Міжнародні фінанси - Рогач О.І - Висновки

Офіційний (позаринковий) механізм перерозподілу фінансових ресурсів, що склався в основному в повоєнні роки, відбиває інтеграційні тенденції розвитку міжнародних валютно-фінансових відносин. На відміну від ринків цей механізм ураховує нерівномірність економічного розвитку країн і грунтується на принципах лібералізації суспільно-економічного життя.

У рамках офіційного перерозподілу рух фінансових ресурсів між позичальниками і кредиторами регулюється через міжнародні фінансові організації глобального та регіонального рівнів.

Міжнародні фінансові організації — це розгалужена мережа міжнародних валютно-кредитних і фінансових інституцій, майже всі з яких утворилися після Другої світової війни. Серед них — як організації, що мають всесвітнє значення, так і організації регіонального рівня.

Регіональні фінансові інституції виникли внаслідок завоювання політичної незалежності країнами "третього світу" і необхідності розв'язання проблем, що постали перед їхніми економіками.

До глобальних міжнародних фінансових організацій належать передусім спеціалізовані інститути ООН — Міжнародний валютний фонд, Група Всесвітнього банку.

Міжнародні фінансові організації розробляють принципи функціонування світової валютної системи, сприяють розв'язанню міжнародних фінансово-економічних проблем, здійснюючи функції фінансових донорів, надають кредити країнам-членам, які цього потребують.

Аби відрізнити фінансову допомогу від коштів, що запозичуються за ринковими умовами, розраховується "грант-елемент" — показник рівня пільг. Грант-елемент визначає, яку частину платежів з погашення боргу недоотримає кредитор через надання позики за більш пільговими, ніж комерційні, умовами. До фінансової допомоги належать ті позики і кредити, за якими грант-елемент становить не менш як 25 %. Потоки офіційної міжнародної допомоги спрямовуються переважно у країни, що розвиваються, та постсоціалістичні країни.

Основні терміни і поняття

країна-донор, країна-реципієнт, грант-елемент, Вашингтонський консенсус, двостороння ОМДР, багатостороння ОМДР, колективна ОМДР, проектна допомога, позапроектна допомога, інструменти ОМДР, портфель кредитів на реалізацію проектів розвитку економіки, системний проект, структурний проект, інвестиційний проект, проект технічної допомоги, позакредитні інструменти ОМДР

Контрольні запитання та завдання

1. Схарактеризуйте причини виникнення і мету діяльності МФО.

2. Наведіть класифікацію МФО.

3. Розкрийте зміст Вашингтонського і поствашингтонського консенсусу.

4. Які види офіційної міжнародної допомоги надають менш розвинутим країнам міжнародні донори?

5. Які економічні суб'єкти можуть бути міжнародними фінансовими донорами?

6. Назвіть суб'єктів багатосторонньої ОМДР.

7. Наведіть типову структуру проектів розвитку економіки країн — членів МФО.

8. Сформулюйте головну мету залучення ОМДР.

9. Які макроекономічні цілі визначаються урядом, аби отримати ОМДР?

10. Поясніть, які проекти є системними, структурними, інвестиційними?

11. Які інструменти ОМДР належать до позакредитних?

ЛІТЕРАТУРА

Браун С. Іноземна допомога на практиці. К., 1994.

Звонова Е. А. Международное внешнее финансирование в современной экономике. М.. 2000.

Лук 'яненко Д. Г. Міжнародна економіка. К., 1996.

Мировая экономика: Учебник/Под ред. А. С. Булатова. М., 1999.

Трансформация // Экономический бюллетень о странах с переходной экономикой. 2002. № 1-6.

Розділ 27. МІЖНАРОДНИЙ ВАЛЮТНИЙ ФОНД

• Передумови заснування Міжнародного валютного фонду

• Альтернативні плани розбудови світової валютно-фінансової системи

• Мета і функції МВФ

• Статутний капітал МВФ

• Організаційна структура Фонду та його керівні органи

• Еволюція кредитної діяльності МВФ

• Кредитні ресурси МВФ на сучасному етапі

• Специфіка кредитів МВФ

• Кредитні механізми Фонду

Міжнародний валютний фонд (МВФ) був створений 1944 р. на Бреттон-Вудській валютно-фінансовій конференції, у якій брали участь 44 держави. З 1 березня 1946 р. МВФ має статус спеціалізованого органу ООН. У 1959 р. членами Фонду були 49 держав, у 1970 р. — 116, у 1992 р. — 157, у 1996 р. — 181 держава, у 2000 р. — 183*. Таким чином, діяльність Фонду поступово набрала універсального характеру.