Ринок фінансових послуг - Науменкова С.В. - 11.5. Гарантійні товариства на ринку фінансових послуг

На ринку фінансових послуг спостерігається активізація діяльності інститутів надання гарантій, які представлені як гарантійними фондами, так і гарантійними програмами та гарантійними товариствами, що активно розвиваються протягом останніх 80-ти років. Вони розрізняються складом учасників, джерелами формування гарантійного капіталу, рівнем ефективності та прозорості, ступенем втручання держави.

Найпоширенішим типом гарантійних установ є гарантійні товариства (в окремих країнах вони діють у вигляді товариств гарантування кредитів або товариств взаємного гарантування), які об'єднують понад 73 % підприємств — отримувачів гарантій. Гарантійні товариства найбільш поширені в країнах Європи та Швнічно-Східної Азії (рис. 11.6).

Гарантійні товариства — установи, які створюються з метою надання гарантій за кредитами та здійснення спеціальних технічних консультацій для суб'єктів малого та середнього бізнесу.

Враховуючи історичний розвиток та особливості діяльності на національних ринках фінансових послуг, гарантійні товариства можна об'єднати за групами країн так:

— Західна Європа (Франція, Бельгія, Іспанія, Німеччина, Італія);

— США, Канада, Велика Британія;

— Центральна та Східна Європа (Чехія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Польща);

— Румунія.

Рис. 11.6. Найпоширеніші інститути надання гарантій на ртш фінансових послуг різних країн світу

Історична довідка

У західній континентальній Європі витоки товариств взаємного гарантування збігаються з появою у Франції "Societes de caution Mutuelle" -- товариств взаємних гарантій, створених на основі закону 1917 р. Починаючи з 1929 р. такі товариства з'являються в Бельгії. Пізніше, після Другої світової війни, в процесі реконструкції Європи система товариств взаємних гарантій за підтримки держави почала розвиватися в Німеччині, а після нафтової кризи 1973 р. — в Італії.

У Німеччині гарантійні товариства діють у формі товариств з обмеженою відповідальністю, у формуванні капіталу яких беруть участь торгово-промислові палати, економічні федерації, професійні об'єднання, частка яких становить 51 %, а решта належить банкам та ощадним касам.

У Бельгії на ринку гарантійних послуг діють кооперативні товариства з обмеженою відповідальністю, які фактично функціонують як організації, що залежать від Національної каси професійного кредиту.

Найбільш сегментована модель гарантійних фондів діє в Італії: вона налічує майже 800 товариств, які розрізняються за чисельністю, видами та сферами діяльності. Є два види товариств: кооперативного типу та консорціуми.

В Іспанії такі товариства почали розвиватися після 1977 р. як інструмент економічної політики та засіб промислового розвитку. Відповідно до закону 1994 р. відбувається їхня трансформація у фінансові установи.

У Франції діють два види товариств: більшість з них (майже 80 %) створено у вигляді кооперативних комерційних товариств на основі закону 1917 p., а решта — 20 % — зареєстровані як фінансові установи.

Румунський гарантійний фонд був створений на початку 90-х років. Одним із напрямів його діяльності було гарантування кредитів, які спрямовувалися на придбання акцій підприємств у процесі приватизації. Гарантійний фонд спеціалізується на наданні кредитів, які покривають до 70 % суми кредиту. Переваги мають компанії, що перебувають на етапі розширення діяльності та здійснюють випуск нової продукції, а також такі, що отримали банківські кредити для проектів, пов'язаних із соціальним захистом безробітних.

У Польщі більшість гарантійних фондів створено у межах різних програм технічної допомоги. Перші гарантійні фонди з'явилися у 1994 р. за програмою "Підтримка місцевих ініціатив" (ЄЕС). У другій половині 90-х років декілька гарантійних фондів почали свою діяльність за рахунок коштів, отриманих через Польський фонд підтримки та розвитку малого та середнього бізнесу (Polish Foundation for SME Promoting and Support), a також за рахунок коштів Державного казначейства сільськогосподарських власників (State Treasury Agency for Agricultural Ownership — AWRSP). Процес формування гарантійних фондів у Польщі розвивався досить швидкими темпами. У 1996 р. у Польщі створено Національну асоціацію гарантійних фондів, яка об'єднує 90 % гарантійних фондів та має статус громадської організації, кожен з членів якої має сплачувати щомісячний внесок.

У Фінляндії спеціалізована компанія "Фіннвера" була організована у 1999 р. Це відкрите акціонерне товариство, що перебуває у повній державній власності. Для цього був сформований спеціальний державний позабюджетний фонд. Кошти фонду можуть використовуватися для кредитування, причому без будь-якого додаткового забезпечення. Головним напрямом діяльності компанії є надання послуг з додаткового забезпечення ризиків у тісному співробітництві з банками та іншими фінансовими установами, у тому числі через надання гарантій, зокрема гарантій венчурного капіталу, іноземним інвестиціям фінського капіталу, малому бізнесу.

У зарубіжних країнах гарантійні товариства активно взаємодіють із банківськими установами та є державними комерційними агентами, підтримуючи державні програми за умов рентабельності економічної діяльності. Починаючи з 1991 р. товариства отримують соціальну спрямованість щодо створення додаткових робочих місць¹.

У1992 р. була створена Європейська асоціація гарантійних фондів та товариств взаємного гарантування (European Mutual Guarantee Association), яка є некомерційною відкритою організацією. Європейська асоціація є партнером Європейської комісії, штаб-квартира якої розміщена у Брюсселі. Асоціація об'єднує гарантійні фонди, товариства взаємного гарантування та їх федерації. До її складу входять 29 членів, які здійснюють діяльність на території 17 держав Європейського економічного простору.

Членами Європейської асоціації гарантійних фондів та товариств взаємного гарантування є:

— 8 товариств взаємного гарантування Бельгії (Mutual Guarantee Societies);

— Іспанська конфедерація товариств взаємного гарантування CESGAR (Confederacion Española de Sociedades de Garantia Reciproca);

— Португальська SPGM (Sociedade de Investimento, SA.);

— Угорська асоціація гарантійних фондів (Hungarian Credit Guarantee Association);

— Турецький союз кредитних та гарантійних кооперативів торговців та ремісників TESKOMB (Union of Credit and Guarantee Cooperatives for Tradesmen and Craftsmen of Turkey);

— Естонський фонд кредитів та експортних гарантій (Estonian Credit and Export Guarantee Fund-KredEx);

— Французьке міжпрофесійне товариство інвестиційних гарантій SIAGI (Societe Interprofessionnelle Artisanale de Garantie d'Investissement);

— Італійська асоціація (Coordinamento Italiano Confidi);

— Асоціація гарантійних банків Німеччини (Verband der Bürg-schaftsbanken e. V.);

— Австрійська гарантійна компанія (BÜRGES Fôrderungsbank Company with limited liability);

— Фінська спеціалізована компанія "Фіннвера" (FINNVERA PLC);

— Чесько-Моравський ощадний банк розвитку (Ceskomoravska zarucni a rozvojova banka, a.s.);

— Литовський сільськогосподарський фонд кредитних гарантій (Rural Credit Guarantee Fund);

— Словенський ощадний банк розвитку (Slovenska Zarucna Ros-vojova Banka);

— Румунський фонд гарантування позик для приватного підприємництва (Romanian Loan Guarantee Fund for Private Enterpre-neurs).

Основні цілі асоціації:

— представлення інтересів членів асоціації;

— зміцнення та розвиток ролі гарантійних фондів як спеціальних інструментів активізації підприємницької діяльності;

— сприяння гармонізації правових систем і вдосконалення умов для діяльності гарантійних фондів;

— сприяння обміну досвідом між членами асоціації;

— розробка пропозицій для різних сторін економічної політики. Залежно від відносин з кредитними установами гарантійні товариства поділяються на два види:

— безпосередньо пов'язані з банківською системою (Німеччина, Бельгія та одна з французьких мереж);

— такі, що є лише посередниками та дистриб'юторами ліній пільгових кредитів (Італія, Іспанія, окремі організації Франції).

Послуги, що надають гарантійні товариства своїм клієнтам, поділяються на дві категорії:

— надання гарантій за кредитами;

— здійснення спеціальних технічних консультацій.

У Німеччині переважним напрямом діяльності товариств взаємного гарантування є надання гарантій для створення нових компаній, у Бельгії — надання короткострокових гарантій, в Італії — надання гарантій організаціям, що спеціалізуються на довгострокових трансакціях.

У країнах Західної Європи для гарантійних товариств встановлено певні податкові пільги. Наприклад, у Німеччині товариства гарантування кредитів звільнені від сплати окремих податків та зборів, серед яких — податок на прибуток. В Іспанії гарантійні товариства сплачують податок на прибуток за нижчою ставкою і також звільнені від сплати окремих податків та зборів. У Франції товариства гарантування кредитів сплачують податок на прибуток, але звільнені від сплати комісійних за середньо- та довгостроковими ризиками. В Італії організації гарантування кредитів звільнені від сплати податку на реінвестований прибуток.