Міжнародні фінанси - Рогач О.І - Міжнародний контроль за рухом капіталу

Характерною особливістю сучасного світового господарства є відсутність спеціального міжнародного інституту регулювання фінансових потоків, подібного до Світової організації торгівлі, яка функціонує у сфері торгівлі товарами та послугами. Разом з тим можна назвати цілу низку міжнародних інституцій, які тією чи іншою мірою здійснюють певні регулятивні функції у фінансовій сфері (табл. 37.1).

Таблиця 37.1

Основні міжнародні інституції та напрями їх діяльності у фінансовій сфері

У принципі єдиною інституцією, яка впливає на транскордонні операції з інструментами грошового та фінансового ринку, є Міжнародний валютний фонд. Але при цьому слід зауважити, шо значна частина відповідних зобов'язань, які беруть на себе країни-члени, стосуються поточних, а не капітальних операцій. І хоча в ст. IV Статуту МВФ визнається необхідність створення таких інституційних умов, які б сприяли рухові капіталу між країнами, це положення є частиною домовленостей, що стосуються валютних курсів. Конкретніше положення щодо операцій з капіталом містить ст. VI, яка дозволяє країні ввести обмеження на рух капіталу за умови, що такий контроль не перешкоджає здійсненню платежів за поточними операціями.

Контроль за рухом капіталу можна визначити як установлення законодавчих обмежень на рух капітальних потоків або грошових коштів у країну та з країни, що пов'язані як з рахунком капітальних операцій, так і з рахунком поточних операцій. Згідно з визначенням МВФ, об'єктом контролю за рухом капіталу можуть бути операції, пов'язані з придбанням або продажем таких активів або зобов'язань:

1. Інструменти ринку капіталів

1.1. Акції або інші цінні папери пайової участі

1.2. Облігації або інші боргові зобов'язання

2. Інструменти грошового ринку

3. Цінні папери колективного інвестування

4. Похідні фінансові інструменти

5. Кредитні операції

5.1. Комерційні кредити

5.2. Фінансові кредити

5.3. Гарантії поручительства та зобов'язання фінансового забезпечення

6. Прямі інвестиції

7. Операції з нерухомістю

8. Рух особистих коштів

8.1. Позики

8.2. Дарунки, спадщина

8.3. Перекази коштів та активів за кордон емігрантами

9. Надання грошових коштів банкам та іншим кредитним інституціям 10. Надання грошових коштів інституційним інвесторам.

Контроль за рухом капіталу може запроваджуватися головно з таких міркувань:

■ Контроль за рухом капіталу дає змогу проводити незалежну внутрішню грошово-кредитну політику. При цьому забезпечується ефективна реалізація режиму або фіксованого, або плаваючого валютного курсу.

■ Завдяки обмеженню вільного руху капіталів забезпечується захист національної грошової та фінансової системи від зовнішніх шоків. Мова, зокрема, йде про інфляційні наслідки великого припливу капіталу, недооцінку банківською системою курсових та кредитних ризиків.

■ Контроль за рухом капіталу створює умови для підтримання низьких процентних ставок, пільгового кредитування бюджету та окремих галузей економіки.

Сьогодні вважається, що глобалізація об'єктивно послаблює національне регулювання всіх сфер життя суспільства — від прав людини до оподаткування корпорацій. Іншими словами, у світі глобальної конкуренції норми регулювання стають обтяжливими. Споживачі фінансових послуг є своєрідними "регулятивними посередниками", які завжди переміщають свої кошти в найбільш економічно вигідні для себе національні юрисдикції. Таким чином, щоб бути конкурентоспроможною на світовому ринку, країна має застосовувати найнижчі регулятивні стандарти. Такий варіант поведінки дістав назву "біг з гори" (гасе to the bottom).

Водночас унаслідок зростання нестабільності світових фінансових ринків виникає об'єктивне прагнення захистити національну економіку від зовнішніх шоків, у тому числі шляхом запровадження відповідних регулятивних процедур та механізмів.

Таким чином, кожна країна має знайти раціональний баланс між викликами міжнародної конкуренції та забезпеченням довіри економічних агентів до національного ринку.

З розвитком глобалізації вплив закордонних стандартів, процедур та механізмів регулювання на національну систему регулювання стає негативним у термінах "витрати—результат". Такий вплив на практиці може набувати трьох основних форм, а саме:

1. Конкурентний вплив, коли іноземні норми та стандарти регулювання змінюють конкурентоспроможність національного фінансового сектора. Очевидно, що високі вимоги до достатності банківського капіталу ставлять національний банківський сектор у менш сприятливе становище порівняно з тими країнами, де такі вимоги є менш жорсткими.

2. Вплив на дієвість національного регулювання. Наприклад, жорсткі вимоги щодо прозорості фінансових операцій з метою недопущення відмивання грошей, отриманих кримінальним шляхом, не досягають поставленої мети, якщо економічні агенти можуть перевести "брудні" гроші у фінансову інституцію країни, де подібне регулювання не є таким жорстким.

3. Вплив на довіру до фінансового ринку, коли різниця регулятивних стандартів у різних країнах формує в економічного агента відповідну оцінку цілісності та стабільності конкретного національного фінансового сектора.

Може, саме це пояснює той факт, що сьогодні міжнародна спільнота приділяє значно більше уваги поліпшенню діяльності відповідних національних інституцій та механізмів, аніж скоординованим діям на міжнародному рівні, спрямованим на усунення глибинних причин нестабільності міжнародних фінансів та відповідних ризиків.

Фінансова криза в Азії спричинила численні пропозиції з боку урядів, міжнародних організацій, компаній та експертів щодо реформи міжнародної фінансової архітектури. Ці пропозиції стосуються чотирьох основних сфер:

• глобальних правил міжнародного руху капіталу та міжнародних інститутів, які регулюють міжнародні капіталопотоки;

• міжнародної системи валютного курсу;

• упорядкованих (системних) процедур урегулювання міжнародної заборгованості;

• реформи Міжнародного валютного фонду (при цьому в центр практично всіх пропозицій поставлено питання нагляду, обумовленості надання коштів, забезпечення міжнародної ліквідності, функції Фонду як кредитора в останній інстанції).

З огляду на згадані пріоритети в розділі буде розглянуто наявні сьогодні міжнародні правила руху капіталу.