з депресивною економікою, в яких основні галузі - це сільське господарство та видобуток нафти (Техас, Луїзіана, Колорадо і Канзас). Відкриття відділень в інших штатах стає щораз звичнішим. Швидкий рух до національної банківської системи шляхом усунення обмежень на відкриття відділень може зменшити кількість банкрутств банків, сприяючи зростанню рівня диверсифікації.

Використання ринкового визначення вартості для встановлення вимог до розмірів капіталу

Ми бачили, що вимога великого акціонерного капіталу для банку зменшує ймовірність його банкрутства. Ця вимога добра ще й тим, що банк з великим акціонерним капіталом може більше втратити, коли він ризикує, а тому він матиме менше стимулів до володіння ризиковими активами. На жаль, вимога до розмірів мінімального капіталу, включаючи нові заходи, що враховують ризик, ґрунтується на первісній вартості (збалансованій вартості), коли вартість активу встановлюється за його початковою купівельною ціною.

Проблема з обліком на основі первісної вартості полягає в тому, що зміни вартості активів і пасивів унаслідок змін в процентних ставках або ризику невиконання зобов'язань не відображаються в розрахунках власного капіталу фірми. Водночас зміни в ринковій вартості активів і пасивів, а отже, і зміни в ринковій вартості власного капіталу, є тим, що свідчить, чи фірма справді неплатоспроможна. Ба більше, саме ринкова вартість капіталу спонукає банк володіти ризиковими активами.

Напрям реформи страхування вкладів, який широко підтримують економісти, передбачає врахування ринкової вартості для встановлення вимог до розміру капіталу. Всі активи і пасиви можуть періодично, скажімо, кожні три місяці, зводитися до ринкової вартості, щоб визначати, чи достатня ринкова вартість власного капіталу банку і чи відповідає вона вимогам щодо мінімуму капіталу. Інформація про ринкову вартість дала б змогу установі із страхування депозитів швидко дізнатися про те, коли капітал банку стає меншим за встановлений вимогами мінімум. Банк тоді можна було б закрити, перш ніж його власний капітал стане меншим від нуля Тим самим установа із страхування депозитів уникала б збитків. Вимоги до розмірів власного капіталу, що ґрунтуються на ринковій вартості, могли б також показати, чи не функціонують банки з від'ємним власним капіталом, і не допускати стратегії надмірного ризику.

Використання ринкової вартості для обчислення власного капіталу мало б і ту перевагу, що зробило б неплатоспроможність банку очевидною. Як випливає з нашого аналізу політичної економії ощадно-позичкових асоціацій, чиновники регулятивних установ і політики підпадають під проблему "власника-управителя", бо вони часто зацікавлені в приховуванні неплатоспроможності. Платники ж податків виграли б, якби цього приховування не було. Облік на основі ринкової вартості ускладнив би маскування неплатоспроможності і, отже, полегшив платникам податків нагляд за чиновниками, а також політиками, які мали б нелегке завдання, коли б захищали регулятивну стриманість. Отже, облік на основі ринкової вартості зробив би чиновників та політиків відповідальнішими за свої дії і забезпечив би сильніші стимули діяти в інтересах платників податків.

Заперечення проти використання ринкової вартості для встановлення розмірів капіталу ґрунтуються на труднощах оцінки ринкової вартості капіталу. Облік на основі первісної вартості має важливу перевагу, яка полягає в тому, що правила обліку легше визначити та стандартизувати, коли вартість активів встановлюється просто за їхньою купівельною ціною. З іншого боку, облік на основі ринкової вартості потребує оцінок і наближень, які важко стандартизувати. Наприклад, буде, можливо, непросто оцінити ринкову вартість позики на купівлю автомобіля вашим приятелем Джо, в той час як буде цілком легко оцінити вартість урядової облігації. Крім того, застосування обліку на основі ринкової вартості могло б виявитися дорогим для банків, бо оцінка ринкової вартості вимагає збору ширшої інформації про особливості активів і пасивів позичальників.

Незважаючи на це, прихильники обліку потреб у капіталі на основі ринкової вартості підкреслюють, що хоча такий облік і містить окремі оцінки та наближення, все ж він дає змогу регулятивним установам мати точнішу оцінку власного капіталу банку, ніж та, яку забезпечує облік на основі первісної вартості Водночас акцентується на тому, що хоча опоненти обліку на основі ринкової вартості твердять, що було б надто дорого збирати потрібну інформацію, учасники ринкового процесу просто оцінюють ринкову вартість банківських активів, коли купують акції або боргові зобов'язання банку. Крім того, багато банків вже обчислюють ринкову вартість своїх активів, щоб приймати ділові рішення. Деякі зрушення у напрямі обліку на основі ринкової вартості виглядають досить можливими і напевно допоможуть зменшити ймовірність настання майбутньої кризи банківництва.