Міжнародні фінанси - Рогач О.І - КЛАСИФІКАЦІЯ МІЖНАРОДНИХ ФІНАНСОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Залежно від критерію класифікації МФО поділяються на міждержавні (міжурядові) та неурядові (характер діяльності); загальної компетенції та спеціальної компетенції (коло компетенції); міждержавні, міждержавні з окремими наднаціональними повноваженнями і наддержавні, наднаціональні (характер повноважень); відкриті та закриті (умови прийому в члени); глобальні, регіональні та двосторонні (сфера діяльності); універсальні та спеціалізовані (функції).

До глобальних організацій належать передусім спеціалізовані інститути ООН — Міжнародний валютний фонд та Група Всесвітнього банку, а також ГАТТ—СОТ. Крім того, проблеми світових фінансових відносин (головно країн, що розвиваються) обговорюються на Конференції ООН з торгівлі й розвитку — ЮНКТАД (з 1964 р. — 1 раз на 3—4 роки). Між сесіями ЮНКТАД ці функції виконує Рада з торгівлі й розвитку, яка збирається двічі на рік. Комітет ООН із невидимих статей та розвитку також займається проблемами світової валютної системи, передусім проблемами надання офіційної допомоги розвитку, доступу країн, що розвиваються, на ринки капіталу, гарантування за експортними кредитами, зовнішньої заборгованості цієї групи країн.

Економічна рада ООН створила чотири регіональні комісії для Європи, Африки, Азії, Латинської Америки. Дві останні сприяли організації Азійського банку розвитку та Міжамериканського банку розвитку.

Одним із напрямів діяльності Організації економічного співробітництва й розвитку (ОЕСР, 1961), яка охоплює нині 27 найбільш розвинутих країн світу, є координація валютно-кредитної та фінансової політики країн-членів. У структуру ОЕСР входять ЗО комітетів, у тому числі з проблем платіжних балансів, умов експортних кредитів тощо.

Паризький клуб країн-кредиторів є неформальною організацією промислово розвинутих країн, яка формує політику щодо врегулювання та відстрочки платежів за державним боргом країн.

Лондонський клуб кредиторів намагається розв'язати проблеми врегулювання приватної зовнішньої заборгованості країн-боржників.

Глобальний характер мають також зустрічі голів держав та урядів "сімки" та "Групи 10", до якої, крім США, ФРН, Японії, Франції, Великої Британії, Італії, Канади*, входять Бельгія, Нідерланди, Швейцарія, Швеція. На цих зустрічах обговорюються найважливіші питання світового економічного розвитку, в тому числі валютно-фінансові та кредитні проблеми.

До регіональних міжнародних фінансових організацій належать насамперед регіональні банки розвитку (Європейський банк реконструкції й розвитку — ЄБРР, Міжамериканський банк розвитку — МаБР, Африканський банк розвитку — АфБР, Азійський банк розвитку — АзБР) і регіональні валютно-кредитні та фінансові організації (Європейський центральний банк — ЄЦБ, Європейський інвестиційний банк — ЄІБ, Європейський фонд розвитку — ЄФР тощо). Виникнення регіональних фінансових інституцій зумовлене посиленням ролі країн, що розвиваються, у світовій економіці; специфічними потребами регіонального розвитку; переміщенням основних потоків іноземних приватних інвестицій у промислово розвинуті країни.

Регіональні банки мають спільні риси, які випливають зі специфіки мети їхньої діяльності. По-перше, вони здійснюють довгострокове кредитування регіональних проектів розвитку; розробляють стратегії розвитку з урахуванням регіональної специфіки; кредитують регіональні об'єднання. По-друге, приблизно 1/3 членів банків розвитку — промислово розвинуті країни, їм належить значна частина капіталу банків, і саме вони суттєво впливають на їх діяльність. По-третє, регіональні банки мають спільні механізми формування пасивів, мобілізації ресурсів у спеціальні фонди, кредитної політики.

За характером повноважень МФО поділяються на три типи: міжнародні організації, які здійснюють координаційні функції; міжнародні організації, які виконують окремі наднаціональні функції; наддержавні (наднаціональні) організації.

МФО координаційного типу поділяють повноваження з державою. Вони різняться співвідношенням повноважень та механізмами регулювання. Як правило, організація має право зобов'язувати своїх членів без їх згоди та проти їх згоди шляхом обов'язкових рішень більшістю голосів. До таких організацій належать, наприклад, більшість установ ООН, які займаються валютно-фінансовими проблемами.

Повноваження МФО з окремими наднаціональними функціями обмежуються певними сферами. В установчих документах таких організацій прямо обмежується компетенція держав-учасниць в окремих сферах, ухвалення рішень державами в цих сферах можливе тільки за згоди міжнародної організації. Це, зокрема, Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Міжнародний банк реконструкції й розвитку (МБРР).

Нарешті, специфіка наднаціональних МФО полягає у створенні обов'язкових для держав-учасниць правил та норм, механізмів контролю та спонукання до виконання цих правил. Ці особливості у сфері регулювання валютно-фінансової та кредитної політики притаманні Європейському Союзові, Європейському валютному союзові, Європейському центральному банку.