Місцеві фінанси - Сунцова О.О. - Інвестиційне регулювання

Функції та завдання місцевих фінансів у теоретичному аспекті виписані у таких класичних теоріях:

- теорія природних прав общини,

- державна теорія місцевого самоврядування,

- теорія громадського самоврядування. Коротко розглядатемо положення цих теорій .

Теорія природних прав общини сформувалася під час Великої французьської революції 1789 року і грунтується на ідеї про рівність прав людини та прав общини . Тобто, община, як окрема одиниця держави, має такі ж права, як і громадянин цієї держави, а тому функції та зміст діяльності органу місцевого самоврядування ототожнювався з діяльністю общини .

Державна теорія місцевого самоврядування формується на противагу теорії природних прав общини у ХІХ столітті німецькою школою юристів. На відміну від попередньої теорії, в державній теорії місцевого самоврядування вважають, що місцеві органи влади є органами державного управління і створюються виключно державною владою для реалізації своїх функцій та завдань на місцевому рівні .

Теорія громадського самоврядування (теорія муніципального дуалізму) - об"єднує у себе окремі ідеї двох попередніх теорій. За нею органи місцевого самоврядування мають власну суверенну компетенцію тільки у сфері неполітичних відносин (так званих "місцевих справ"). У ці справи держава не втречається. При цьому політична сфера відносин повністю належить до компетенцій держави . Це означає, що органи місцевого самоврядування є агентами державної влади на місцях.

На місцеві органи влади покладені певні завдання, тому є необхідність у фінансуванні цих органів влади. Місцеві фінанси формуються як самостійна складова фінансової системи держави .

Завдання та функції місцевих органів влади може бути розділено на дві основні групи:

1 група.

завдання та функції, які взагалі передано місцевим органам влади в межах місцевих інтересів і вони є їхньою невід'ємною власною компетенцією:

- соціальне обслуговування, початкова і середня освіта, охорона здоров'я, дороги місцевого значення, ветеринарна допомога, благоустрій, догляд за бідними та сиротами, житлово-комунальне господарство, житлове будівництво, водозабезпечення, теплове господарство, міські електричні мережі, економічна інфраструктура, працевлаштування безробітних, перепідготовка кадрів з метою працевлаштування, ритуальні послуги, збирання та утилізація сміття, екологічні проблеми, організація землекористування та інші витрати. Вказані функції поділяються на обов'язкові та факультативні. А).Обов'язкові витрати здійснюються місцевими органами влади в обов'язковому порядку за переліком, що визначається законодавством. Б).Факультативні - це витрати, які здійснюються місцевими органами влади на власний розсуд, на основі рішень, прийнятих їхніми представницькими зібраннями.

2 група.

Завдання та функції, доручені місцевим органам влади центральною владою, або так звані делеговані повноваження. Перелік делегованих повноважень визначає центральна або - у федеративних державах - регіональна влада. Він встановлюється в законодавчому акті. Для виконання делегованих повноважень орган, який їх визначає, передає місцевим органам влади відповідні фінансові ресурси, тобто компенсує витрати місцевих органів влади .

Потрібно зазначити, що існуючий поділ функцій між державою і місцевим самоврядуванням має здійснюватися на основі принципів доцільності, раціональності та ефективності. Держава і місцеве самоврядування розподіляють між собою функції соціально-економічного регулювання. Функції соціально-економічного регулювання, які забезпечують фінанси місцевих органів влади, не обмежуються вилученням, розподілом і перерозподілом частини ВВП. Місцеві органи влади, у сфері своєї компетенції здійснюють також і нормативне (правове) регулювання соціально-економічної діяльності, тобто вони встановлюють певні правила поведінки господарюючих суб'єктів(на зразок держави) .

Об'єктом як державного управління, так і місцевого самоврядування є територія. Сьогодні в центрі гострих дискусій знаходиться проблеми створення ефективного економічного механізму управління територіями, що створило протиріччя між центральною і місцевою владою, між Радами різних рівнів, Радами і місцевими державними адміністраціями. Першочерговим завданням стало запровадження більш досконалого економічного механізму управління територіями. Економічний механізм управління територіями має гармонійно поєднувати інтереси держави і місцевого самоврядування, представницьких і викоконавчих органів влади, стати основою регіональної політики України.

Економічний механізм управління територіями це сукупність економічних важелів, за допомогою яких держава управляє територіями, а органи місцевого самоврядування забезпечують реалізацію своїх господарських функцій.

Які ж основні елементи економічного механізму управління територіями? Серед них:

- бюджетне регулювання, вирівнювання фінансово-економічних можливостей окремих територій,

- податкове регулювання,

- інвестиційне регулювання, регулювання майнових відносин та господарської діяльності органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій, касове планування по окремих територіях та ін .

А тепер про це більш детально

Бюджетне регулювання

Основне питання бюджетної політики - це питання формування та розподілу фінансових ресурсів між державним бюджетом і бюджетами територій, знаходження оптимальних меж централізації коштів. Місцеві бюджети України на протязі останніх років об'єднували трохи менше половини всіх бюджетних ресурсів держави, так частка місцевих бюджетів в сукупному бюджеті України в 1990 році складала трохи більше 46%., у 1992 році цей показник прогнозується на рівні 45%. Чи можна вважати такий розподіл бюджетних коштів оптимальним?

Відповідаючи на це питання, слід застерегти, що сьогодні в Україні недоцільно йти на посилення децентралізації використання бюджетних ресурсів .

У країнах з федеративним устроєм, ступінь централізації коштів бюджету навіть вищий, ніж в Україні. Механізм вирівнювання,існуючий нині в Україні, базується на простому перерозподілі ресурсів, що зводить нанівець господарську ініціативу "багатих" територій і заохочує споживацтво "бідних" регіонів. Щоб запобігти таких споживацьких тенденцій, необхідно:

- сформувати фонди вирівнювання розвитку територій як на державному, так і на обласному та районному рівнях.

- запровадити стабільні на кілька років нормативи відрахувань до місцевих бюджетів від загальнодержавних податків .

- встановити базовий рівень надходжень від закріплених за місцевими бюджетами податків. Частину надходжень понад цей рівень слід залишати в розпорядженні тих територій, де вони забезпечені .

Розробити та запровадити нормативи мінімальної бюджетної забезпеченості на одного жителя, хоча в умовах гіперінфляції застосувати їх дуже проблематично.

Податкове регулювання

Існуюча практика податкового регулювання розвитку окремих територій потребує вдосконалення та оптимізації. Зміцнення прибуткової бази органів місцевої влади - одна з першочергових завдань, які сьогодні постали як перед державою, так і перед органами місцевого самоврядування. Виходячи з цього, необхідно вирішення проблема розробки і запровадження системи місцевих податків. Нинішні місце-вів платежі не відповідають сучасним потребам. Є необхідність розробити типові положення,закріплених законом, яке б регламентувало перелік, способи формування та використання позабюджетних фондів органів місцевої влади. Треба також визначитись із питання, як встановлення меж податкової ініціативи органів місцевої влади і самоврядування. Рекомендовано запровадити правило, що податки і платежі, які встановлюються місцевими Радами за власною ініціативою, реєструються в центральній податковій службі .

Інвестиційне регулювання

На протязі тривалого часу основним чинником регулювання інвестиційної діяльності територій були так звані ліміти централізованих капіталовкладень, які виділялись центральною владою органам місцевої влади, а також так звана "дольова участь" міністерств і відомств як структур центру у розвитку територій. Але у зв'язку зі значним скорочення централізованих коштів, які виділяються місцевій владі, органи місцевої влади потерпають від нестачі джерел фінансування інвестицій .