Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків - Мишкін Ф.С. - Врахування валютного курсу

На відміну від міркувань, що пов'язані з валютним курсом і які стали менш важливими за теперішньої системи керованого плавання, врахування валютного курсу сьогодні відіграє важливішу роль у проведенні монетарної політики. Якщо центральний банк не хоче допускати падіння вартості своєї валюти, то він може проводити більш жорстку монетарну політику зменшення пропозиції грошей, щоб підвищити внутрішню процентну ставку, зміцнюючи у зв'язку з цим свою валюту. Так само, коли країна зазнає поцінування своєї валюти, то національна економіка може терпіти від зрослої іноземної конкуренції, і виникають труднощі для центрального банку, щоб забезпечити вищий темп зростання грошової маси для зменшення обмінного курсу.

Труднощі впливу на валютні курси, здається, більші для центральних банків інших країн, а не для США, проте навіть Федеральна резервна система не є повністю невразливою. Наростаючі хвилі протекціонізму, що випливали з неспроможності американських фірм конкурувати з іноземними внаслідок зміцнення долара з 1980 р. до початку 1985 р., заохочували в Конгресі критику дій ФРС Ця критика вимагала проведення енергійнішої розширювальної монетарної політики, щоб зменшити вартість долара. Як ми бачили у розділі 20, ФРС тоді справді дозволила збільшення пропозиції грошей до дуже значного рівня. Політика по зниженню курсу долара була підтверджена так званою угодою Плаза у вересні, на якій міністри фінансів п'яти найбільш розвинутих індустріальних держав вільного світу (США, Японія, Німеччина, Великобританія і Франція) погодилися втручатися у функціонування зовнішніх валютних ринків, щоб досягнути бажаного падіння долара. Після угоди Плаза долар швидко знецінювався, і ФРС відіграла важливу роль у цьому знеціненні шляхом розширення швидким темпом грошової маси.

Чи повинен світ повернутися до золотого стандарту?

Хоча на монетарну політику нині впливають міжнародні міркування, ряд критиків сучасної міжнародної грошової системи вважають, що міжнародні аспекти повинні відігравати навіть важливішу роль у проведенні монетарної політики. Вони захищають повернення до золотого стандарту, за якого всі валюти конвертуються у золото. Прихильники золотого підходу підкреслюють, що нинішня система керованого плавання внутрішньо інфляційна, бо органам, що управляють грошовими системами, надається надто багато можливостей для проведення розширювальної політики. Якби національні валюти знову були прив'язані до золота, то грошова дисципліна накладалася б на центральні банки як результат відпливу золота з країни, коли вона зазнає інфляції або має дефіцит платіжного балансу. Крім того, країна, чия монетарна політика є достатньо обмежувальною, забезпечувала б приплив золота до себе, що створювало б основу для стабільнішої економіки. Система фіксованих валютних курсів золотого стандарту має також переваги у сприянні світовій торгівлі через зменшення невизначеності, що спостерігається як наслідок коливань валютних курсів.

Прихильники повернення до золотого стандарту мали успіх в утворенні президентом Рейганом Комісії США з золота у 1981 р. для вивчення можливого повернення до золотого стандарту. Хоча у звіті, опублікованому в 1982 р., комісія погоджується із прихильниками золотого стандарту в тому, що існує нагальна потреба зміцнення грошової дисципліни, все ж комісія не відстоювала повернення до золотого стандарту. Існує декілька вагомих причин, чому комісія, як і інші економісти, відкидає повернення до золотого стандарту.

По-перше, ціна золота зазнавала значних коливань за останні роки у широкому інтервалі від 300 до близько 900 дол. за унцію. Прив'язування долара до золота могло б створити такий долар, вартість якого дуже коливатиметься стосовно вартості товарів і послуг. Тому рівень цін дуже коливався б. Це, можливо, не дало б забезпечити стабільності цін, якої так прагнуть адепти золотого стандарту.

По-друге, період часу, протягом якого золотий стандарт функціонував ефективно (кінець XIX ст.- початок XX ст.), не був періодом стабільних цін та високої зайнятості Хоча світова економіка була значно менше схильною до безперервної інфляції, ніж сьогодні, спостерігалися значні коливання у діловому циклі та рівні цін з року в рік. Справді, невизначеність стосовно цін, здається, була навіть значнішою за золотого стандарту, ніж сьогодні.

Нині критики золотого стандарту очевидно мають перевагу, і повернення до золотого стандарту неможливе, та все ж продовжуються пошуки міжнародної грошової системи, що забезпечить стабільнішу світову економіку, нижчу інфляцію та збільшення світової торгівлі.