Міжнародні фінанси - Рогач О.І - Висновки

В 1944 р. на міжнародній валютно-фінансовій конференції ООН у Бреттон-Вудсі 44 представники країн антигітлерівської коаліції ухвалили рішення про заснування Міжнародного валютного фонду на основі проекту Г. Байта. Метою новостворюваної організації було визначено сприяння міжнародній валютній співпраці її учасників, надання їм за потреби технічної та фінансової допомоги, спрямованої на збалансування платіжних балансів, підтримку багатосторонньої системи розрахунків за поточними операціями й усунення обмежень валютного обміну. Однією з найважливіших функцій МВФ став нагляд.

За більш ніж піввіковий період діяльності МВФ його цілі, суб'єкти кредитування та механізм акумуляції кредитних ресурсів неодноразово змінювалися відповідно до змін у світогосподарському житті. Якщо впродовж перших ДВОХ десятиріч кредити надавалися за рахунок внесків кожної країни до статутного капіталу (величина яких збільшувалася в середньому 1 раз на 5 років), то вже в 60-х роках Фонд започаткував запозичення у своїх найбагатших членів (спочатку в рамках Генеральної угоди про позики, а згодом — Нової угоди), а потім емітував власну валюту — спеціальні права запозичення.

Квоти кожної країни (що на 75 % вносяться у її національній валюті) у статут-ному капіталі визначають верхню межу кредитів, які член Фонду може отримати, а також кількість голосів даної країни в керівних органах МВФ — Раді управляючих і Раді директорів. У результаті кількість голосів, що мають у своєму розпорядженні різні члени Фонду (і, відповідно, можливість впливати на рішення МВФ), різняться в сотні разів.

Формально кредити Фонду є операціями з конвертації валюти (головним чином неконвертабельної) країн—членів Фонду. Надання кредиту здійснюється шляхом перерахування реципієнтом власної валюти на рахунок МВФ і отримання у своє розпорядження вільно конвертованої. Вартість обслуговування кредитів Фонду залежить від їх виду, але зазвичай є нижчою, ніж на ринках приватного капіталу.

Залежно від свого економічного стану члени Фонду можуть претендувати на отримання звичайних та спеціальних кредитів, а найбідніші — позик із пільгових трастових фондів.

Основиі терміни і поняття

квота члена МВФ, "корисна " валюта, ліквідність авуарів, спеціальні права запозичення, Генеральна угода про позики,

Нова угода про позики, звичайні механізми кредитування, спеціальні механізми фінансування, пільгове кредитування

Контрольні запитання та завдання

1. Якими були передумови заснування МВФ?

2. Схарактеризуйте плани Г.Вайта і Дж.Кейнса.

3. Які мета і функції МВФ?

4. Як еволюціонувала кредитна діяльність МВФ?

5. Як утворюється статутний капітал МВФ?

6. Якими є функції квот країн — членів Фонду?

7. Схарактеризуйте організаційну структуру Фонду.

8. Які кредитні ресурси має МВФ на сучасному етапі?

9. Що таке спеціальні права запозичення? 10. Дайте характеристику:

а) звичайних механізмів кредитування;

б) спеціальних механізмів фінансування;

в) пільгового кредитування.

ЛІТЕРАТУРА

Горбунов С. В. Международный валютный фонд: противоречия капиталистического валютного регулирования. М., 1988.

Кузнецов В. С. Международный валютный фонд и мирохозяйственные связи, М., 2001.

Смыслов Д. В. Международный валютный фонд: современные тенденции и наши интересы. М., 1993.

Хорошковсышй В. І. Співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями: еволюція, теорія, практика. К., 2002.

Eckes A, A Search for Solvency, Bretton Woods and the International Monetary System 1941-1971. London, 1975.