Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків - Мишкін Ф.С. - Федеральні резервні банки

Офіційна структура Федеральної резервної системи призначалася творцями Закону про Федеральну резервну систему для розпорошення влади серед регіональних лінійних підрозділів, між приватним сектором і урядом, серед банкірів, підприємців та громадськості. Це розпорошення влади призвело до того, що Федеральна резервна система складається з таких економічних одиниць: федеральні резервні банки, Рада керуючих Федеральної резервної системи, Федеральний комітет відкритого ринку (FOMC), Федеральна консультативна рада і близько 5000 комерційних банків-членів. На графіку 17.1 окреслено зв'язок цих економічних одиниць одна з одною і три знаряддя ФРС для проведення політики (операції на відкритому ринку, дисконтна ставка та резервні вимоги).

Федеральні резервні банки

Кожен з дванадцяти федеральних резервних округів має один головний федеральний резервний банк. Окремі з цих округів мають декілька додаткових відділень в інших містах округу. Місцезнаходження цих округів, федеральні резервні банки і їхні відділення показано на графіку 17.2. Три найбільші за розміром активів федеральні резервні банки розташовані у Нью-Йорку, Чикаго і Сан-Франциско. Спільно щ банки мають понад 50 % активів (дисконтних позичок, цінних паперів тощо) у Федеральній резервній системі. Банк Нью-Йорка з його

Графік 17.1. Офіційна структура і розподіл знарядь проведення політики у Федеральній резервній системі

Графік 17.2. Федеральна резервна система.

понад 30 % активів є найвпливовішим федеральним резервним банком, бо його округ містить багато найбільших комерційних банків США, і цей банк перебуває у прямому контакті з основними фінансовими ринками, які оперують поза Нью-Йорком.

Кожний з федеральних резервних банків є квазігромадською, зареєстрованою як корпорація інституцією, якою володіють приватні комерційні банки округу, що є членами Федеральної резервної системи. Ці банки - члени ФРС купили акції у свого окружного федерального резервного банку (вимога до членства), і дивіденди, що оплачуються на ці акції, обмежуються до б % річних.

Банки-члени обирають шість директорів для кожного окружного федерального резервного банку. Ще три призначаються Радою керуючих Федеральної резервної системи. Разом ці дев'ять директорів призначають президента банку (подається на схвалення Радою керуючих).

Директори окружного банку діляться на три групи (А, В, С). Три директори групи "А" (обрані банками-членами) є професійними банкірами. Три директори групи "В" (також обираються банками-членами) є визначними підприємцями у сфері промисловості, торгівлі та сільського господарства. Три директори групи "С" призначаються Радою керуючих для представлення суспільних інтересів. їм не дозволяється бути службовцями, працівниками або акціонерами банків. Ця схема вибору директорів встановлена Законом про Федеральну резервну систему для гарантій, що директори кожного федерального резервного банку представлятимуть всіх виборців.

Дванадцять федеральних резервних банків (1) здійснюють кліринг чеків; (2) емітують нові гроші; (3) вилучають зношені гроші з обігу; (4) оцінюють окремі заявки на злиття; (5) керують і надають дисконтні позички банкам у своїх округах; (б) здійснюють зв'язок між діловими колами і Федеральною резервною системою; (7) досліджують стан банків-членів; (8) збирають дані про місцеві ділові умови і (9) зі своїм великим штатом професійних економістів досліджують проблеми, що пов'язані з проведенням монетарної політики, і публікують огляди (добре джерело додаткового матеріалу для студентів, котрі вивчають гроші та банківську справу), що представляють підходи цих економістів.

Дванадцять федеральних резервних банків залучаються у проведення монетарної політики у декілька способів: (1) вони встановлюють облікову ставку (хоча облікова ставка у кожному окрузі переглядається і визначається Радою керуючих); (2) вирішують, які банки-члени, а також нечлени, можуть отримувати дисконтні позички від федерального резервного банку; (3) вибирають одного торгового банкіра для служби у Федеральній консультативній раді, яка консультує Раду керуючих і надає рекомендації щодо проведення монетарної політики; (4) п'ять президентів банків мають голос у Федеральному комітеті відкритого ринку (FОМС), який керує операціями на відкритому ринку (купівля і продаж державних цінних паперів, що впливає на грошову масу). Президент федерального банку Нью-Йорка завжди має голос у FOMC. що робить його найвпливовішим із федеральних банків, в той час як інші голоси розподіляються між окружними банками за принципом ротації серед останніх одинадцяти президентів.