Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків - Мишкін Ф.С. - Створення депозитів: банківська система

Щоб спростити аналіз, припустімо, що 100 дол. депозитів, створених позикою, наданою Першим національним банком, депоновані в банк А і що цей банк та решта банків не мають надлишкових резервів. Т-рахунок банку А набуває вигляду:

Якщо норма обов'язкових резервів дорівнює 10 %, то цей банк виявляє, що його обов'язкові резерви збільшуються на 10 дол., залишаючи 90 дол надлишкових резервів. Оскільки банк А (як і Перший національний банк) не зацікавлений володіти надлишковими резервами, то він надасть в позику всю суму. Його надані позики і чекові депозити збільшаться тоді на 90 дол. Проте, коли позичальник витратить ці 90 дол чекових депозитів, то вони і резерви банку А зменшаться на цю суму. Чистий результат полягатиме в тому, що Т-рахунок банку А матиме такий вигляд:

Якщо гроші, витрачені позичальником, якому банк А надає позику в 90 дол., депоновані в іншому банку, наприклад, у банку Б, то Т-рахунок банку Б запишемо як:

Чекові депозити в банківській системі збільшилися ще на 90 дол. при загальному збільшенні в 190 дол (100 дол у банку А плюс 90 дол у банку Б). Відмінність між банком А і банком Б фактично не суттєва: отримується той же результат загального розширення депозитів. Якщо позичальник банку А виписує чек комусь, хто депонує його знову в банк А, то відбувається така ж зміна депозитів. Т-рахунок для банку Б можна застосувати і для банку А, а його чекові депозити збільшилися б на загальну суму 190 дол.

Банк Б захоче і далі змінювати свій баланс. Він повинен тримати 10 % від 90 дол. (9 дол) як обов'язкові резерви і має 90 % від 90 дол. (81 дол) у вигляді надлишкових резервів, які можна надати в позику. Банк Б надасть позичальнику позику у сумі 81 дол, а той її витратить. Т-рахунок банку Б матиме вигляд:

Витрачені позичальником 81 дол. з банку Б будуть депоновані в іншому банку (банку В). В результаті початкового збільшення резервів банківської системи на 100 дол. загальний обсяг чекових депозитів уже дорівнює 271 дол, тобто 100 дол + 90 дол + 81 дол.

Дотримуючись цього ж міркування, нібито всі банки надають в позику всі свої надлишкові резерви, подальший приріст чекових депозитів продовжуватиметься (в банках В, Г, Д тощо), що відображено в таблиці 14.1.

Отже, з початкового збільшення резервів на 100 дол. загальне розширення депозитів становитиме 1000 дол: розширення є десятиразовим стосовно резервних вимог.

Якби банки обрали інвестування своїх найдешевших резервів у цінні папери, то результат був би тим же. Якби банк А використав свої надлишкові резерви і купив цінні папери, замість того щоб надати позики, то його Т-рахунок виглядав би таким чином:

Коли банк купує цінні папери на 90 дол., то виписує чек продавцю цінних паперів, який, в свою чергу, вкладає 90 дол. у банк, скажімо, банк Б. Чекові депозити банку Б зростають на 90 дол., і процес розширення депозитів такий, як і раніше. Незалежно від того, як

ТАБЛИЦЯ 14.1. Створення депозитів (припускається 10 %-ні резервні вимоги та збільшення резервів на 100 дол.)

банк використовує надлишкові резерви - надає позики чи купує цінні папери,- вплив на розширення депозитів однаковий.

Ви можете побачити тепер відмінність у створенні депозитів між окремим банком та банківською системою в цілому. Оскільки окремий банк може створити депозити тільки у сумі надлишкових резервів, то він сам по собі не може гарантувати багаторазове розширення депозитів. Окремий банк не може надати в позику суму, більшу за власні надлишкові резерви. Банк втрачатиме ці резерви, бо депозити, створені в результаті надання позики, перейдуть в інші банки. Проте банківська система в цілому може індукувати багаторазове розширення депозитів. Адже коли банк втрачає свої надлишкові резерви, то ці резерви не залишають банківську систему. їх втрачає лише окремий банк. Отже, якщо кожен банк надає позики і створює депозити, то резерви переміщуються до іншого банку, який використовує їх для надання додаткових позик і створення додаткових депозитів. Як уже зазначалося, цей процес триває доти, доки початкове збільшення резервів не приведе до багаторазового розширення депозитів.

Багаторазове розширення депозитів, спричинене збільшенням резервів банківської системи, називається простим мультиплікатором депозитів, або простим депозитним мультиплікатором1. У нашому прикладі при 10 %-ній нормі обов'язкових резервів простий депозитний мультиплікатор дорівнює 10. Загальніше, простий депозитний мультиплікатор дорівнює оберненій величині норми обов'язкових резервів вираженій через дріб (10 = 1/0,1). Тому формулу для багаторазового розширення депозитів можна записати так 1:

де А О - зміна суми чекових депозитів у банківській системі;

гс - норма обов'язкових резервів (у даному прикладі 0,1);

АК - зміна резервів банківської системи (в нашому прикладі 100 дол.).