Курс фінансів - Кудряшов В.П. - Розділ 3. ЦІННІ ПАПЕРИ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ У ФІНАНСОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

3.1. Цінні папери та їх функції.

3.2. Характеристика основних видів цінних паперів.

3.3. Форми випуску цінних паперів.

3.4. Операції з цінними паперами та порядок їх проведення.

3.1. Цінні папери та їх функції

В умовах ринкової економіки важливу роль у фінансовій діяльності відіграють цінні папери. З їх використанням вирішуються питання щодо залучення коштів для фінансування програм, проектів, підприємств; забезпечення обігу ресурсів; створення умов для залучення та використання інвестицій; здійснення контролю за формуванням та впровадженням господарських проектів; управління ефективністю використання активів та ін. Проведення операцій з цінними паперами надає додаткові можливості суб'єктам в управлінні фінансовими активами. Такі інструменти застосовують в різних видах та формах, що дає змогу вирішувати різноманітні фінансові проблеми, які виникають за певних обставин.

Цінні папери – це активи, що є свідченням майнових відносин між емітентами і власниками та відтворюють порядок їх реалізації в процесі проведення фінансових операцій. Використання цінних паперів передбачає:

– надання визначених умовами випуску цінних паперів прав емітенту й інвестору;

– виконання визначених умовами емісії зобов'язань (як емітентом, так і власником);

– передавання таких прав (у певних випадках і зобов'язань) іншим особам в порядку, встановленому умовами випуску цінних паперів.

У зарубіжній та вітчизняній фінансовій науці є різні визначення цінних паперів. Наприклад, законодавство США не фіксує чіткого змісту цього поняття. До цінних паперів тут відносять акції, банкноти, казначейські білети, облігації, боргові зобов'язання, сертифікати трастів, інвестиційні контракти, депозитні сертифікати, опціони, будь-які свідоцтва інтересу чи участі, розписки, гарантії та ін. Чи відповідають певні права змісту поняття "цінні папери" визначається судом або Федеральною комісією з цінних паперів та бірж. У законодавстві України є більш точне визначення цінних паперів. За таких умов до задач Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку належить встановлення відповідності цього інструменту вимогам законодавства з метою трактування його як цінного папера.

У Законі України "Про цінні папери та фондовий ринок" (ст. 3) подано таке визначення: "Цінні папери – документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам".

Цінні папери виконують важливі функції. їх використання дає можливість вирішувати значну кількість проблем інвестиційного розвитку, забезпечення обігу ресурсів, підприємницької діяльності, залучення інвестиційного капіталу та ін. За допомогою цінних паперів здійснюються:

– мобілізація коштів з метою фінансування цільових державних та місцевих програм;

– забезпечення руху капіталів між галузями, сферами економіки, країнами;

– обслуговування обігу прав власності на фінансові активи;

– регулювання фінансового розвитку країни;

– надання інформації про діяльність емітента, розвиток галузей економіки, країни в цілому та міжнародних операцій;

– проведення державного регулювання розвитку грошово-кредитних відносин;

– фінансування дефіциту державного бюджету;

– проведення операцій емітентів на міжнародних ринках;

– інші операції.

Зокрема, фінансування дефіциту державного бюджету може відбуватися за допомогою різних методів. Одним з них є випуск і розміщення державних боргових цінних паперів. З метою залучення коштів органи державного управління (на загальнодержавному рівні – це Міністерство фінансів) проводять випуск облігацій державної позики. Вони можуть пропонуватися до розміщення як на внутрішньому, так і на зовнішньому фінансовому ринках. Продаж державних облігацій дає можливість залучити кошти, необхідні для фінансування бюджетного дефіциту. В Україні для вирішення таких задач проводиться емісія ОВДП (облігацій внутрішньої державної позики) і ОДЗП (облігації державної зовнішньої позики). Кожен з таких способів має певні переваги і недоліки. Вони враховуються при прийнятті рішень зі здійснення випусків таких державних цінних паперів.

Ще одним прикладом може бути випуск і розміщення акцій. Такий вид цінних паперів мають право використовувати акціонерні товариства (як відкриті, так і закриті). Акції емітуються з метою залучення капіталу для забезпечення господарської діяльності підприємства. Випуск акцій може здійснюватися як для формування капіталу акціонерних товариств, так і поповнення його в разі необхідності залучення додаткових внесків з метою збільшення його обсягів. У процесі такої діяльності можуть використовуватися різні види акцій, форми їх випуску та способи розміщення.

Цінні папери поділяються на дві групи: емісійні та неемісійні. Емісійні цінні папери засвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов'язання (емітент). Неемісійні цінні папери відображають операції між суб'єктами з придбання та продажу емісійних цінних паперів. До емісійних цінних паперів належать: акції, облігації, іпотечні сертифікати, іпотечні облігації, сертифікати фондів операцій з нерухомістю, інвестиційні сертифікати, казначейські зобов'язання України. До складу неемісійних цінних паперів входять похідні цінні папери.