Казначейська справа - Попова Л.М. - 1.1. Необхідність та причини створення Державного казначейства на Україні

1.1. Необхідність та причини створення Державного казначейства на Україні

1.2. Структура органів Державного казначейства на Україні

1.3. Функції та повноваження Державного казначейства

1.1. Необхідність та причини створення Державного казначейства на Україні

Державне казначейство України, створене 1995 року на виконання Указу Президента України від 27 квітня 1995 року за № 335 "Про Державне казначейство України" та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 року за № 590 "Питання Державного казначейства", започаткувало казначейську форму виконання державного бюджету (на даний момент Указ Президента України від 27 квітня 1995 року за №335 втратив чинність на підставі Указу Президента № 209/2006 від 13.03.2006, Постанова Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 року за № 590 втратила чинність на підставі Постанови КМ № 1232 від 21.12.2005 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 676 від 26.04.2007).

Перехід від банківської до казначейської системи виконання бюджету зумовлений передусім наступними причинами:

а) банківські установи переслідували комерційні цілі, а відтак не були зацікавлені у контролі за своєчасним проходженням бюджетних ресурсів і не забезпечували належного і дієвого контролю за використанням коштів;

б) розпорошеність бюджетних коштів у численних банківських установах не могла дати позитивних результатів в управлінні державними фінансовими ресурсами;

в) відсутність оперативної інформації про надходження і витрати бюджету, зобов'язання розпорядників бюджетних коштів.

Слід відзначити, що казначейська система в Україні створювалася не як результат обґрунтувань і теоретичних досліджень вчених, висновки яких підтвердили б необхідність створення такої системи, визначили її мету та завдання, а у зв'язку з неможливістю забезпечення якості виконання цих функцій банківською та фінансовою системами в економічній ситуації країни, яка склалася в 90-х роках.

Недосконалість системи виконання Державного бюджету комерційними банками особливо виявлялась у період економічної кризи. Внаслідок відсутності коштів на рахунках підприємств, організацій, приховування прибутків від оподаткування, порушення комерційними банками нормативів відрахувань від загальнодержавних податків, зборів та обов'язкових платежів між державним і місцевими бюджетами, безпідставного затримання перерахування комерційними банками доходів бюджету, державний бюджет недотримував належні йому кошти.

Зміни в 1993 році функцій Національного банку України, закріплення його незалежності від Уряду України ускладнили процес касового виконання державного бюджету через банківську систему, призвели до некерованості бюджетним процесом, розпорошення бюджетних коштів на рахунках, відкритих в установах комерційних банків., що не давало можливості застосовувати механізм попереднього контролю за витрачанням коштів.

У багатьох випадках безпідставно затримувалося перерахування коштів через банківську систему, внаслідок чого до Державного бюджету України кошти надходили із запізненням або зовсім не надходили. Питання видаткової частини державного бюджету також були не врегульовані. Практично контроль зі сторони держави за виконанням державного бюджету та управління наявними коштами не здійснювалися. З іншого боку, реалізація принципу самостійності бюджетів усіх рівнів призвела до неможливості виконання державного бюджету фінансовими органами.

Перехід України до ринкових методів ведення економіки та відмова від єдиної державної форми власності вже на початку 90-х років поставили державу перед необхідністю захисту своїх фінансових інтересів, оперативного маневрування обмеженими державними коштами, спрямування їх на першочергові соціально-економічні потреби. Касове виконання бюджетів усіх рівнів через Національний банк України і комерційні банки виявилось без належного контролю з боку держави. Надзвичайно актуальним стало створення органів виконавчої влади, здатних забезпечити реалізацію вимог держави щодо управління фінансами бюджетної системи держави. Світовий досвід переконує, що найефективнішим є використання бюджетних коштів шляхом створення нової фінансової структури з відлагодженим механізмом виконання державного та обслуговування місцевих бюджетів у вигляді казначейства.

Таким чином, виникли об'єктивні передумови для створення у державі окремого органу виконавчої влади, який би забезпечив: прозорість бюджетного процесу на стадії його виконання; створення системи ефективного управління бюджетними коштами; здійснення контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів; надання користувачам достовірної інформації про виконання Державного бюджету України.

На сьогоднішній день Державне казначейство України є центральним органом виконавчої влади і керується у своїй діяльності Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Національного банку України, наказами Міністерства фінансів України, Положенням про Державне казначейство, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 21.12.2005 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 676 від 26.04.2007.

Державне казначейство у своїй діяльності взаємодіє з органами законодавчої і виконавчої влади, національним і комерційними банками України, іншими учасниками бюджетного процесу та фінансовими інституціями. Воно виступає з'єднувальним ланцюгом у бюджетному процесі між органами виконавчої влади та установами банківської системи. Цей процес розпочинається з контролю за плановими показниками, що надходять від Міністерства фінансів та розпорядників бюджетних коштів (розпис доходів та видатків Державного бюджету, кошториси та плани асигнувань), та закінчується складанням звітності після проведення процедур попереднього контролю перед здійсненням платежу.

Суть діяльності Державного казначейства полягає в тому, що воно забезпечує виконання Державного бюджету шляхом обліку надходжень, податків, зборів та інших обов'язкових платежів та проведення видатків Державного бюджету через оплату рахунків об'єктів господарської діяльності, які виконали роботи, надали послуги відповідним розпорядникам коштів.