Міжнародні фінанси - Рогач О.І - Організаційна структура МБРР

У Статуті МБРР, відомому як Статті Угоди, закладено структуру його функціонування. Тільки країни—члени МВФ можуть стати членами МБРР**. Ця вимога пояснюється тим, що країни— члени МБРР повинні проводити свою валютно-фінансову політику згідно з положеннями Статуту МВФ. Кожна країна представлена управляючим на рівні міністра фінансів або голови центрального банку, а також його заступником. Управляючі утворюють Раду управляючих — керівний орган МБРР. Вона збирається раз на рік для обговорення діяльності й політики Банку. За Радою управляючих закріплені певні повноваження, зокрема право прийому й виключення членів, збільшення та скорочення акціонерного капіталу.

Повноваження з проведення основних операцій МБРР делеговані Раді виконавчих директорів, яка нині налічує 24 виконавчих директори. Кожна з п'ятьох країн — найбільших акціонерів призначає одного виконавчого директора. Інші країни об'єднані в 19 виборних груп, кожна з яких також призначає одного виконавчого директора.

Кількість країн у виборній групі і, відповідно, кількість країн, яких представляє один виконавчий директор, дуже різниться. Наприклад, Китай, Росія і Саудівська Аравія мають кожна власну виборну групу і представлені окремим виконавчим директором. Водночас в одну виборну групу об'єднані 25 франкомовних країн Африки. Згідно зі Статтями Угоди виконавчі директори виконують свої обов'язки під час постійно триваючої сесії, що відбувається у штаб-квартирі МБРР у Вашингтоні. Директорат розглядає питання щодо прозиції позик, бюджету МБРР, забезпечує проведення його політики. Більшість рішень ухвалюється не в процесі голосування, а на основі консенсусу.

Головою Ради виконавчих директорів є Президент Банку. За традицією на цю посаду призначається виконавчий директор, який представляє США. Президент несе відповідальність за оперативну діяльність МБРР та організаційні й кадрові питання. Він очолює штат, працівники якого представляють більш ніж 100 країн світу. У Статтях Угоди констатується, що і Президент, і штатний персонал зобов'язані виконувати службові обов'язки тільки в інтересах Банку; ніяка інша діяльність, навіть для власної країни, неприпустима.

Формування ресурсів МБРР

Основні фінансові ресурси МБРР, які є джерелом його позик, формуються за рахунок капіталу, забезпеченого членами Банку, запозичень на світових фінансових ринках і надходжень від погашення позик та інвестицій.

Обсяг кредитних ресурсів МБРР, що формуються шляхом підписки країн-членів на його акції, доволі незначний. Це зумовлено характером забезпечення статутного капіталу Банку. Загальний початковий підписний капітал МБРР становив 10 млрд дол.

США, але розширення кредитної діяльності Банку потребувало його збільшення. Перше таке збільшення відбулося в 1959 р. і пізніше здійснювалося неодноразово. Так, надання членства 15 республікам колишнього СРСР супроводжувалося збільшенням статутного капіталу на 9,3 млрд дол. США (за рішенням Ради управляючих, ухваленим у квітні 1992 р.). На сьогодні статутний капітал МБРР зріс до 189,5 млрд дол. США.

Уряди країн-членів забезпечують статутний капітал нетрадиційним шляхом: вони купують акції, але в момент підписки сплачують лише частку вартості кожної акції. Спочатку належало сплатити 20 % загальної суми підписки країн-членів на акції МБРР, але пізніше збільшення статутного капіталу супроводжувалося постійним скороченням сплачуваної частки додаткової підписки на нові акції. І тепер сплачувана частка становить лише З % вартості підписки на акції МБРР. Сплачена частка підписки поділяється на дві частини, одна з яких сплачується золотом або в доларах США, інша — у власній валюті країни-члена в обсязі, еквівалентному стандартній доларовій вартості капіталу МБРР. Несплачена частина вартості підписки на акції МБРР залишається недоторканою "до запитання" і має сплачуватися лише в тому разі, якщо Банк виявиться неплатоспроможним. Цей капітал не може бути використано на покриття адміністративних видатків або надання позик. Несплачена сума є головним чином гарантійною часткою статутного капіталу для захисту інтересів кредиторів МБРР. Саме вона становить той гарантійний фонд, під який МБРР позичає кошти на міжнародних фінансових ринках.

Більшість своїх фінансових ресурсів МБРР отримує завдяки операціям на світових фінансових ринках. Стратегія МБРР щодо залучення ресурсів полягає не лише в забезпеченні достатніх довгострокових ліквідних активів для надання позик, а й у мінімізації вартості залучених коштів. З цією метою Банк диверсифікує свою програму залучення коштів на фінансових ринках за валютами, країнами, строками погашення, інвесторами, намагається максимально підвищити привабливість власних цінних паперів.

Характерною особливістю МБРР як міжурядової організації є залучення значної частини коштів на ринках приватного капіталу. Банк продає облігації та інші гарантії заборгованості пенсійним фондам, страховим компаніям, корпораціям, комерційним банкам і приватним особам у більш ніж 100 країнах світу. Банк також залучає кошти шляхом продажу облігацій і векселів безпосередньо урядам, їхнім представництвам та центральним банкам. Він є головним позичальником на міжнародних ринках капіталу і найзначнішим позичальником-нерезидентом практично в усіх країнах, де продаються його цінні папери.

МБРР залучає головним чином середиьо- і довгострокові ресурси терміном від 2 до 30 років, але найбільшу кількість становлять 5- і 10-річні боргові зобов'язання. Основними інструментами запозичення є єврооблігації (почали випускатися з 1980 р.) та глобальні облігації (з 1989 р.). Облігації Банку — це деноміновані в доларах США боргові зобов'язання, що одночасно випускаються в обіг у Нью-Йорку, Лондоні й Токіо як місцеві облігації. Облігації Банку є особливо привабливими для кредиторів, оскільки істотно підвищують ліквідність інвестицій: власники облігацій можуть легко здійснювати операції купівлі-продажу в межах трьох основних ринків або між ними й національними фінансовими ринками. Облігації Банку належать до найбільш забезпечених у світі з найвищим рейтингом (ААА). Завдяки цьому Банк спроможний брати позики на світових фінансових ринках на найкращих умовах.

Звичайно МБРР залучає позичкові кошти в "провідній" валюті, а надає кредити в "цільовій". Для регулювання валютного складу запозичених коштів відповідно до власних кредитних ресурсів МБРР використовує валютні й процентні свопи, які дають змогу обміняти зобов'язання у "провідній" валюті на зобов'язання в будь-якій з "цільових" валют. Звичайно кількість запозичених "провідних" валют зменшується після проведення свопів. Наприклад, у 2001 фінансовому році мобілізація коштів була здійснена в дев'яти різних валютах, а після проведення свопів їх залишилося лише три. Валютні й процентні свопи дають змогу зменшити не тільки кількість запозичених "провідних" валют, а й вартість залучення ресурсів порівняно з безпосереднім позичанням у "цільових" валютах, оскільки надають Банку можливість отримувати кредитні кошти в необхідній "цільовій" валюті за ціною, нижчою від їх ринкової ціни — чинної процентної ставки в цій валюті.

Для мінімізації вартості запозичених ресурсів МБРР застосовує також широкий спектр фінансових інструментів: структуровані цінні папери*, які за допомогою похідних інструментів перетворюються на звичайні зобов'язання; короткострокові фінансові інструменти й інструменти з плаваючою процентною ставкою або достроковим погашенням; угоди про продаж з наступним викупом зобов'язань на ринку (peno); рефінансування запозичених коштів з більш високою ставкою процента, коли це дає змогу отримати суттєвий виграш.

Щоб обмежити вплив кон'юнктури фінансових ринків на перебіг власних операцій щодо мобілізації капіталу, МБРР підтримує певний рівень ліквідних активів. Цей рівень коливається, але загалом обсяг ліквідних активів відповідає близько 45—50 % передбачуваної потреби в чистих готівкових коштах на наступні три фінансові роки. Ліквідні активи МБРР утворюють його інвестиційний портфель. Вони інвестуються тільки у фінансові інструменти з фіксованим доходом й активно обертаються на міжнародних фінансових ринках.