Контролінг - Давидович І. Є. - Розрахунок основних показників для калькуляції.

Після того, як буде сформований річний план, необхідно знати, яким чином задані у ньому величини відобразяться на ціноутворенні. Щоб з'ясувати це, необхідно здійснити деяку підготовчу роботу, яка дасть можливість швидко і раціонально скласти попередню калькуляцію витрат.

В особливо сприятливій ринковій ситуації продажна ціна може бути вирахувана як планова сума прямих виробничих затрат (матеріали, зарплата, особливі окремі види прямих затрат) та необхідної суми покриття. Прямі виробничі затрати можна вирахувати у попередній калькуляції практично точно на кожний вид продукції, чого не можна зробити з сумою покриття. Дана обставина змушує на перших порах скористатися середньою ставкою покриття, яка буде однаковою для різних видів продукції. Проте це не дає можливості розрахувати ціни на окремі види продукції відповідно до вимог ринку, так як середня сума покриття для всього підприємства є лише приблизним загальним орієнтиром. У зв'язку з цим на наступному етапі для послідуючої калькуляції слід використовувати вже не середні планові, а диференційовані за видами продукції суми і ставки покриття. Завдяки такому порівнянню легше обдумати шанси на ринку, структуру затрат і подальший розвиток виробництва і збуту окремих видів продукції.

Особливо велику допомогу ці дані надають у визначенні перспектив росту, прийнятті рішень про інвестиції і складанні нових проектів.

в) оцінка наслідків діяльності

Надзвичайно важливе значення у справі використання контролінгу мас контроль, заснований на зіставленні запланованих показників з фактичними, аналізі причин відхилень, здійснення зустрічних мір з регулювання і нагромадження досвіду для майбутнього планування. Всі ці заходи властиві для оцінки наслідків діяльності підприємства (фірми) як окремого самостійного етапу впровадження контролінгу. На даному етапі відбувається вияв впливу результатів діяльності на рентабельність і платоспроможність, визначення ціни пропозиції і нижніх границь цін, аналіз відхилень, пошук їх причин, здійснення протидіючих заходів. Зупинимося дещо детальніше на складових оцінки наслідків діяльності.

Вплив результатів діяльності на рентабельність і платоспроможність.

Найбільш важливими проміжними результатами, які дають основу для визначення показників, що використовуються в управлінні, є такі: оборот-нетто, загальний обсяг виробництва, попередній результат діяльності, сума покриття 1, 2 і 3, результат діяльності підприємства (кінцевий), рух готівки (загальної [брутто]) і чистої ([нетто]).

Оборот-нетто— це величина, яка відрізняється від загального обороту (брутто) на суми витрат при реалізації. Збільшення різниці між загальним і чистим оборотом свідчить про послаблення становища фірми на ринку і про зміни в структурі її клієнтів. Більш великі (солідні) клієнти вимагають більш складних умов задоволення їх потреб.

Загальний обсяг виробництва— це величина, в основі якої знаходиться чистий оборот з урахуванням зміни запасів готової продукції (збільшення чи зменшення). Вона характеризує собою результат діяльності на власному підприємстві. Це основа для розрахунку затрат, пов'язаних з визначенням загального результату діяльності підприємства. Для аналізу структури затрат загальний обсяг виробництва приймається за 100 відсотків.

Попередній результат діяльності — показник, який розраховується виходячи з загального обсягу продукції за мінусом витрат на придбання матеріалів та виробничих послуг зі сторони.

Він с відображенням процесу створення продукції на підприємстві і показує, наскільки вартість виготовлених товарів відповідно до вимог ринку. Ступінь збільшення вартості служить показником глибини проблемних рішень. Досить прості, легко ЗДІЙСНИМІ проблемні рішення мають відносно низьку частку приросту вартості, а складні, глибокі — відносно високу частку.

Сума покриття 1 — показник, який формується з загального прибутку, коли з нього вираховуються затрати на обробку і переробку стосовно до характеру замовлення. Вона показує, що залишається у вартості продукту, якщо покриваються залежні безпосередньо від виробництва витрати (виробничі витрати). Або іншими словами, вона є сумою, яка ліквідовує ризик збитків і може сприяти збільшенню прибутку без урахування зміни запасів готової продукції.

Сума покриття 2 — величина, яка показує перевищення одержаного підсумку над затратами на організацію і підготовку виробництва групи І, які хоч і не залежать від міри зайнятості, проте можуть бути відповідно до причин, що їх викликають, розподілені за окремими об'єктами обліку (центр прибутку, центр затрат, групи продуктів і таке інше). Частина витрат суми покриття 2 залишається нерозподіленою. В обліку їх слід відокремити як централізовані витрати на організацію і підготовку виробництва.

Сума покриття 3 — величина, яка ідентична підсумку господарської діяльності підприємства. Цей підсумок є виробничою допоміжною величиною, що використовується для аналізу результату основної діяльності підприємства.

Результат діяльності підприємства — це прибуток або збиток згідно з балансовим рахунком прибутків і збитків. Він визначається, виходячи з результату виробничої діяльності, після розрахунку сальдо порівняльного підсумку. В процесі підрахунку порівняльного підсумку коригуються всі статті, які подані у виробничому обліку по-іншому, ніж в балансовій бухгалтерській звітності.

Рух грошових коштів (готівки) дає змогу дати аналітичну оцінку динаміки стану та зміни фінансових коштів і джерел на підприємстві, завдяки чому стає можливим прогнозне планування фінансів. Рух готівки характеризує грошові суми, які надходять на підприємство або витрачаються ним. Результат діяльності непрямо зв'язаний з характером потоку платежів: більше платимо ми чи більше платять нам. Відповідно до цього слід розрізняти рух загальних і чистих готівкових коштів.

Рух загальних готівкових коштів (брутто) зумовлений результатами діяльності підприємства з поправкою на статті затрат, що не ведуть до витрат готівки. Це амортизаційні відрахування і калькуляційні затрати (наприклад, зарплата підприємців і калькуляційні відсотки).

Про рух чистих готівкових коштів (нетто) ми ведемо мову в тих випадках, коли оборот загальних готівкових коштів зменшується на затрати на інвестиції, поточні платежі і сплату податків, а також на поповнення оборотного капіталу, вилучення в дебіторську заборгованість і запаси або ж збільшується завдяки виторгу від продажу основних засобів, одержання кредиту або шляхом зменшення оборотного капіталу.

Вивчення динаміки фінансів необхідне, щоб позбутись випадковості з ліквідністю підприємства і у випадку необхідності своєчасно розпочати переговори про його фінансування з банком. Визначення ціни пропозиції і нижніх границь цін. Визначення ціни пропозиції відбувається на основі складеної калькуляції, як правило, з використанням позамовного методу (калькуляції повних затрат) або ж калькуляції, вирахуваної з використанням сум покриття. Незалежно від змісту обидва методи калькулювання прагнуть до того, щоб відобразити всі витрати і одержаний прибуток.

Другий варіант калькуляції має ряд переваг порівняно з позамовною калькуляцією (простота розрахунків, більша мобільність, прямий облік обох компонентів — покриття прямих виробничих витрат і суми покриття для затрат на організацію і прибутку), що робить її значно більш придатною для управління прибутками.

Для калькулювання ціни продажів методом ставок покриття важливо якомога точніше визначити виробничі затрати і вирахувати процентну надбавку в розмірі необхідної суми покриття. Для спрощення розрахунків можна використати коефіцієнт. При помноженні його на величину прямих виробничих затрат одержують досить точний орієнтир для ціни продажів.

Нормальна для запланованого рівня зайнятості, структури замовлень і результатів господарювання продажна ціна обчислюється виходячи з усереднених умов, з урахуванням яких складається і калькуляція. Проте в окремих випадках обмежитися складанням нормальної калькуляції не досить. Це такі випадки:

> в умовах неповної зайнятості, коли фірма буквально вдячна за кожне замовлення, навіть коли воно не дозволяє повністю одержати заплановану суму покриття;

> в умовах надлишкової зайнятості, коли ми знаємо, що заплановані нами показники будуть виконані, але немає вільних потужностей для прийняття додаткового замовлення.

Перш ніж планувати більш низькі, порівняно з передбаченими сумами покриття затрати і прибуток, необхідно засвоїти три головних правила:

1. Зниження запланованої суми покриття для калькуляції ціни пропозиції це справа керівництва. Використовувати дані, які є у вашому розпорядженні, слід лише після одержання такого дозволу;

2. Кожний випадок зниження запланованої суми покриття повинен компенсуватися більшою кількістю замовлень або більш високими сумами покриття для інших замовлень; у протилежному разі не буде одержаний запланований результат;

3. Зверніть увагу на реакцію конкурентів і клієнтів, з тим щоб зниження ціни не порушило всієї структури ваших цін на ринку і не зашкодило вам у майбутньому знову встановлювати нормальні ціни.

Питання визначення нижньої границі ціни може здійснюватися двома способами:

1. Найнижча ціна в умовах дефіциту платоспроможності відповідає виробничим затратам. Ціна, яка нижча від виробничих затрат, смертельна для фірми, оскільки не лише не здійснюється одержання ніякої суми для покриття затрат на організацію і підготовку виробництва, проте й збільшується ризик загальних збитків за рік.

2. Нижня границя ціни — покриття затрат на підготовку групи І і II. Це значить, що хоч при калькулюванні з відображенням всіх затрат нижня границя ціни не дозволяє одержати прибутку, проте гарантоване покриття всіх затрат.

На практиці відсутня єдина формула, яка б дала можливість визначити справжню ринкову ціну. Можна було б сказати, що це великий недолік даного способу калькулювання порівняно з позамовною калькуляцією. Однак насправді ринкова ціна лише в окремих випадках орієнтується на власну калькуляцію. Як правило, вона визначається співвідношенням попиту і пропозиції.

В умовах боротьби за замовлення, за пошук клієнта, для підприємства важливо одержати замовлення на допустимих, аніж втратити його через власну (нехай навіть дуже точну) калькуляційну систему.

Аналіз відхилень.
Розділ 9 КОНТРОЛІНГ У СИСТЕМІ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ
9.1. Управлінські рішення та їх класифікація
9.2. Характеристика підходів до прийняття управлінських рішень
9.3. Фактори, що впливають на прийняття управлінських рішень
9.4. Критерії прийняття управлінських рішень та вимоги до них
9.4.1. Вимоги до критеріїв прийняття управлінських рішень
9.4.2. Критерії прийняття управлінських рішень
9.5. Вибір управлінських рішень
9.6. Зарубіжний та вітчизняний досвід прийняття і забезпечення реалізації управлінських рішень
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru