Фінанси - Юрій С.І., Федосов В.М. - 18.3. Фінансова система Федеративної Республіки Німеччини

Сучасні особливості фінансової системи Німеччини пов'язані з політичним та соціально-економічним становленням держави у минулому. Економічна і політична роздробленість території сучасної Німеччини зберігалась аж до середини XIX ст. Розвитку економіки перешкоджали внутрішні митні бар'єри, наприклад, на початку XIX ст. при перевезенні товарів з Дрездена в Магдебург митні збори доводилось платити 16 разів. Лише у 1833 р. на чолі з Пруссією було створено митний союз для захисту внутрішнього ринку від торгової експансії з боку Великої Британії. Після 1871 р. відбулось остаточне об'єднання, у результаті чого утворилась Німецька імперія. Важливу роль у цьому відіграв О. фон Бісмарк (перший рейхсканцлер імперії).

У Німеччині, одній з перших держав світу, під впливом робітничого руху і профспілкових організацій було запроваджено закони соціального характеру (страхування на випадок захворювань, втрати працездатності, пенсійне забезпечення робітників), покладено обмеження на застосування дитячої праці.

Економіка та фінанси країни зазнали суттєвих руйнувань у період світових воєн. За роки Першої світової війни державний борг збільшився з 5 млрд до 160 млрд німецьких марок (у 32 рази). Репараційні платежі, які необхідно було сплатити на користь переможців, становили 132 млрд марок. Наслідки Другої світової війни були ще більш руйнівними: у 1945 р. державний борг у п'ять разів перевищував національний дохід 1938 р. (довоєнний рівень). Практично всю економіку держави було зруйновано, а інфляція досягла 600 %.

Внаслідок капітуляції Німеччини перед союзними державами її було розділено на чотири окупаційні зони. Пізніше з трьох західних зон утворилася Федеративна Республіка Німеччина, а на території радянської окупаційної зони було створено Німецьку Демократичну Республіку. Отже, з 1949 до 1990 р. на німецькій землі існували дві держави.

Для відродження післявоєнної економіки ФРН і розв'язання соціальних проблем було розроблено план допомоги Маршалла (1948—1951 pp.). Уже в перший рік Німеччина отримала 2,4 млрд дол. допомоги. Реалізація плану "Економічний розвиток" частково завдяки "плану Маршалла" була настільки бурхливою, що отримала назву "німецького дива". Його автором був Л. Ерхард (1897—1977 рр.).

Після об'єднання двох частин Німеччини у 1990 р. територія та населення суттєво збільшились, однак з'явились і додаткові проблеми економічного та соціального характеру. Темпи економічного зростання є нижчими середньоєвропейських. За останні 15 років у Німеччині спад ВВП спостерігався двічі: у 2003 p., а також у 1993 p., коли зниження становило 0,2 %. За попередніми даними Федерального статистичного бюро за результатами 2006 р. валовий внутрішній продукт країни зріс на 2,5 %. Це найбільший рівень економічного зростання економіки ФРН за десять останніх років. Досі, протягом уже тривалого періоду, не вдається подолати проблему високого рівня безробіття. У 2003 р. рівень безробіття в країні становив 9,9 %, а у 2004 р. — 10,3 % від загальної чисельності робочої сили.

Розвиток економіки безпосередньо позначився на функціонуванні державних фінансів. Фінансовий стан держави протягом другої половини 90-х років характеризувався постійним дефіцитом. У 2001 р. дефіцит бюджетів усіх рівнів становив 2 % від ВВП. Показники за 2002—2003 рр. становили відповідно 1,4 та 1,1 %. У 2005 р. дефіцит бюджету збільшився і становив 3,2 % від ВВП. У 2007 р. очікувалося, що він становитиме 1,4 % від ВВП. Частка державного боргу в річному ВВП також є досить значною і сягає 60 % ВВП. Тому основні зусилля уряду спрямовані на оздоровлення державних фінансів. Для покращення фінансового стану держави приймаються заходи щодо раціонального використання бюджетних коштів.

Загалом у найближчому майбутньому фінансова політика буде більш жорсткою порівняно з 90-ми роками. Частку державних видатків у ВВП, яка у попередні роки становила приблизно 50 % ВВП, планується поступово скорочувати, оскільки високе податкове навантаження перешкоджає просуванню товарів в умовах єдиного ринку. Проте, хоча і є потреба скорочення перерозподільної ролі держави, деякі чинники, зокрема демографічна ситуація (старіння населення) і необхідність підтримання високих соціальних стандартів, не дають змогу кардинально змінити параметри фінансової системи. Тому модифікація бюджетної політики пов'язується скоріше зі зміною підходів: адресною допомогою незабезпеченим і поступовим переходом до добровільного соціального страхування замість системи соціальної допомоги.

Фінансова система ФРН складається з таких елементів: фінанси федерації (федеральний бюджет, спеціальні фонди, фінанси державних підприємств); фінанси земель у складі відповідного бюджету, спеціальних фондів, фінансів підприємств; місцеві фінанси (місцеві бюджети та фінанси комунальних підприємств).

ФРН є федеративною республікою, країною парламентської демократії. Німецький бундестаг, нижня палата парламенту, яка обирається всенародно, має у ФРН вирішальне право законотворення. У процесі законотворення бере участь і бундесрат (Федеральна рада), верхня палата парламенту, в якій зібрано представників земель. Федеральна рада складається з членів земельних урядів і не є виборним органом. Під час голосування голоси представників земель подаються єдиним блоком. Бундесрат має право оскаржувати всі закони, схвалені в бундестазі. Закони, що зачіпають основні принципи федерації або інтереси земель, потребують згоди верхньої палати парламенту.

Глава держави — федеральний президент, але він є "слабкою" фігурою, порівняно з федеральним канцлером — головою федерального уряду. Федеральний президент не входить до складу ні уряду, ні законодавчих органів. Тонгу ключова фігура виконавчої влади — федеральний канцлер, який очолює уряд.

Адміністративно Німеччина поділена на землі, округи та общини. Всі землі мають широкі права автономії, зокрема кожна з них має конституцію, парламент, прем'єр-міністра, котрий є головою виконавчої влади і главою землі, загальні вищі суди, суди першої та другої інстанцій, Конституційний суд. Землі мають самостійний бюджет, а в Баварії навіть проголошено власне громадянство. Землі мають право укладати державні договори з іншими державами.

У ФРН фінансовий рік для всіх суб'єктів державного права збігається з календарним. У бюджетному процесі головну роль відіграють такі органи влади та їхні структурні підрозділи; уряд і міністерство фінансів; представницькі органи — бундестаг (бюджетний комітет (традиційно голова цього комітету обирається від представників опозиційних партій), підкомітет з перевірки звітності (бере участь у перевірці виконання бюджету), незначна кількість власних співробітників з бюджетних питань, Федеральна рахункова палата) і бундесрат (затверджує закон про бюджет як верхня палата парламенту); Федеральний казначейський двір. Крім цього, забезпечується широка участь науковців і громадськості.

Федеральний казначейський двір є незалежним державним закладом, який діє згідно з аедеральною і земельними конституціями. До його функцій входить контроль за економічною і фінансовою діяльністю; він може перевіряти роботу Міністерства фінансів.

На рівні федерації проект бюджету готує Міністерство фінансів. Уряд подає цей проект на розгляд парламенту, який при розгляді бюджету може вимагати від уряду будь-яку необхідну інформацію. Реалізується це право через письмові й усні звернення, депутатські запити, запрошення на секційні та пленарні засідання відповідних урядових осіб.

У Німеччині протягом тривалого періоду склалася традиція подання науково-дослідними організаціями експертних доповідей щодо бюджетного процесу. Особливою довірою користуються аргументовані висновки Експертної ради, які містять оцінку загальноекономічного розвитку і публікуються у пресі в листопаді кожного року. Процес обговорення бюджету, як і його виконання, широко висвітлюються в засобах масової інформації, що сприяє конт-рольованості бюджетного процесу. При обговоренні бюджету на засідання уряду зазвичай запрошуються провідні політики — члени парламенту. Основна роль у бюджетному процесі відводиться бюджетному комітету бундестагу. Члени бюджетного комітету є доповідачами з певних розділів бюджету, оскільки володіють необхідною інформацією й узгоджують свої позиції з урядом. Процес обговорення у двох палатах парламенту доволі тривалий — від трьох до трьох з половиною місяців.

Прийняття бюджету є суверенним правом парламенту — спочатку він має бути прийнятий бундестагом, а потім отримати схвалення бундесрату. Після затвердження бюджету діє принцип розподілу влади, згідно з яким виконання бюджету — абсолютна компетенція уряду, і парламент не має права вимагати від уряду, щоб він у повному обсязі виконував окремі статті — контролюються лише основні цифрові показники. Згідно з німецьким бюджетним правом ] міністр фінансів може здійснювати додаткові витрати лише в тому разі, коли є економія за іншими статтями витрат, не виходячи за затверджені контрольні цифри. Виконання бюджету покладено на міністерство фінансів, касове виконання — на Бундесбанк.

Виконання бюджету контролюють органи виконавчої, законодавчої влади, а також громадські інституції. Міністерства мають власні контрольні підрозділи. Контроль за окремими напрямами виконання бюджету здійснює Федеральна контрольна рахункова палата. З боку громадських інститутів контроль можуть здійснювати різні асоціації, інститути та громадські організації. Наприклад, "Союз платників податків" відстежує оптимальність використання бюджетних коштів. За результатами перевірок контрольних органів проводиться регулярне інформування громадськості. Закінчується бюджетний процес затвердженням звіту про виконання бюджету. Період між закінченням бюджетного року і затвердженням звіту про виконання бюджету досить довгий — два з половиною роки. Бюджетна система ФРН у ц сучасному вигляді почала формуватися у 20-х роках XX ст., на початку 90-хроків суттєво доповнилася приєднаними землями колишньої НДР. Сучасний бюджетний устрій ФРН також має три рівні — федеративний, земельний і общинний.

В урядовому проекті державного бюджету на 2007 р. видатки заплановано в обсязі 267,6 млрд євро, що на 2,3 % більше, ніж у минулому році. Проект відповідає критеріям бюджетної політики ЄС: передбачені заходи щодо зниження дефіциту до 2,5 % від ВВП. Прогнозується зростання податкових надходжень, у тому числі за рахунок підвищення ставки оподаткування ПДВ, яку з початку 2007 року збільшено на 3 % — тепер вона становитиме 19 % • Уряд у рамках стратегічного бюджетного планування, що застосовується у ФРН, розробив фінансовий план розвитку до 2010 р. Особливою ознакою бюджетів наступних років буде значна частка інвестиційної складової. Інвестиції у 2007 р. мали становити 23,5 млрд евро. їх пріоритетними напрямами визначались наукові дослідження, освіта, видатки розвитку.

Істотно збільшилося фінансування міністерств освіти, у справах сім'ї, літніх людей, жінок і молоді, закордонних справ, економічного розвитку і співпраці та ін. Це пов'язано насамперед з реалізацією нових програм. Передбачається реалізація програми щодо покращення регіональної економічної структури. На сприяння підвищенню продуктивності і конкурентоспроможності малих і середніх підприємств виділено 700 млн євро. Не залишилося поза увагою питання містобудування — вирішення енергетичних і структурних проблем міст, сприяння їх економічному розвитку і, разом з тим, захисту навколишнього середовища. Ця сфера отримає близько 1,5 млрд евро. Витрати на оборону збільшилися майже на 2 %, вони будуть покриті в основному за рахунок засобів, отриманих від продажу рухомого і нерухомого майна.

Найбільшу групу витрат становлять соціальні виплати, особливо такі статті витрат, як пенсії(78,4 млрд евро), виплати допомог із безробіття, перенавчання безробітних і фінансування бірж праці. Ключовим пунктом соціальної політики є збільшення "батьківських грошей" — допомоги при народженні та догляду за дитиною. Витрати у цій сфері становитимуть 3,5 млрд євро і будуть збільшуватися з кожним роком. Знижено обсяги фінансування Міністерства охорони здоров'я. Це пов'язано з проведенням реформи охорони здоров'я у ФРН, згідно з якою буде створено Фонд охорони здоров 'я, з якого фінансуватимуться каси медичного страхування. Остаточно реалізовано ці плани буде лише у 2009 р.

Податкова система Німеччини базується на принципах, сформованих свого часу ще Л. Ерхардом, другим федеральним канцлером ФРН, який займав цю посаду в 1963—1966 рр. На сьогодні Німеччина — одна з небагатьох країн, де застосовується не тільки вертикальне, а й горизонтальне вирівнювання доходів. Високодохідні землі, наприклад, Баварія, Вюртемберг, Північний Рейн-Вестфалія, перераховують частину своїх фінансових ресурсів менш розвиненим землям, таким як Саксонія. Це стало підсумком багаторічного розвитку податкової системи.

З 2001 р. податкова система ФРН поступово реформується у напрямі зниження податкового тягаря для бізнесу та фізичних осіб. Так, якщо у 2002 р. ставка корпоративного податку сягала 36 %, то в 2005 р. використовувалась базова ставка 25 %. У 2002 р. податок на доходи фізичних осіб справлявся за прогресивною шкалою від 19 до 53 %, у 2005 р. діапазон шкали змінено від мінімальної ставки 15% до максимальної в 42%. Доходи в розмірі до 7664 євро в рік податком не обкладаються взагалі, у розмірі до 52 152 євро в рік — обкладаються за ставкою в 15 %, далі — за ставкою в 42 %.

Податкові надходження у 2007 р. мають становити 210,2 млрд євро. Серед нововведень — запровадження податків за використання комп'ютерів і мобільних телефонів з можливістю доступу до телебачення і радіо через Інтернет. Крім того, введений новий податок "на багатих", який припускає підвищену відсоткову ставку для громадян з надприбутками. Підвищено також ПДВ до 19%.

У Німеччині налічується 40 видів податків. Найбільш важливі податкові джерела формують відразу два або три рівні бюджету — федеральний, земельний і місцевий. Спільними є податок на доходи, податок на корпорації, ПДВ. Федеральні податки такі: доходи від фінансових монополій, митні збори, податок з вантажного автотранспорту, разовий податок на майно. Земельними є податок на майно, податок на спадок, податок на автомашини, податок на пиво тощо. У державних доходах податок на додану вартість становить приблизно 28 %. Але основні продовольчі товари, а також книжкова продукція оподатковуються за ставкою 7 %. Взагалі не обкладаються податком медичні і страхові послуги.

Розвиток державного сектору економіки у Німеччині протягом двох останніх десятиліть мав певні специфічні риси. У 1990-х роках швидкими темпами й у великих масштабах здійснювалась приватизація в колишніх східних землях Німеччини. Спочатку планувалось за допомогою доходів від приватизації східнонімецьких об'єктів покрити витрати на відновлення рівня економічного розвитку цих земель. Але стало зрозуміло, що це абсолютно нереально, бо їх велика частина знаходилася в такому стані, що просто не могла зацікавити потенційного інвестора. Довелося спершу вкласти 53 млрд євро, перш ніж вони і були доведені до рівня, який міг би зацікавити приватних власників. Якщо на початку 1991 р. у нових федеральних землях приватними були лише близько 14 % усіх підприємств, то до початку 1994 р. вже 66 % знаходилися у приватній власності, а до початку 1998 р. приватизація була практично завершена. У приватні руки були передані практично всі підприємства, які раніше були державними. Всього на початок 2004 р., коли було офіційно оголошено про завершення цих процесів, було реалізовано приблизно 44,7 тис. приватизаційних контрактів.

У Західній Німеччині процеси роздержавлення власності розвивалися традиційними для демократичних країн Європи шляхами й охопили сектор теле-комунікацій, авіаперевезень, поштову мережу. Останнім часом уряд Німеччини за допомогою доходів від приватизації намагається виправити ситуацію з державними фінансами, зокрема подолати дефіцит державного бюджету та зменшити державний борг.

Сьогодні неприватизованими у Німеччині залишилися практично тільки об'єкти транспортної інфраструктури, а також швидкісні автодороги. Восени 2005 р. можливість їх приватизації почала активно обговорюватися в урядових колах. Федеральна служба державної статистики Німеччині оцінює вартість усієї системи приблизно у 55—57 млрд євро. Проте, на думку незалежних приватних фінансових аналітиків, ця цифра є не меншою ніж 110—120 млрд євро.