Міжнародні фінанси - Рогач О.І - Позапроектна допомога

Офіційна міжнародна допомога розвиткові здійснюється шляхом використання таких інструментів:

• кредитів на реалізацію проектів розвитку економіки країни;

• експортних кредитів;

• грантів на підтримку реформаторських дій уряду країни-ре-ципієнта;

• позакредитних інструментів офіційної міжнародної допомоги.

Кошти, які виділяються на реалізацію проектів розвитку, мають назву проектної допомоги. Експортні кредити (товарна допомога), гранти, невідкладна допомога урядові країни, позакредитні інструменти належать до позапроектної допомоги.

Розглянемо докладніше інструментарій офіційної міжнародної допомоги розвиткові.

Проектна допомога надається лише міжнародними фінансовими організаціями та колективними міжнародними донорами.

Експортні кредити (товарна допомога) надаються на двосторонній основі.

Гранти надаються офіційними іноземними донорами, іншими міжнародними організаціями, урядами окремих країн.

Проектна допомога

Кожний проект розвитку економіки країни складається з трьох частин:

1) взаємозобов'язань між урядом країни та донором, що відповідають міжнародним юридичним нормам та чинному національному законодавству країни;

2) економічної частини, яка містить розроблену урядом країни спільно з донором програму розвитку визначеної сфери економіки, механізм її реалізації та контролю виконання;

3) грантів для підвищення ефективності процесу підготовки та реалізації проектів.

Стисло розглянемо зміст кожної із зазначених частин.

Взаємозобов'язання країни-реципієнта і донора

Зобов'язання донора передбачають гарантії надання кредитних коштів та грантових ресурсів (якщо визнано за доцільне надання гранту) у визначених обсягах за обумовленою схемою переміщення фінансових ресурсів у країни, окремими траншами (частинами кредиту) представникові країни-реципієнта, за умов виконання останньою своїх зобов'язань. Як уже зазначалося, така схема проектної допомоги має назву обумовленої. Обумовленість дій представника країни-реципієнта в усіх проектах розвитку економіки країни виявляється в такому.

По-перше, ухвалення донорами рішення про надання допомоги пов'язується з необхідністю погодження з представником країни-реципієнта певних положень, що пропонуються донором щодо розвитку визначеної сфери економіки, та механізму контролю їх виконання ("один раз обумовлена допомога").

По-друге, кредити, які надаються країні-реципієнтові, можуть бути або незв'язані (фінансові), або зв'язані. Надання зв'язаних кредитів (позик) обумовлюється і/або:

1) необхідністю здійснення закупівель товарів (послуг, робіт) у країні-донорі ("двічі обумовлена допомога");

2) згодою і вибором донора щодо типу (предмета імпорту), джерел надходження (фірм-імпортерів) товару, згодою з цінами, що відрізняються від світових ("тричі обумовлена допомога").

Надання незв'язаних (фінансових) кредитів (позик) не обумовлюється необхідністю здійснення цільових закупок товарів (послуг, робіт).

Кредити, витрачання яких не обумовлюється необхідністю здійснення закупівель товарів, послуг, робіт (наприклад, покриття дефіциту макроекономічних балансів країни, збільшення офіційних резервів), також є незв'язаними.

Надавану офіційними іноземними донорами фінансову допомогу країни-реципієнти приймають через міжбанківські розрахунки. Банк — агент країни-реципієнта отримує кошти чергової частини загальної суми фінансової допомоги від уповноваженого банку донорської установи, відповідального за переміщення фондів, шляхом "списування з рахунку". З моменту списання країна-;реципієнт відповідає за цільове використання коштів у межах укладеної угоди.

Програма розвитку визначеної сфери економіки

Згідно з усталеною практикою міжнародних фінансових організацій, офіційна міжнародна допомога розвиткові країни-реципієнта розраховується на середньотерміновий період (3—8 років) і надається комплексною групою донорів у вигляді портфеля кредитів на реалізацію проектів розвитку економіки.

Структура портфеля визначається змістом середньострокової економічної політики уряду щодо забезпечення макроеко-номічної стабілізації та економічного зростання і, в узагальненому вигляді, є такою.

Офіційними іноземними донорами гіпотетично передбачається, що ретельне виконання урядом країни-реципієнта погодженого портфеля кредитів на середньотерміновий період має сприяти переходу економіки країни до довгострокового самодостатнього розвитку та відновлення здатності до самостійного обслуговування свого платіжного балансу без допомоги МВФ або відновлення макроекономічної рівноваги та залучення зовніпгніх фінансових ресурсів для покриття дефіциту платіжного балансу країни за поточними операціями на довгостроковій основі, уникаючи при цьому проблем з обслуговуванням зовнішнього боргу.

МВФ, а також інші міжнародні донори надають допомогу країні, якщо вона має проблеми зі стабільністю національної валюти, розширенням виробництва та зайнятості, тривалим дефіцитом платіжного балансу, тобто самостійно не може повністю оплатити за іноземними рахунками придбані товари та послуги, а також повернути свій борг іншим країнам та сплатити за ним проценти.

Отже, головна мета залучення ОМДР — це перехід економіки країни на шлях самодостатнього економічного зростання.

Для розв'язання зазначених макроекономічних проблем уряд країни розробляє та подає МВФ для погодження розраховану на певний період (1—2 роки) і викладену в Меморандумі економічної політики програму забезпечення макроекономічної стабілізації та економічного зростання.

Результатом здійснення заходів програми має бути досягнення таких макроекономічних цілей:

• стабілізація курсу національної валюти;

• досягнення сталих темпів зростання виробництва (сталого економічного зростання);

• стабілізація рівня цін у країні, тобто приведення темпів інфляції до рівня, що не перевищує рівня вимог МВФ;

• сталий приплив іноземного капіталу (в тому числі прямих інвестицій, офіційних кредитів, кредитів комерційних банків) для покриття дефіциту платіжною балансу країни за поточними операціями на довгостроковій основі (з уникненням при цьому проблем обслуговування зовнішнього боргу) та збільшення припливу валюти за рахунок підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності;

• підвищення рівня зайнятості;

• зменшення дефіциту бюджету до рівня вимог МВФ.

Гранти для підвищення ефективності процесу підготовки та реалізації проекту

Грант охоплює проект технічної допомоги та фінансову допомогу, що надається на його виконання на безповоротній основі. Гранти для підвищення ефективності процесу підготовки та реалізації проекту можуть надавати офіційні іноземні донори проекту, інші міжнародні організації, окремі держави. При цьому надання фанту в рамках проекту не є гарантованим. Рішення про необхідність його надання ухвалює надавач фанту.

Класифікація проектів розвитку економіки країн — членів МФО

Проекти розвитку економіки країн—членів МФО поділяються на чотири класи:

A. Проекти макроекономічної стабілізації економіки (системніпроекти).

B. Проекти структурних перетворень у окремих секторах (сферах) економіки (структурні проекти).

C. Інвестиційні проекти.

0. Проекти технічної допомоги.

Розглянемо особливості проектів кожного із зазначених класів.

А Проекти макроекономічної стабілізації економіки (системні проекти)

Ці проекти призначені для надання допомоги урядові країни-реципієнта у трансформації економіки за такими напрямами:

• фінансова стабілізація економіки;

• структурні зміни в економіці;

• реформування економічних відносин;

• здійснення адміністративної реформи.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 5 травня 1997 р. № 414, системними вважаються проекти, спрямовані на здійснення економічної реформи в Україні, у тому числі на реформування державного сектора, структурні й інституційні зміни в галузях та секторах економіки. При цьому фінансові ресурси, що надаються МВФ на реалізацію системних проектів, використовуються винятково для підтримки платіжного балансу та фінансування дефіциту Державного бюджету і повертаються за рахунок коштів Державного бюджету.

Проекти, що передбачають допомогу в досягненні фінансової стабілізації економіки та реформуванні економічних відносин, Україна здійснює спільно з МВФ. Залежно від рівня жорсткості заходів, що запроваджуються цими проектами, механізми фінансування підрозділяються на такі типи:

• механізм фінансування системних перетворень (STF), або системна трансформаційна позика;

• кредити підтримки — *стенд-6ай" (SBA);

• механізм розширеного фінансування (EPF).

До згаданих проектів належить також угода з Європейським Союзом, згідно з якою фінансові кошти надаються Україні за умов виконання нею зобов'язань перед МВФ.

В. Проекти структурних перетворень у окремих секторах економіки (структурні проекти)

Проекти, що передбачають допомогу у здійсненні адміністративної реформи та структурних змін в економіці, Україна здійснює спільно з Всесвітнім банком. До цих проектів, зокрема, належать:

• реабілітаційна позика;

• проект інституційної розбудови;

• проект реформи системи державного управління;

• проект реформи юридичної системи.

Зазначені проекти спрямовані на вдосконалення організації роботи галузі (сфери) економіки, структури інвестицій, підвищення ефективності використання наявних ресурсів.

С. Інвестиційні проекти

Інвестиційний проект — це за своєю суттю інвестиційна акція, що передбачає вкладення певної кількості грошових і/або фізичних (включаючи людські) ресурсів у певну юридичну структуру з метою одержання запланованого результату у вигляді фінансового прибутку або розв'язання економічного завдання.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 5 травня 1997 р. № 414, інвестиційними вважаються проекти розвитку окремих галузей, секторів економіки, виробництва, фінансування яких здійснюється на умовах самоокупності та обов'язкового внутрішнього співфінансування.

Інвестиційний проект завжди спрямований на збільшення фондів та організацію підприємств. Спонсорами інвестиційного проекту можуть бути офіційні та приватні особи. Ці проекти здійснюються за рахунок ресурсів безпосередньо позичальника та позик за ринковими і/або концесійними ставками, що менш жорсткі за ринкові.

Аналіз інвестиційного проекту потребує розробки бізнес-плану (повного техніко-економічного обгрунтування). Строки виконання інвестиційного проекту залежать від його складності й мають діапазон від 3 місяців до 5—10 років. У межах визначеного діапазону строків виконання кожний інвестиційний проект поділяється на певні послідовні етапи здійснення, які у спеціальній літературі мають назву "проектний цикл".

Цикл інвестиційних проектів складається з шести стадій:

1. Визначення і пропозиція проекту для фінансування.

2. Підготовка проекту (технічний, економічний, соціальний та природоохоронний аспекти) позичальником.

3. Визначення вартості проекту донором (розгляд результатів, отриманих позичальником, та проведення власних досліджень у чотирьох основних галузях — технічній, організаційній, економічній та фінансовій).

4. Обговорення з позичальником звіту донора, погодження позиції та надання керівному органу донора погодженого проекту на затвердження.

5. Здійснення проекту позичальником, нагляд та консультації донора.

6. Оцінка донором результатів проекту.

Здебільшого донори рекомендують таке використання коштів інвестиційного проекту:

закупівля (імпорт) товарів та обладнання (70 % коштів); здійснення цивільного будівництва (20 %); надання консультаційних послуг (10 %).

D. Проекти технічної допомоги

Проекти, що передбачають вкладення грошових та фінансових ресурсів у розвиток та зміцнення системи управління, називаються проектами технічної допомоги (технічними проектами).

Проекти технічної допомоги спрямовані на зміцнення інституційних структур. Інституційна структура — це юридичні особи, об'єднані з метою організації спільної діяльності, виконання відповідних функцій та правил взаємовідносин, необхідних і достатніх для досягнення встановленої мети. Зміцнення інституційних структур означає вдосконалення не лише здатності цих структур виконувати свої функції, а й організації взаємовідносин між ними.

Технічна допомога, що спрямовується на розвиток інституцій, концентрується на визначенні та підтримці організаційних структур і процесів, що забезпечують безперервне виробництво товарів та послуг, які задовольняють вимоги ринку в значно

більших обсягах, ніж за безпосереднього (без інституцій) виробництва цих товарів та послуг.

Технічна допомога країнан-реципієнтам має конкретні форми:

• додатковий кваліфікований персонал (іноземний та місцевий);

• навчання за місцем роботи, що його здійснює кваліфікований персонал;

• спеціалізовані курси, організовані на теренах краТн-реципієнтів;

• стипендії1' для навчання за кордоном;

• документація, обладнання і технологія для забезпечення всього вищезазначеного.

Якщо технічна допомога надається спільно з проектами обумовленоТ допомоги, с їхньою невід'ємною частиною, передує капіталовкладенням, створює або збільшує наявні можливості реалізації цих проектів, вона має назву інвестиційної'. Інвестиційна технічна допомога може фінансуватися з коштів фінансової частини проектів.

Позапроектна допомога

Інструментами позапроектної допомоги є товарна допомога (експортні кредити), гранти на підтримку реформаторських дій уряду, поза кредитні інструменти.

Товарна допомога

Товарна допомога надається країні-реципієнту у трьох варіантах.

1-й варіант. Передбачаються довгострокові пільгові експортні кредити у твердій валюті спеціально для придбання імпортних товарів, необхідних для програм розвитку. Уряд країни-реципієнта може продавати ці товари в країні і використовувати прибутки для підтримки проектів реформування економіки. При цьому така двостороння допомога зумовлює тип та джерело надходження товару (зв'язані кредити). Багатостороння товарна допомога дає змогу закуповувати товари на широкій основі (незв'язані кредити).

2-й варіант. Надається продовольча допомога у вигляді дару для перепродажу в місцевій валюті.

3-й варіант. Передбачається, що прибутки, отримані за схемою варіанта 1, спрямовуватимуться на створення спеціальних фондів підтримки сільського господарства.

Гранти на підтримку реформаторських дій уряду

Грант на підтримку реформаторських дій уряду — це безповоротна виплата коштів з метою забезпечення додаткового фінансування системних та інвестиційних проектів. Надання грантів передбачає:

• додаткове фінансування допомоги на покриття дефіциту платіжного балансу (Україні гранти такого призначення надавали експортно-імпортні банки Японії та Канади);

• фінансування інвестиційних компонентів деяких інвестиційних проектів (Україні гранти такого призначення надавали ЄБРР, ЄС, уряди США, Великої Британії, Нідерландів та Швейцарії).

Позакредитні інструменти

До позакредитних інструментів ОМДР належать:

• обговорення стратегії економічного і соціального розвитку країни на коротко- та середиьострокову перспективу;

• загальноекономічна та галузева дослідницька робота;

• мобілізація та координування офіційних ресурсів шляхом проведення засідань Консультативної групи країн-донорів та участі у спільному фінансуванні.