Ринок фінансових послуг - Науменкова С.В. - 6.1. Сутність ломбардної діяльності на ринку фінансових послуг

6.1. Сутність ломбардної діяльності на ринку фінансових послуг.

6.2. Кредитні послуги ломбарду.

6.3. Супутні послуги ломбарду.

6.4. Вимоги до обліку й облікової та реєструючої систем ломбарду.

6.1. Сутність ломбардної діяльності на ринку фінансових послуг

Ломбард — це небанківська кредитно-фінансова установа, виключним видом діяльності якої е надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений термін і під відсоток, зберігання речей та надання супутніх послуг, пов'язаних з діяльністю ломбарду.

Діяльність ломбардів із надання фінансових кредитів є одним із найстаріших видів кредитування населення, яке пережило різні економічні устрої та політичні режими.

У разі виникнення у громадян термінових потреб у невеликих сумах грошей на короткі періоди така форма кредитування населення є однією з найпростіших і найзручніших, а тому виявилася стійкою в конкурентній боротьбі з банками та кредитними спілками.

На сьогодні в Україні створення та діяльність ломбардів здійснюються відповідно до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, законів України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 р. № 2664-IIІ, "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18 листопада 2003 р. № 1255 IV, "Про заставу" від 2 жовтня 1992 р. № 2654-ХІІ та інших законів України і виданих відповідно до них нормативно-правових актів.

Історична довідка

Батьківщиною ломбарду вважають Ломбардію — область Північної Італії, де в ХНІ ст. виникли банківські контори, що видавали позики під заставу майнових цінностей. А вже в XV ст. ломбарди з'являються практично в усіх містах (талії та надають позики під заставу особистих речей.

У Франції перші ломбарди було створено за часів Людовіка XI (1461— 1463 рр.) лихварями, вихідцями з Ломбардії. У Німеччині перший ломбард виник у Нюрнберзі в 1498 р. В Англії на початку XVIII ст. було прийнято білль про потребу відкриття ломбарду з метою створення конкуренції лихварям, які брали за надані кредити майже 80 % річних. Віденський ломбард діє з 1713 р.

У Росії ломбарди почали створювати на початку XVIII ст. за часів Анни Іоаннівни, щоб боротися з лихварями. Указом цариці Монетній конторі було наказано видавати всім бажаючим позики під заставу золотих і срібних речей у розмірі 1/4 їхньої вартості під 8 % річних. За часів імператриці Катерини II в 1772 р, у Москві та Петербурзі було відкрито казенні (державні) позичкові скарбниці. В 1840 р. у Петербурзі створено приватну компанію для збереження та застави різного рухомого майна і товарів, що видавала позики терміном до 12 місяців у розмірі 50 % оціненої вартості майна під 1 % на місяць і сплатою 1 % від оціненої вартості за зберігання.

У другій половині XIX — на початку XX ст. у Росії виникла велика кількість ломбардів на акціонерних засадах, однак їх діяльність була переважно лихварською. Пізніше, враховуючи потребу в здешевленні позичок, розпочалося створення муніципальних ломбардів. На кінець 1917 р. у Росії функціонувало 20 акціонерних і 109 муніципальних ломбардів, які надали позики на суму понад 13 млн. рублів.

За радянських часів діяльність ломбардів було відновлено вже в 1922— 1923 рр. у вигляді створених у системі побутового обслуговування населення державних госпрозрахункових підприємств, підпорядкованих органам місцевих рад народних депутатів.

На території України перший ломбард виник у 1800 р. в Одесі. Для завершення будівництва гавані місто одержало кредит у сумі 2500 рублів. У зв'язку з тим, що ці кошти витрачалися поступово в міру спорудження гавані, а відсотки за користування кредитом потрібно було сплачувати з усієї суми, влада міста з метою отримання додаткових доходів для покриття відсотків за наданим кредитом створила Комітет Із провадження робіт у порту, який частину тимчасово вільних коштів видавав громадянам міста як позики під заставу цінних речей і товарів.

Станом на 81 грудня 2009 р. в Україні функціонувало 373 ломбарди. Обсяг наданих фінансових кредитів на кінець 2009 р. становив 3505,0 млн грн. Переважна більшість кредитів погашається позичальниками в грошовій формі і лише близько 7 % — за рахунок майна, наданого в заставу.

Основним видом діяльності ломбардів як учасників ринку фінансових послуг є надання миттєвих та короткострокових позик на власний ризик під заставу майна споживачів цих послуг. Ломбарди залишаються одним із найбільш консервативних і стабільних фінансових інститутів для фізичних осіб, оскільки вони орієнтовані на видачу невеликих і короткострокових кредитів. Середня сума ломбардного кредиту коливається в межах 300—650 грн., а середній строк кредиту — 10—12 днів. Процентні ставки коливаються від 0,3 до 1 % у день.

Ломбард може надавати послуги самостійно або через мережу відокремлених підрозділів.

Відокремлені підрозділи ломбарду — філії та відділення, що розташовані за межами місцезнаходження ломбарду та здійснюють усі або частину його функцій з надання фінансових послуг.

Безпосередньо організаційно-правові та економічні засади створення та діяльності ломбардів і здійснення регулятивних і наглядових функцій, пов'язаних з діяльністю ломбардів, визначено Положенням про порядок надання фінансових послуг ломбардами, затвердженим розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 26 квітня 2005 р. Хе 3981 (зі змінами те доповненнями).

Для набуття статусу фінансової установи ломбард має бути створений у відповідній організаційно-правовій формі згідно з вимогами законодавства. Організаційно-правовою формою ломбарду може бути повне товариство або державне чи комунальне підприємство.

Повне та скорочене найменування ломбарду повинно містити слово "ломбард", посилання на його організаційно-правову форму та інші відомості згідно з вимогами до найменування юридичних осіб, встановленими законодавством.

Регулювання діяльності ломбардів, нагляд і контроль за їх діяльністю здійснює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України.

Держфінпослуг вносить інформацію про ломбард до Реєстру та видає йому Свідоцтво в разі дотримання ломбардом-заявником таких обов'язкових умов:

— наявності сформованого відповідно до вимог законодавства та установчих документів статутного капіталу;

— наявності власного капіталу в розмірі не менше ніж 200 тис. грн;

— відповідності керівника та головного бухгалтера ломбарду Професійним вимогам до керівників та головних бухгалтерів фінансових установ, затвердженим розпорядженням Держфінпослуг від 13 липня 2004 р. № 1590;

— наявності приміщення (на правах власності або користування) площею не менше ніж 5 квадратних метрів та спеціального місця зберігання;

— наявності правил або положень, що регламентують діяльність ломбарду та відповідають вимогам законодавства;

— наявності облікової та реєструючої систем, що забезпечують належний облік фінансових послуг і пов'язаних з ними фінансово-господарських операцій.

Відповідно до Положення про порядок внесення інформації про ломбарди до Державного реєстру фінансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 18 грудня 2003 р. № 170, ломбард має право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг через свої відокремлені підрозділи за умови внесення інформації про них до Реєстру та дотримання ломбардом і його відокремленими підрозділами вимог законодавства щодо діяльності на ринках фінансових послуг з надання фінансових кредитів та супутніх ломбардних послуг.

Для кожного відокремленого підрозділу ломбард має затвердити положення про відокремлений підрозділ, яке має відповідати вимогам законодавства.

Для набуття статусу фінансової установи ломбард подає до Держфінпослуг такі документи:

— заяву;

— реєстраційну картку юридичної особи;

— засвідчену копію установчих документів та всіх змін до них на дату подання заяви;

— засвідчену копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи;

— копії документів, що підтверджують право власності або користування приміщенням за місцезнаходженням ломбарду;

— довідку про наявність у ломбарду спеціального місця зберігання;

— довідку про відповідність керівника, головного бухгалтера та посадових осіб ломбарду, на яких покладено ведення бухгалтерського обліку, професійним вимогам, установленим Держфінпослуг;

— довідку про наявність облікової та реєструючої систем;

— фінансову звітність, складену відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87;

— довідку про наявність у ломбарду правил, або положення, що регламентують діяльність ломбарду;

— копію примірного договору про надання фінансового кредиту. Надання фінансових послуг ломбардом можливе за умов:

— відповідності вимогам законодавства про фінансові послуги;

— внесення до Державного реєстру фінансових установ;

— наявності ліцензії на надання певних видів фінансових послуг;

— наявності затверджених в установленому порядку внутрішніх правил, або положення, що регламентують надання ломбардом фінансових та супутніх послуг.

Крім відомостей, передбачених законодавством, в установчих документах ломбарду мають зазначатися порядок створення його відокремлених підрозділів та їх повноваження і порядок формування та використання резервного та інших фондів ломбарду.

Перелік обов'язкових внутрішніх положень і правил, що регламентують ломбардну діяльність, та вимоги до них встановлюються Держфінпослуг.

Правила ломбардної діяльності повинні містити таку інформацію:

1) граничні суми та строки фінансових кредитів, що надає ломбард;

2) порядок визначення процентних ставок за фінансовими кредитами;

3) порядок визначення плати за зберігання ломбардом майна;

4) права, обов'язки та відповідальність ломбарду та позичальників і поклажодавців;

5) порядок створення та використання резервного фонду, страхового резерву та інших фондів ломбардів, зокрема розміри відрахувань до них.

Типові правила щодо надання кожного виду ломбардної послуги ломбард розробляє самостійно та затверджує їх у встановленому порядку. До правил і положень ломбарду ие можуть включатися вимоги, що суперечать чинному законодавству або порушують права та інтереси інших учасників ринку. Держфінпослуг може встановлювати додаткові вимоги до правил надання ломбардами послуг.

Правила ломбардної діяльності затверджує орган, який створив ломбард:

— для ломбарду, створеного у формі повного товариства, — збори учасників;

— для ломбарду, створеного у формі державного чи комунального підприємства, — орган, до сфери управління якого належить ломбард.

У розроблених правилах і положеннях ломбарди самостійно встановлюють процентні ставки, ціни, тарифи, комісійну винагороду за свої послуги, порядок їх нарахування та інші умови провадження ломбардної діяльності, визначені Держфінпослуг.

Документ про внесення ломбарду до Державного реєстру фінансових установ або його завірена копія, а також правила ведення ломбардної діяльності мають бути доступні для ознайомлення клієнтів ломбарду та розміщені на видному місці у приміщеннях ломбарду або його відокремлених підрозділів.

Здійснення будь-якої іншої підприємницької діяльності, крім передбаченої законодавством, ломбардам заборонено.

З метою забезпечення стабільної роботи ломбард зобов'язаний:

— мати власний капітал у розмірі не менше 200 тис. грн;

— сформувати резервний фонд (відповідно до ст. 14 Закону України "Про господарські товариства");

— створити страховий резерв (згідно зі ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Надання фінансових послуг здійснюється за місцезнаходженням ломбарду або його відокремлених підрозділів. Інформація про відокремлені підрозділи ломбарду також має бути внесена до Державного реєстру фінансових установ, а їх діяльність повинна відповідати вимогам законодавства про фінансові послуги. Положення про відокремлені підрозділи мають містити вичерпний перелік видів фінансових послуг та супутніх послуг, які можуть надавати ці підрозділи.

У разі виявлення порушень у діяльності ломбардів Держфінпослуг застосовує заходи впливу, передбачені законодавством України.