Міжнародні фінанси - Рогач О.І - Звичайні механізми фінансування

Звичайні механізми фінансування (Stand-By Arrangements та Extended Fund Facility) — найпоширеніший вид кредитування членів Фонду. Формально надання кредиту цього виду є "рішенням Фонду про надання члену МВФ права ісупити валюту із загального рахунку М ВФ відповідно до погоджених умов протягом установленого періоду часу в узгодженому розмірі". Ці кредити призначаються для урегулювання проблем зовнішніх платежів країнами-реципієнтами в межах одно- чи дворічної програми підтримки (stand-by) або 3—4-річної програми розширеного фінансування — (EFF). Мета кредитів — дати позичальнику можливість і час для наведення порядку у сфері власних фінансів і вжиття заходів зі створення передумов для реструктуризації економіки й майбутнього економічного зростання. У рамках моніторингу економічних перетворень у країнах, що отримали звичайні кредити, представники МВФ оцінюють ефективність здійснення програм за такими критеріями: дотримання встановлених бюджетних і кредитних лімітів, відсутність затримок за поточними зовнішніми виплатами, дотримання графіка скорочення зовнішньої заборгованості, величина і терміни нових коротко- і середньострокових зовнішніх позик та підтримка мінімального рівня золотовалютних резервів.

Кредити підтримки (stand-by), як правило, надаються для розв'язання тих проблем платіжного балансу, які мають тимчасовий або циклічний характер. Вони надаються країнам чотирма рівними траншами, кожний з яких не перевищує 25 % квоти країни-реципієнта.

Для отримання першого кредитного траншу країна повинна продемонструвати свою практичну рішучість подолати проблеми платіжного балансу. Купівля валюти іншої країни здійснюється строком від 1 до 2 років, звичайно на умовах 3,25 % річних (взагалі від 2 до 5 %). Для викупу національної валюти визначено строк до 5 років. Якщо в 1953 р. були надані перші два кредити "стенд-байи, то в 1960 р. - вже 14, в 1980 р. - 24, 1990 р. -16, 1996 р. — 19 кредитів. Загальна величина зобов'язань Фонду за 14 кредитами підтримки, наданими в 1997—1998 pp., становила 27,8 млрд СПЗ.

Механізм розширеного фінансування (EFF) був запроваджений Фондом у зв'язку з нафтовою кризою 1973 p., яка наочно продемонструвала недостатність наявних на той час кредитних механізмів ні за розмірами, ні за термінами користування ними. З 1974 р. він активно застосовується для підтримки середньострокових програм (3 — 4 роки) подолання труднощів платіжного балансу, причиною яких є макроекономічні та структурні проблеми.

З огляду на вагомість мети ці кредити є більшими за розмірами і надаються на довший термін. Країни, що претендують на отримання кредиту EFF, повинні підготувати економічну програму з чітким викладом завдань та економічних перетворень, що передбачається здійснити за весь період дії кредитної лінії, а також з деталізованим описом заходів, запланованих на перший рік реалізації цієї програми. Завдання на подальші роки зазвичай містяться в програмних оглядах. За всі роки діяльності Фонду найбільші за розмірами кредити EFF були надані Південній Кореї — 15,5 млрд СПЗ та Індонезії — 7,338 млрд СПЗ.

Після азійської та російської фінансових криз під тиском промислово розвинутих країн Рада директорів внесла ряд суттєвих змін у порядок обслуговування кожного різновиду кредитів Фонду. В ході перегляду умов надання кредитів EFF у 2000 р. їх розміри і вартість обслуговування офіційно не зазнали змін — було лише передбачено стягування додаткової плати за користування надвеликими (понад 200 % квоти) обсягами запозичених коштів. Але при цьому скорочено терміни користування цим видом кредиту: якщо за умовами чинних кредитних угод EFF повернення кредиту починалося з другої половини п'ятого року і розтягувалось на 5 з половиною років, то відтепер Фонд очікує повернення отриманих за такими кредитами грошей уже за 7 років. Одночасно передбачається скорочення канікулярного періоду користування звичайними кредитами — із 3,25 р. до 2,25.

Під час останньої ревізії кредитних механізмів Фонду Рада директорів констатувала, що країни з хорошими позиціями на світових ринках позичкового капіталу, як правило, не потерпають від тих проблем, для вирішення яких надаються кредити EFF. Тому тепер їх отримують переважно ті країни, які вже скористалися пільговими кредитними механізмами МВФ, та країни, в яких економіка надто довго залишається в транзитивному стані.