Фінанси країн Європейського Союзу - Карлін М.І. - 19.1. Загальна характеристика фінансів Словаччини в період реформування економіки

19.1. Загальна характеристика фінансів Словаччини в період реформування економіки

Словаччина, як і Чехія, швидкими темпами провела приватизацію та реституцію (повернення державного і комунального майна колишнім власникам або їх нащадкам ). Це оздоровило державні фінанси" хоча приватизація деяких великих підприємств відбулася не без проблем. Особливо це стосується словацького металургійного концерну {УВ2, м. Кошице). У колишній Чехословаччині УБ% був найпотужнішим і найсучаснішим металургійним комбінатом. Відкритий у 1960 р., він знаменував нову еру в індустріалізації аграрної та відсталої частини країни — Словаччини. Після тихого "розлучення" 1993 р. УВД став ключовим підприємством країни, який забезпечував значну частку доходів бюджетів.

Приватизація, що в 1993 р. активно проводилася у сусідній Чехії, на деякий час зупинилася у Словаччині, але на початку 1994 р. процес прискорився.

Протягом тривалого часу УВ2 справляв враження благополучного підприємства. Проте все було навпаки: величезний комбінат став некерованим і мав безліч боргів. Дуже швидко з'ясувалося, що УвЙ, по-перше, — банкрут з боргами майже 0,5 млрд дол. США, а по-друге, держава мала вживати екстраординарні заходи для порятунку компанії та другого найбільшого міста країни від краху, оскільки УВй знаходиться у м. Кошице. Термінові рятувальні роботи почалися з продажу виробництв, що не мають відношення до основного бізнесу. У першу чергу компанія позбулася футбольного клубу і газети.

До кінця 1999 р. ситуація трохи покращилась, чому сприяла діяльність запрошених американських менеджерів. Держава — головний кредитор VSZ — зобов'язалася не поспішати з вимогою виплати боргів, щоб не допустити його банкрутства і зростання безробіття в регіоні.

Перші три найбільші банки Словаччини перейшли в іноземну власність лише на кінець 2002 р., хоча іноземні банки почали входити в ринок країни з початку 2000 р. Іноземні банки починали з того, що купували незначну кількість акцій місцевих банків і поступово ставали їх власниками, збільшуючи капітал та продовжуючи купувати акції. Цей процес відбувався протягом кількох років.

Структура статутного капіталу банків за власниками у 2000 р. була такою: державна власність — 50,9 %; інші внутрішні власники — 21,0; закордонні власники — 28,1 %.

У 2001 р. (порівняно з 1997 р.) частка депозитів до ЗО днів у загальній структурі строкових депозитів зросла з 23,3 до 35,1 %, що пов'язано з розвитком приватного бізнесу, який мав потребу в розміщенні тимчасово вільних фінансових ресурсів на невеликі строки.

У 2001 р. у Словаччині структура державного боргу на 73 % складалася з внутрішнього боргу та на 27 % — із зовнішнього.

У Словацькій Республіці процес соціально-економічних трансформувань супроводжувався падінням обсягів сільськогосподарського виробництва. У 1993 р. обсяги його продукції зменшилися майже на ЗО % порівняно з 1988 р. У наступні роки спостерігалося поступове відновлення цією галуззю втрачених позицій. Проте в деяких з них така тенденція порушувалася. Наприклад, у 1999 р. (порівняно з попереднім) відбулося скорочення обсягів виробництва на 2,9 %.

Станом на початок 2000 р. у складі новостворених приватновласницьких структур з виробництва сільськогосподарської продукції переважали реформовані сільськогосподарські виробничі кооперативи (табл. 19.1), використовуючи половину сільськогосподарських угідь країни. На другому місці як за кількістю, так і за часткою використовуваних сільськогосподарських угідь (26,8 %), були господарські товариства, серед яких домінували товариства з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) (83%).

На цьому етапі розвитку трансформаційних процесів в аграрній сфері особливої актуальності набуває питання порівняльної оцінки ефективності функціонування новостворених приватновласницьких структур. У господарських товариств показники господарювання є кращими, ніж у сільськогосподарських кооперативів. У 1999 р. перші виробили більше (на 13,1 %) продукції в розрахунку на 1 гаугідь і мали вищу (на 45 %) продуктивність праці. Проте і кооперативи, і господарські товариства закінчили 1999 р. зі збитками, хоча в господарських товариств збитковість була меншою. При цьому привертає увагу той факт, що кращих узагальнюючих показників господарювання вони досягли при меншій забезпеченості майновим (на 23 %), а особливо — власним (більше як удвічі), капіталом і меншій (на 16 %) кількості зайнятих працівників.