Місцеві фінанси - Сунцова О.О. - 1.2. Сутність системи місцевих фінансів

Місцеві фінанси - це система формування, розподілу і використання грошових та інших фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань, як власних, так і делегованих .

Місцеві фінанси включають у себе наступні елементи (за В.Кравченком):

1. Видатки:

1.1. відповідно їх економічного призначення:

- поточні або адміністративні

- розвитку (капітальні, інвестиційні)

1.2. залежно від завдань, які фінансуються:

- на фінансування власних повноважень

- на фінансування делегованих повноважень

1.3. за функціональним поділом:

- обов'язкові, тобто видатки, спрямовані на виконання обо'язкових завдань, покладених на всі органи місцевої влади .

- факультативні

2. Доходи:

за економічним призначенням:

- власні - це доходи, на основі власних рішень і за рахунок джерел, визначених органами місцевого самоврядування. До власних доходів належать місцеві податки і збори, доходи від майна, що належить місцевій владі, та від господарської діяльності комунальних (муніципальних) підприємств, комунальні платежі, а також доходи за рахунок комунальних кредитів та позик .

- передані - це доходи, що передаються місцевій владі центральною владою або органами влади вищого територіального рівня .

- закріплені - це одна з форм переданих доходів місцевим органам влади на стабільній, довгостроковій основі. До відома: в радянський період вони фактично ототожнювалися

- регульовані - одна з форм доходів, що передаються центральною владою місцевим органам влади, або з бюджетів територій вищого адміністративного рівня до бюджетів територій нижчого адміністративного рівня. Порядок передачі та розміри регульованих доходів в Україні щороку встановлюються в Законі "Про Державний бюджет", а також їх визначено БКУ.

за джерелами надходження:

- податкові

- неподаткові - платежі, доходи від майна, що належить місцевій владі, та від господарської діяльності підприємств комунальної (муніципальної) форми власності, доходи за рахунок кредитів та позик, а також трансферти від центральної влади та органів влади вищого територіального рівня.

3. Способи формування доходів:

- місцеві податки і збори

- частки загальнодержавних податків

- комунальні платежі

- доходи від майна та землі, що належить місцевій владі

- доходи комунальних підприємств

- кредити

- комунальні позики

- трансферти

4. Місцеві фінансові інститути:

- громадські послуги

- самостійні місцеві бюджети

- комунальна форма власності

- позабюджетні валютні, цільові фонди

- фінанси комунальних підприємств

5. Суб'єкти:

- територіальні громади

- міські, селищні, сільські Ради

- голови міст, селищ та сіл

- обласні, Київська та Севастопольська міські, районні, районні в містах Києві і Севастополі державні адміністрації

- обласні, Київська та Севастопольська міські, районні, районні в містах Києві і Севастополі ради

- Рада Міністрів АРК

- Верховна Рада АРК

- Міністерство фінансів України

- Кабінет Міністрів України

- Верховна Рада України

6. Об'єкти:

- фінансові ресурси у фондовій формі

- фінансові ресурси у не фондовій формах

7. Взаємовідносини:

- між суб'єктами системи

- між місцевими фінансами та іншими ланками фінансової системи держави Перечислені основні структурні елементи є комплексним відображенням системи місцевих фінансів її ролі в економічній системі держави, але ця система набагато складніша і має свої особливості в кожній країні. Вказані структурні елементи виявлено майже в усіх європейських країнах, що мають сформовані фінансові системи місцевих органів влади. В Україні така система перебуває в стадії становлення. Як явище складне й багатопланове, вона потребує аналізу і дослідження. Для розуміння цієї системи потрібно потрібно встановити взаємозв'язки між окремими її елементами та виявити закономірності розвитку системи .

Стратегічним питанням для державної фінансової системи є пропорція між власними доходами місцевих бюджетів та субвенціями і дотаціями, які передаються з державного бюджету. Чим більшою у загальних доходах місцевого бюджету є частка власних доходів, тим більшою є її діяльність по збиранню податків та зборів. У результаті можна очікувати поліпшення податкової дисципліни та більш суворої системи державних фінансів. Також підтверджено, що за таких обставин спостерігається зростання ефективності державних видатків. Важливою функцією такого механізму є також зростання зацікавленості місцевих органів влади в розвитку підприємництва. Внаслідок такої зацікавленості можна помітити все більшу відданість органів місцевого самоврядування процесу формування сприятливіших умов для підприємств малого та середнього бізнесу. У цьому є механізм зворотної дії: чим більшу кількість фірм ви маєте, тим більшою є база для збирання податків, а отже і більшими будуть надходження для бюджету .

Прийняття в 1996 році Конституції України, закріплення в ній інституту місцевого самоврядування та його матеріальної та фінансової основи обумовило необхідність невідкладного практичного розв'язання проблем становлення місцевих фінансів, організації фінансової системи на принципово нових засадах, що слід підкреслити особливо. Адже місцеві фінанси є тільки у країнах, які взяли за основу модель "відносної автономії", тобто якщо держава визнає право на автономію місцевих органів влади, якщо вона розмежовує функції та завдання, що покладаються на центр і території .

Мовою закону:

Стаття 142 Конституції України встановлює, що матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме й нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, природні ресурси, які є власністю територіальних громад. Територіальна громада має право на формування власного бюджету, створення позабюджетних, валютних, резервних фондів грошових коштів.

Фінансова система, що формується в Україні, тільки тоді стане ефективною, коли в її складі поряд із державними фінансами, чільне місце буде належати місцевим фінансам як самостійному інституту.

Фінансові проблеми місцевої влади набули великої гостроти. Хронічна нестача грошей, фінансових ресурсів у органів місцевого самоврядування та нестабільність їхніх доходних джерел стали проблемою справді загальнодержавної ваги. Як наслідок, на місцях не вирішуються найболючіші життєві проблеми людей, занепадають міське господарство, соціально-культурна сфера (освіта, охорона здоров'я, культура), погіршується стан доріг та інших комунікацій міської інфраструктури.

Прийняття Бюджетного кодексу України, котрий визначає нову систему між-бюджетних відносин на основі подальшої децентралізації функцій і повноважень між різними рівнями органів влади та наближення суспільних послуг до місця їх безпосереднього споживання, посилення ролі місцевого самоврядування через запровадження прозорої та стабільної системи взаємовідносин між державним та місцевими бюджетами дозволить залучити активність територіальних громад до наповнення бюджетів, і в першу чергу на видатки, що не враховуються при визначені міжбюджетних трансфертів.

З прийняттям Бюджетного кодексу знайшло своє відображення одне з концептуальних положень місцевого самоврядування-закріплення джерел доходів за власними повноваженнями органів місцевого самоврядування.

Саме цей крок направлений на посилення інституту місцевого самоврядування та місцевих фінансів, оскільки дозволить залучити активність територіальних громад до наповнення бюджетів, ефективності їх використання. (питома вага власних доходів зросте до 14%, що наближує Україну до таких європейських держав, як Чехія - 16%, Австрія - 15%, Ісландія - 12%).

У відповідності із Європейською Хартією Самоврядування, "місцеве самоврядування означає право та здатність місцевих органів влади в межах закону керувати суттєвою часткою громадських справ на свою власну відповідальність та в інтересах місцевого населення. Це право повинно реалізовуватися радами чи зборами, які складаються із членів, вільно обраних таємним голосуванням на основі прямого, рівного, загального виборчого права, і які ( ради чи збори) можуть мати підконтрольні собі виконавчі органи". Найбільш значущою ідеєю цієї концепції є те, що права та здатність повинні бути жорстко пов'язані між собою, а саме, усі права, що відносяться до самоврядування повинні відображатися в реальних можливостях виконання державних завдань.