Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків - Мишкін Ф.С. - Вплив змін у багатстві

Яка відносна реакція готівки та чекових депозитів на зміну ресурсів індивіда? Готівка широко застосовується людьми з низькими доходами і невеликим майном. Це означає, що попит на готівку зростає із нагромадженням багатства повільніше. Навпаки, чековими депозитами володіють люди з більшим майном, і чекові депозити не належать до найнеобхідніших благ. Іншими словами, коли багатство зростає, то суми чекових депозитів стосовно сум готівки також зростають. Сума готівки стосовно чекових депозитів повинна впасти, що викликає зменшення відношення "готівка - чекові депозити", {С/О}. Зменшення доходу вестиме до збільшення сум готівки стосовно чекових депозитів, що викликає збільшення відношення {С/И}. Відношення "готівка - чекові депозити" перебуває в оберненому зв'язку з доходом або багатством.

Вплив змін сподіваних доходів

Друга група факторів, що впливають на рішення володіти або готівкою, або чековими депозитами, включає сподівані доходи на чекові депозити у порівнянні з готівкою, а також іншими активами. Три основні чинники впливають на сподівані доходи, а отже, і на відношення "готівка - чекові депозити"1: (1) процентні ставки по чекових депозитах; (2) банківська паніка; (3) незаконна діяльність.

Вплив процентних ставок на чекові депозити.

За своєю природою готівка не дає процента. З другого боку, банки можуть виплачувати, і справді виплачують, процент по чекових депозитах. Одним із вимірників сподіваного доходу по чекових депозитах у порівнянні з готівкою є їхня процентна ставка. Коли ця процентна ставка зростає, то, як каже нам теорія попиту на активи, люди хотітимуть володіти готівкою менше порівняно з чековими депозитами, і (С/О} впаде. Відношення "готівка - чекові депозити" перебуває в оберненій залежності від процентної ставки, що виплачується по чекових депозитах.

Від 1933 р. до 1980 р. урядові правила забороняли банкам сплату процентів з більшості чекових депозитів 2, у той час як до 1933 р. ці процентні ставки були низькими і не зазнавали значних коливань. Проте з 1980 р. банкам дозволено виплачувати будь-яку процентну ставку по чекових депозитах. Це означає, що коливання у цих ставках нині може бути важливим чинником, що впливає на динаміку {C/D}.

Банківська паніка.

Наш аналіз ролі процентних ставок передбачає, що вони суттєво не впливали на {C/D) до 1980 р. Ви могли дійти висновку, що сподівані доходи мали невелике значення у визначенні цього відношення протягом більшої частини його історії. Графік 16.1 дає нам надійний ключ до аналізу того важливого чинника, коли ми вимірюємо сподівані доходи виключно через процентні ставки на активи. Найстрімкіше зростання {C/D} відбулося під час "великої депресії" у 1930-1933 pp., коли банківська система була близька до краху. За переказами, під час цього періоду люди набивали свої матраци грішми, а не тримали їх у банках, бо втратили довір'я до них як безпечного притулку для своїх важко зароблених заощаджень. Чи може теорія попиту на активи пояснити це явище?

Банкрутство банку відбувається тоді, коли банк більше не спроможний повертати гроші вкладникам. До створення у 1933 р. ФКСД, коли ви мали рахунок у банку, що збанкрутував, то зазнавали суттєвих втрат. Ви не могли вилучити ваших заощаджень і мали шанс отримати тільки малу частку вартості вашого вкладу колись у майбутньому. Одночасне банкрутство багатьох банків називається банківською панікою. Роки "великої депресії" (1930-1933) дали найгірший приклад банківської паніки в історії США. З кінця 1930 р. до банківських "канікул" у березні 1933 р. понад третина банків у США збанкрутували.

Банківська паніка може справляти спустошливий вплив на сподівані доходи на вклади. Коли очевидно, що банк збанкрутує під час паніки, то його вкладники знають, що понесуть втрати і сподіваний доход на вклади може бути від'ємним. З теорії попиту на активи випливає, що за такої ситуації вкладники переміщуватимуть свої вклади з чекових депозитів до готівки, вилучаючи готівку з банківських рахунків, і {C/D} зростатиме. Саме це можна бачити на графіку 16.1 під час банківської паніки в роки "великої депресії" і меншою мірою у 1893 та 1907 роках (в ці роки мала місце банківська паніка меншого масштабу). Висновок полягає в тому, що банківська паніка призводить до різкого зростання відношення "готівка - чекові депозити". Банківська паніка була важливим джерелом коливань відношення "готівка - чекові депозити" у минулому і може стати такою ж і в майбутньому.