Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків - Мишкін Ф.С. - Застосування. Долар і процентні ставки: 1973-1990 рр.

На початку розгляду зазначалося, що долар був слабкий наприкінці 1970-х років, його обмінний курс суттєво зріс з 1980 по 1985 рік і повернувся назад до низького рівня наприкінці 1980-х років. Ми можемо використати наш аналіз валютного ринку для зрозуміння динаміки валютного курсу і допомогти пояснити зростання і падіння курсу долара у 1980-і роки.

Важлива інформація для простеження змін у вартості долара подана на графіку 21.8. На ньому зображені показники реальних і номінальних процентних ставок і вартість долара через кошик іноземних валют

Графік 21.8. Вартість долара і процентні ставки: 1970-1990 pp.

(називають ефективним індексом валютного курсу). Ми можемо побачити, що вартість долара і показник реальних процентних ставок зростають і падають разом. Наприкінці 1970-х років реальні процентні ставки перебували на низькому рівні, і такою ж була вартість долара. Проте починаючи з 1980 р. реальні процентні ставки у США почали повзти різко вгору, і водночас з ними зріс долар. Після 1984 р. реальна процентна ставка суттєво зменшилася, що сталося і з доларом..

Наша модель визначення валютного курсу справді допомагає пояснити зростання і падіння курсу долара у 1980-і роки. Як показано на графіку 21.5, зростання реальних процентних ставок у США підвищило сподівані доходи на доларові депозити, в той час як сподівані доходи на іноземні депозити не змінилися. Отже, результуючий зрослий попит на доларові депозити веде до купівлі доларових депозитів (і продажу іноземних депозитів), що збільшує обмінний курс. Саме це відбулося у 1980-1984 pp. Наступне падіння реальних процентних ставок у США зменшило сподіваний доход на доларові депозити стосовно іноземних депозитів і, як результат, викликало продаж доларових депозитів (і купівлю іноземних депозитів), що зменшило обмінний курс.

Номінальні процентні ставки, які зображені на графіку 21.8, також демонструють, що зв'язок між номінальними процентними ставками і змінами валютного курсу не є настільки ж тісним, як між реальними процентними ставками і динамікою валютного курсу. Це також саме те, що прогнозує наш аналіз. Зростання номінальних процентних ставок наприкінці 1970-х років не вело до відповідного зростання вартості долара. Насправді долар фактично падає наприкінці 1970-х років. Графік 21.8 пояснює, чому зростання номінальних ставок наприкінці 1970-х років не викликало зростання курсу долара. Як показує порівняння реальних і номінальних процентних ставок наприкінці 1970-х років, зростання номінальних процентних ставок віддзеркалювало збільшення темпу сподіваної інфляції, а не збільшення реальних процентних ставок. Як продемонстрував наш аналіз графіка 21.6, зростання номінальних процентних ставок, що є результатом зростання сподіваного темпу інфляції, повинно вести до падіння курсу долара, і саме це відбувається насправді.

Якщо існує певний висновок з цього аналізу, то він полягає в тому, що відсутність розмежування реальних і номінальних процентних ставок може вести до дуже неточних передбачень динаміки валютного курсу: слабкість долара наприкінці 1970-х років і зміцнення долара на початку 1980-х років можна пояснити змінами у реальних процентних ставках, а не номінальними процентними ставками.

Інтервенції на валютних ринках

В ідеальному світі валютний ринок мав би реагувати на всі впливи на нього та функціонувати як повністю вільний ринок. Проте валютний ринок, як багато інших ринків, не вільний від державного регулювання, бо центральні банки можуть насправді постійно втручатися у його функціонування. Наші поточні міжнародні фінансові умови, котрі називають режимом керованого плавання (або нечистим плаванням), є такими, в яких обмінні курси коливаються з дня на день, але центральні банки намагаються впливати на обмінні курси їхніх валют через продаж та купівлю валюти. Аналіз обмінного курсу, який проведено, можна застосувати для пояснення впливу, що має інтервенція центрального банку на зовнішній валютний ринок