Фінанси країн Європейського Союзу - Карлін М.І. - 13.1. Реформування фінансово-економічної системи в Іспанії

13.1. Реформування фінансово-економічної системи в Іспанії

Лібералізація, що супроводжується в Іспанії економічним зростанням, виявляється рушійною силою у процесі трансконтинентального розширення. Протягом чотирьох років, з 1996 по 2000 р., темп зростання економіки Іспанії тримався на позначці трьох відсотків і в 2000 р. досяг чотирьох відсотків. За період зростання дефіцит бюджету був скорочений у п'ять разів і становив у 2000 р. близько одного відсотка від ВНП; рівень безробіття впав з 23 до 15 %. Не випадково, що стійке зростання викликало інфляцію, яка в 2000 р. була на рівні, співвідносному нормам Європейського банку.

Іспанський шлях до лібералізації більш подібний до ліберальної британської моделі, але ніяк не до моделі, типової для Франції, що була традиційною в Іспанії.

Іспанська економіка з року в рік демонструє стабільне зростання, а з 1996 р., за час правління правого кабінету Х.М. Ас-нара, ВВП виріс на одну п'яту. Реформи були спокійними і поступальними. Збиткові галузі економіки позбулися субсидій поступово, що мінімізувало негативні наслідки для цих галузей. Підприємства чорної металургії приватизовували, і вони знову стали конкурентоспроможними. Кораблебудівні верфі в Кабізі закрили, проте без тривалих страйків.

У цілому в економічній сфері лідер іспанських правих вирішив завдання, які виявилися не під силу соціалістам, додавши реформам невеликого, але достатнього прискорення. Він досяг успіху в приватизації, знизив прибутковий податок з 56 до 48 %, покращив законодавство для підприємців. Але практично на всіх фронтах Аснар рухався вельми обережно.

Ліберали розуміли, що іспанський прем'єр змушений бути стриманим у своїх діях. Великих галузей, таких як газодобувна або залізнична, приватизація не торкнулася. З іншого боку, частина приватизованих компаній, особливо у сфері електроенергетики, реально все ще залишаються монополістами на іспанському ринку.

Іспанія залишається достатньо бідною країною порівняно З європейськими сусідами, за винятком хіба що Португалії. Дохід середньостатистичного іспанця становить усього 83 % від середнього у ЄС, проте різниця ця поступово зменшується. Поки що країна одержує підтримку за рахунок спеціальних фондів Європейського Союзу.

У 2004 р. вартість робочої сили за рік становила 29 382 дол. США (за паритетом купівельної спроможності). Вік виходу на пенсію у країні в 2004 р. становив 65 років для чоловіків і жінок" Основною складовою доходів бюджету в Іспанії є податкові надходження, за допомогою яких перерозподіляється значна частина ВВП країни. У 2002 р. ВВП становив 649 млрд євро. Держава поділяється на 17 автономних територій, які включають 56 провінцій. Статус автономних територій неоднаковий. Дві з них — Наварра і країна Басків — володіють більшою автономією, ніж інші, в тому числі й у сфері оподаткування. Так, вони користуються правом вводити різні види регіональних і місцевих податків. Вони самі збирають федеральні податки, відраховуючи законодавчо встановлені відсотки від них у федеральний бюджет. Інші групи регіонів, включаючи Каталонію, мають повноваження регулювати податкові ставки. Є й третя група регіонів, які не мають права проведення самостійної податкової політики.

Автономії головним чином отримують фінансові надходження за трьома джерелами:

1) неподаткові ресурси, такі як доходи від користування державним майном, субсидії, кредитні операції, штрафи та адміністративні збори;

2) податкові ресурси, які включають податки, спеціальні внески та додаткові нарахування від податку на економічну діяльність;

3) частка державних податків.

У цілому кожне з джерел забезпечує таку відсоткову частку фінансування (%):

— неподаткові ресурси — 89,4;

— доходи від користування держмайном — 7,1;

— надходження від державних та інших суспільних організацій — 67,5;

— доходи від кредитної діяльності — 14,8;

— податкові ресурси — 10,6.

Є також окремі фінансові умови для територіальних утворень зі спеціальним правовим регулюванням, як, наприклад, для автономної країни Басків, яка має широкі повноваження щодо податкового регулювання та безпосереднього збирання податків. Отже, відсоткова частка надходжень з різних джерел є в цьому випадку повністю протилежною порівняно зі звичайними провінціями (%):

— неподаткові ресурси — 15,8;

— доходи від користування державним майном — 3,5;

— надходження від державних та інших суспільних організацій — 5,6;

— доходи від кредитної діяльності — 6,7;

— податкові ресурси — 84,2,

Серед регіональних податків найвагомішими є податки на власність (майно), податок на гру "Бінго", гральний бізнес, водогін, водозабезпечення і каналізацію. Податок на гру "Бінго" стягується під час продажу карток шляхом урахування в ціні (32 % — у Каталонії). Податки на гральний бізнес стосуються казино, гральних автоматів, луна-парків, різних атракціонів. Однак найвагомішою за фіскальною ефективністю є група майнових податків (понад 12 % доходів бюджетів регіонів). До них належать податки, що стосуються як рухомого, так і нерухомого майна: на власність, успадковане чи отримане в порядку дарування майно, передачу майна. Раніше ці податки входили до складу федеральних.

Податок на власність стягується за прогресивною шкалою з вартості майна юридичних та фізичних осіб і передбачає неоподатковуваний мінімум. Звільняються від оподаткування історичні й культурні цінності.

Податок на успадковане майно та майно, отримане в порядку дарування, стосується фізичних осіб. Його розмір залежить від ступеня родинних зв'язків спадкоємців. Найбільші пільги у формі вирахувань встановлено для прямих спадкоємців, хоча також він залежить від їх віку. Ставки — від 7,65 до 34 % вартості отриманого майна.

Податок на передачу майна стягується з юридичних осіб, які купують чи орендують майно. Для рухомого майна встановлюються ставки близько 4 %, для нерухомого — близько 6 %. З місцевих податків також основними є майнові або такі, що мають у складі механізму справляння майнові ознаки. Це податок на нерухомість, економічну діяльність, автотранспорт.

Податок на нерухомість стосується земельних ділянок і будівель. Він забезпечує до 15 % муніципальних доходів. Метод справляння — кадастровий.

Податок на економічну діяльність стягується із суб'єктів підприємницької діяльності. Механізм стягнення передбачає використання кількох ознак: виду діяльності, площі зайнятих приміщень, енергоспоживання, місцезнаходження суб'єкта, системи муніципальних коефіцієнтів. Його частка у доходах муніципальних бюджетів становить 3—4 %. Податок на автотранспорт забезпечує 4—5 % надходжень муніципальних бюджетів. Крім названих, в Іспанії використовуються такі місцеві податки: на зростання вартості земельних ділянок (за класифікаційною належністю — теж майновий), зведення будівель громадського призначення, вивезення сміття тощо.