Ринок фінансових послуг - Науменкова С.В. - 8.2. Недержавні пенсійні фонди та їх класифікація

Недержавний пенсійний фонд (НПФ) — це юридична особа, яка має статус неприбуткової організації (^підприємницького товариства ), функціонує та здійснює свою діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду.

Станом на 31 грудня 2009 р. в Україні налічувалося 108 недержавних пенсійних фондів. Основні показники діяльності недержавних пенсійних фондів представлено в табл. 8.1.

Таблиця 8.1. Основні показники діяльності недержавних пенсійних фондів

У Києві на початку 2009 р. було зосереджено майже 78 % усіх фондів, тоді як у Вінницькій, Волинській, Закарпатській, Кіровоградській, Луганській, Рівненській, Тернопільській, Хмельницькій, Чернівецькій та Чернігівській областях не створено жодного фонду.

Слід звернути увагу на стрімкі темпи розвитку цього сегмента ринку фінансових послуг. Так, за 2009 р. обсяги сплачених пенсійних внесків зросли на 29,5 %, а пенсійні виплати збільшилися на 230%.

Відповідно до законодавства України НПФ поділяють на відкриті, професійні та корпоративні залежно від складу засновників та учасників (табл. 8.2).

Таблиця 8.2. Види недержавних пенсійних фондів

Є певні обмеження щодо заснування певного виду НПФ. Так, юридичні особи, діяльність яких фінансується за рахунок Державного бюджету України або місцевих бюджетів, не мають права бути засновниками відкритого пенсійного фонду. Таким фізичним особам дозволено бути засновником корпоративного пенсійного фонду або здійснювати пенсійні внески до вже створених пенсійних фондів лише у випадках, передбачених законодавством України або рішенням відповідних місцевих рад.

Юридична особа може бути одночасно засновником не більш як одного корпоративного чи одного професійного пенсійного фонду. Така юридична особа може бути засновником одного або більше відкритих пенсійних фондів.

Засновники відкритого пенсійного фонду не можуть бути зберігачем цього фонду та його аудитором.

Зарубіжна практика функціонування НПФ свідчить про можливість їх класифікації за певними ознаками (рис. 8.2).

Рис. 8.2. Класифікації НПФ згідно із зарубіжною практикою

Так, у світі НПФ поділяються на автономні та неавтономні.

Автономні НПФ визначаються як незалежні юридичні особи або як відокремлена сукупність активів без статусу юридичної особи, які використовуються для пенсійного забезпечення і здійснення відповідних виплат. Автономні НПФ діють у всіх країнах Організації економічного співробітництва і розвитку, за винятком Словаччини і Туреччини, де законодавство не передбачає функціонування таких утворень.

Неавтономні НПФ складаються з резервів чи інших активів, які юридично не відокремлені від вкладника чи адміністратора.

Згідно із зарубіжною практикою розрізняють два типи автономних пенсійних фондів:

1) інституційні, у яких фонд є незалежною юридичною особою з правоздатністю і дієздатністю;

2) контрактні, в яких пенсійний фонд складається з юридично відокремленої сукупності активів без право- та дієздатності.

За правовим титулом, на якому пенсійні активи належать чи не належать учасникам пенсійного фонду, інституційні фонди поділяються на створені у:

— корпоративній формі, в яких пенсійні активи належать учасникам на певному титулі. Орган управління є внутрішнім, як правило, — це рада директорів. Такими є НПФ в Угорщині, Бельгії, Італії, Швейцарії, Мексиці, Австрії та Чеській Республіці;

— засновницькій формі, у яких учасники не мають правового титулу стосовно активів пенсійного фонду, за винятком випадків банкрутства вкладника. Учасники отримують прибуток від інвестування таких активів, і можуть володіти правами щодо прибутку, який одержує пенсійний фонд. Орган управління є також внутрішнім. Окремі пенсійні фонди таких видів діють у Бельгії, Італії, Швейцарії, а також Данії, Фінляндії, Нідерландах і Швеції;

— трастовій формі, у яких права на пенсійні активи передаються на праві довірчої власності довіреним, які управляють фондом. Довірені мають управляти трастовими активами лише в інтересах учасників фонду, які отримують прибутки від інвестування активів. Головним принципом при організації фондів таких видів е те, що активи, передані довіреному на праві довірчої власності одними довірителями, повинні бути відокремлені від активів, переданих іншими довірителями, і від активів самого довіреного. Такі країни, як Австралія, Канада, Ірландія, Нова Зеландія, США, Велика Бритавія, передбачають трасти як єдино можливу правову форму існування пенсійних фондів.

Пенсійні фонди контрактного типу можуть створюватися у двох правових формах:

1) індивідуальній, відповідно до якої учасники володіють певним правовим титулом стосовно пенсійних активів. Закриті і відкриті пенсійні фонди Польщі, Португалії, Іспанії та відкриті пенсійні фонди Італії засновуються у такій формі. У Польщі та Португалії пенсійними фондами управляють компанії з управління пенсійними фондами, виключним видом діяльності яких є управління пенсійними фондами. В Італії та Іспанії управляючою компанією може бути вже існуюча фінансова компанія, наприклад, банк або страхова компанія;

2) колективній, згідно з котрою учасники є одержувачами прибутку від інвестування пенсійних активів. Окремі пенсійні фонди такого виду функціонують у Кореї та Японії.

З огляду на зазначену вище класифікацію НПФ України є автономними, інституційними, оскільки є юридичними особами, та створеними у корпоративній формі, адже пенсійні активи належать учасникам на праві власності.