Міжнародні фінанси - Рогач О.І - Кредитна політика МБРР

МБРР є головною позиковою установою Групи Всесвітнього банку. Основні принципи його кредитної діяльності зафіксовані у Статтях Угоди. Насамперед це надання зовнішніх позик тільки на продуктивні цілі з урахуванням здатності погашення заборгованості в майбутньому і стимулювання економічного зростання країн-позичальниць. Позики надаються лише урядам країн, що розвиваються, або під їхню гарантію державним і приватним організаціям та корпораціям. Що бідніша країна, то сприятливіші умови, на яких вона може отримати ресурси у МБРР. За Статутом МБРР, загальна сума несплачених і фактично наданих кредитних коштів, включаючи гарантії, не може перевищувати загальної вартості підписного капіталу, резервів і прибутку. Цією величиною визначається нормативний ліміт кредитування МБРР.

Позики МБРР надаються здебільшого на 15 — 20 років і мають 5-річний пільговий період, протягом якого сплачуються тільки процентна ставка і кошти на резервування кредитної лінії для клієнта. Повернення ж основної суми позики починається лише з шостого року. Ці позики мають плаваючу (змінну) ставку, яка коригується кожні шість місяців. Кредитна ставка за позиками МБРР базується на власних витратах МБРР на залучення позичкового капіталу. До цієї затратної бази додається маржа в 0,5 % для покриття власних витрат МБРР. Додатково позики Банку включають комісійні збори — 0,75 % на невибраний залишок кредиту протягом року. Починаючи з 1989 р. комісійні збори становили 0,25 % усіх позик МБРР, оскільки Банк щорічно зменшував на 0,5 % цю платню за кредит. З 1993 р. МБРР скоротив на 0,25 % піврічну ставку позикового процента для тих боржників, що здійснюють усі платежі з обслуговування боргу протягом 30 днів після початку терміну сплати. Сьогодні понад 80 % позичальників Банку користуються цією пільгою.

Коливання процентних ставок за позиками МБРР безпосередньо визначається вартістю його власних позик на ринках капіталу. Залежать вони також від розподілу залучених коштів Банку між кредитуванням і інвестиціями, а також від різниці в частках витрат за конкретними валютами.

Звичайно Банк надає позики тільки в тій валюті, в якій він позичав кошти. Це мінімізує ризик, пов'язаний з коливанням валютних курсів. Стандартний кредитний продукт МБРР — позики, засновані на цільовому валютному пулі. Це багатовалютне зобов'язання, валютний склад якого регламентується: не менше 90 % пулу мають підтримуватися в пропорції 1 дол. США за фіксовану кількість японських єн (125) або євро (1). Щоб полегшити позичальникам керування валютними і процентними ризиками, МБРР з лютого 1993 р. розпочав надавати одновалютні позики. Валютою позики можуть бути долари США, японські єни, євро (раніше — німецькі марки, французькі франки), фунти стерлінгів або будь-який набір цих валют. Процентна ставка за такими позиками прив'язана до шестимісячної ставки ЛІБОР для кожної з валют позики.

Стандартна умова позик МБРР — так зване негативне зобов'язання, спрямоване на захист фінансових інтересів Банку. Суть негативного заставного застереження полягає в зобов'язанні позичальника надати Банку додаткове забезпечення у вигляді прав контролю над активами, щоб інші кредитори не могли отримати переваг щодо заборгованості країни—позичальниці Банку.

Принцип кредитної політики МБРР полягає в тому, що він не переглядає встановлені проценти або основні платежі за позиками і не бере участі в угодах щодо перегляду боргів стосовно наданих ним позик. Це дає йому можливість мінімізувати портфель боргових зобов'язань тих країн, які мають позики зі статусом хронічної заборгованості. Кількість неплатоспроможних країн, які не мають змоги своєчасно обслуговувати боргові зобов'язання за позиками МБРР, незначна: 5—7 щорічно, відповідно незначний і обсяг простроченої заборгованості Банку. Для покриття таких сумнівних позик створено страховий фонд. Рівень резервних вимог на покриття цих позик визначається на основі перспектив сплати хронічної простроченої заборгованості, а також оцінки загального фінансового ризику решти частини портфеля позик. Утім, на практиці МБРР жодного разу не мав фактичних збитків за позиками або гарантіями, наданими країнам-позичальницям. Навпаки, Банк, що формально є неко-мсрційною, неприбутковою установою, від самого початку своєї діяльності щорічно отримує значні прибутки. Проблема полягає в тому, що чистий прибуток МБРР формується головним чином за рахунок позичальників, які здебільшого є бідними країнами. Так, за 1990 — 1994 рр. Бразилія сплатила Банку на 5,3 млрд дол. більше, ніж отримала. Хоча одержання прибутку і сприяє підвищенню кредитоспроможності МБРР, він постає як установа, що поглинає більше капіталу, ніж надає. Така політика Банку зазнає різкої критики, насамперед з боку країн, що розвиваються.