Міжнародні фінанси - Рогач О.І - СТРАТЕГІЇ УПРАВЛІННЯ РИЗИКОМ

Курсовий ризик на фондовому ринку для власників портфелів акцій і потенційних інвесторів існував задовго до того, як коливання обмінних курсів і нестабільність процентних ставок перетворилися на основні проблеми. Однак інструменти хеджування курсових коливань на фондовому ринку стали ефективними тільки після розробки методів управління валютними й процентними ризиками.

До появи ф'ючерсних контрактів і опціонів, заснованих на фондових індексах, єдиним способом уникнути збитків від загального падіння цін на ринку для великого, добре диверснфіко-ваного портфеля були продаж і нова купівля портфеля цінних паперів після припинення спаду ринку. Це було невигідно і спричиняло значні витрати не тільки з адміністративного погляду, враховуючи трансакційні витрати, але також і тому, що продаж сам по собі сприяв зниженню цін реалізації акцій.

Керівники компаній, прагнучи захистити портфель від ринку "ведмедів", хотіли б брати участь в отриманні прибутків від підвищення цін на ринку до того, як вони отримають гроші для інвестування. Наприклад, очікуючи отримати 1 млн дол. через місяць, компанія планує використати їх для закупки збалансованого портфеля акцій. Можна передбачити, що ціни на акції протягом цього періоду зростуть і їй вдасться купити на дану суму менше акцій, ніж планувалося, коли гроші будуть отримані. Якщо компанія визнає, що брати позику під очікувані майбутні надходження складно або дорого, то її можуть зацікавити інструменти управління ризиком, які дали б змогу брати участь у доходах від ринку "биків" до моменту фактичного інвестування коштів.

СТРАТЕГІЇ УПРАВЛІННЯ РИЗИКОМ

Хеджування — це процес зменшення ризику можливих утрат.

Компанія може ухвалити рішення хеджувати всі ризики, не хеджувати нічого або хеджувати що-небудь вибірково. Вона також може, усвідомлено чи ні, вдатися до спекулятивних операцій.

Відмова від хеджування може мати дві причини. По-перше, компанія не знає про ризики або можливості зменшення цих ризиків. По-друге, вона вважає, що обмінні курси або процентні ставки залишатимуться незмінними або змінюватимуться на її користь. У результаті компанія буде спекулювати: якщо її очікування виявляться правильними, вона виграє, якщо ні — вона зазнає збитків.

Хеджування всіх ризиків — єдиний спосіб цілком їх уникнути. Однак керівництво багатьох компаній віддає перевагу вибірковому хеджуванню. Якщо керівництво вважає, що курси валют або процентні ставки зміняться несприятливо для компанії, то вони хеджують ризик, а якщо динаміка буде на користь компанії — залишають ризик непокритим. Це і є, в сутності, спекуляція.

Однією з вад загального хеджування (зменшення всіх ризиків) є досить істотні сумарні витрати на комісійні брокерам і премії опціонів. Вибіркове хеджування можна розглядати як один зі способів зниження загальних витрат. Інший спосіб — страхувати ризики тільки після того, як курси або ставки змінилися до певного рівня. Компанія може якийсь час витримувати несприятливі зміни, але коли вони досягнуть допустимої межі, позицію потрібно цілком хеджувати для запобігання подальшим збиткам. Такий підхід дає змогу уникнути витрат на страхування ризиків у ситуаціях, коли обмінні курси або процентні ставки залишаються стабільними або змінюються в сприятливому напрямі.

У разі управління портфелем спроба страхування частини ризику може бути підкріплена використанням інструментів управління ризиком для збільшення ступеня ризику. В умовах очікування підвищення цін на довгострокові державні облігації або акції можна відкрити ф'ючерсні або опціонні позиції, щоб скористатися цим підвищенням. Якщо прогноз виявиться правильним, то дохід від портфеля буде збільшений. Це є очевидною формою спекуляції, яка може використовуватися і в управлінні валютними та процентними ризиками. Можна не вважати спекуляцією випадки, коли ухвалюється рішення не хеджувати весь ризик цілком, але випадки, коли використовуються інструменти управління ризиком для збільшення ступеня ризику, є явною спекуляцією.

інфляційний і валютний ризики можна хеджувати за допомогою похідних цінних паперів — товарних і валютних ф' ючерсів, опціонів, форвардних контрактів. При цьому курс валюти або ціни постачання товару фіксуються на певному, заданому рівні, що створює можливість планувати витрати і надходження від угод.

Висновки

Ризик і невизначеність є невід'ємними елементами фінансової діяльності.

Невизначеність виникає через недостатню поінформованість контрагентів щодо умов їхньої взаємодії. Ризик — це невизначеність, пов'язана з можливістю виникнення в ході операцій несприятливих ситуацій, наслідком яких є збитки або зниження ефективності взаємодії.

Фінансові ризики пов'язані з імовірністю втрат фінансових ресурсів, їхніми джерелами є: інфляція, динаміка процентних ставок і валютного курсу.

Розрізняють інфляційні й дефляційні ризики, валютні ризики, ризики ліквідності.

Валютні ризики поділяються на операційні, трансляційні, економічні, у тому числі — приховані.

Процентні ризики охоплюють ризик утрат від зміни потоків грошових коштів, портфельний ризик та економічний ризик.

Хеджування — це зниження ступеня ризику й невизначеності за допомогою відповідних фінансових інструментів.

Основні терміни і поняття

ризик і невизначеність, фінансовий ризик, інфляційний ризик, дефляційний ризик, ризики ліквідності, валютні ризики, операційний валютний ризик, трансляційний валютний ризик, економічний валютний ризик, приховані валютні ризики, процентний ризик, портфельний ризик хеджування

Контрольні запитання та завдання

1. Визначіть поняття "ризик" і "невизначеність".

2. Які джерела фінансового ризику?

3. Який зміст понять "операційний валютний ризик" і "трансляційний валютний ризик"?

4. Які є методи захисту від кредитних ризиків?

5. Схарактеризуйте стратегію управління ризиком.

ЛІТЕРАТУРА

Брігхем Є. Ф. Основи фінансового менеджменту. К., 1997.

Киреев А. П. Международная экономика: В 2 ч. М., 1999.

Международные валютно-кредитные и финансовые отношения/Пол рсд-Л. Н. Красавиной. М., 2000.

Рэдхед К., Хьюс С. Управление финансовыми рисками. М., 1996. Управление инвестициями: В 2 т. М., 1998. Фабоцци Ф. Управление инвестициями. М., 2000.

Чесноков А. С. Инвестиционная стратегия, опционы и фьючерсы. М., 1995. Энг М. В., Лис Ф. А, Мауер Л. Дж. Мировые финансы. М., 1998.