Фінанси країн Європейського Союзу - Карлін М.І. - 26.2.2. Грошова політика: проблеми і перспективи

Серед інструментів монетарного контролю, яким користується Національний банк Румунії, є такі як безпосередній контроль за видачею кредитів і регулювання відсоткової ставки рефінансування. З січня до листопада 1991 р. впала реальна вартість взятих кредитів. Номінальна їх вартість за той самий період виросла приблизно на 46 %, проте підвищення дефлято-ра ВВП удвічі призвело до різкого зменшення реальної вартості взятих у кредит коштів.

Після такого знецінення реальна вартість взятих у кредит коштів у грудні 1991 р. тимчасово зросла на 37 %, але протягом перших чотирьох місяців 1992 р. вона продовжувала падати.

На початку 1991 р. Національний банк підвищив ставку рефінансування з 3 до 18 % за короткостроковими кредитами, а у вересні — на 15 % за довгостроковими. 1 жовтня 1991 р. кредити рефінансування було замінено кредитними лініями, кредитними аукціонами та кредитами з фіксованими строками погашення.

Відсоткова ставка рефінансування за кредитними лініями Національного банку періодично змінювалась. Вона зросла з 18 % у жовтні 1991 р. до 80 % у червні 1992 р.

Комуністичні правителі провадили жорстку політику, спрямовану на погашення зовнішнього боргу Румунії за рахунок катастрофічного скорочення рівня споживання та інвестицій у країні. Як наслідок, зовнішній борг Румунії у 1989 р. становив лише 100 млн дол. США. Незважаючи на порівняно велике зростання зовнішнього боргу в 1990—1991 pp., на кінець 1991 р. валовий зовнішпій борг країни становив 2,7 млрд дол. США, або лише 8 % ВВП.

У 1991 р. Румунія одержала від МВФ і Світового банку близько 900 млн дол. США. Група з 24 індустріальних країн погодилась надати Румунії допомогу в сумі до 1 млрд дол. США, але до кінця 1991 р. кошти не надійшли. З майже 500 млн дол. США, призначених для економічної допомоги країнам Східної Європи (програма PHARE), на Румунію припадало лише 3 %.

У вересні 1991 р. було прийнято митні тарифи, побудовані на гармонізованій системі ГАТТ, які почали діяти з 1 січня 1992 р. і стосувалися всіх імпортованих товарів.

Починаючи з вересня 1990 р. частка від виручки в конвертованій валюті, яку експортери мали продавати державі (за офіційним курсом), була зменшена з 100 до 50 %. Проте на спільні підприємства та іноземні компанії положення про примусовий продаж валюти не поширювалось.

Внутрішню конвертованість леї було введено в листопаді 1991 р. Було уніфіковано колишні два курси обміну валюти — офіційний (60 лей за 1 дол. США) та міжбанківський, що складався на валютному ринку (на той час становив 300 лей за 1 дол. США). Уніфікований курс обміну щодня встановлювали Національний банк та уповноважені комерційних банків. Валютний ринок, у якому брали участь банки, було розширено.

Сприятлива ситуація початку XXI ст. спричинила інтенсифікацію припливу іноземних інвестицій, що викликало певні проблеми в грошовій системі. Якщо в 2004 р. вони надійшли в обсязі 1,6 млрд євро, то в 2005 р. вони зросли до 2,25 млрд. Загальний обсяг іноземних інвестицій в економіку країни за роки реформ сягнув 13 млрд євро. Стабільно зростає і золотовалютний резерв Національного банку, який на початку 2005 р. становив 12,37 млрд євро.

На завершальному етапі підготовки до вступу в Європейський Союз, що відбувся у 2007 р., в економіці Румунії виникли певні істотні проблеми, зумовлені ревальвацією національної валюти — лея. Додаткові труднощі зумовлює й послаблення долара щодо євро. Румунські експерти відкидають припущення, що це є результатом упровадження всіляких штучних схем, і розглядають зазначені тенденції як об'єктивний процес. Крім того, аналогічні явища спостерігались і в інших країнах регіону.

Тривалий час в економічній політиці як пріоритет виділялися заходи зі створення умов для залучення закордонного капіталу. На початку XXI ст. він почав надходити у великих обсягах, але керівництво Національного банку було занепокоєне у зв'язку з цим новими серйозними проблемами. У країну спрямовується спекулятивний капітал, який прагне скористатись різницею у відсотках. Відкриваються поточні рахунки під 10—11 % річних, але керівництво не може відрізнити спекулянтів від солідних інвесторів, що прагнуть тривалий час працювати на румунському ринку.

За наявними оцінками, обсяги спекулятивного капіталу у країні не перевищують 1,5 млрд дол., однак цього виявилось досить, щоб курс у 2005 р. змінився з 32 тис. до 28 тис. лей за долар. Аналогічно лей зміцнюється і щодо євро. Незважаючи на це, центральний банк намагається і в подальшому дотримуватись позицій невтручання. Очікувалося, що з наближенням строку отримання статусу повноправного члена ЄС, вплив негативних чинників зменшиться, а якщо впроваджувати обмежувальні для спекулянтів заходи, то їхній негативний вплив поступово посилюватиметься. Однак, незважаючи на оптимістичні очікування, зміцнення національної валюти призводить до ускладнення проблем у зовнішньоекономічній діяльності. Передбачалося, що в 2005 р. дефіцит платіжного балансу сягне 1 % ВВП. За песимістичними оцінками, ця величина становитиме 8,2 %. Абсолютна величина дефіциту торговельного балансу при цьому становитиме 7,34 млрд.

Таку проблему передбачається розв'язувати шляхом нарощування експорту, але головною перешкодою є невигідний для експортерів валютний курс. За наявними оцінками, внаслідок цього економіка Румунії втрачає 10 % надходжень від загального обсягу закордонних поставок. Однак за окремими експортерами такі втрати значно більші.

Хоча в румунських банках нерезиденти ще не можуть відкривати депозити в леях, проте є посередницькі компанії вРУ ("Spcc.nl Ригрове Уоіїіеі"), за допомогою яких потужні міжнародні фінансові угруповпння розміщують тут свої гроші. Ці угруїіомпіїня не просто скористались ситуацією, що склалась у Румунії, вони створили її. Незалежні експерти вважали, що курс лея зросте до 30—35 тис. за евро і при цьому тільки в 2005 р. до країни було завезено спекулятивних капіталів обсягом близько 5 млрд євро. У 2006 р. планувалося зниження відсотків за банківськими депозитами до 6—7 % річних, а після 2007 р. вони мали стрімко зрости до 12 15 %. За цей період курс національної валюти мав повернутися до рівня 38 тис. за євро. Такий прогноз доволі правдивий, фахівці припускають, що потужний міжнародний спекулятивний капітал намагатиметься отримати високі прибутки не лише на зростанні, а й на раптовому зниженні курсу національної валюти. Крім того, цю модель було успішно випробувано в Угорщині, а нині без перешкод вона використовується в Румунії.

Керівництво центрального банку Румунії в цій ситуації як позитивний чинник називає той момент, що національна валюта перемістилась з комерційного у фінансове поле і на цій підставі надала юридичним особам право купувати іноземну валюту без пред*явлення відповідних документів, що підтверджують їхню експортно-імпортну діяльність. Фактично йдеться про подальшу лібералізацію валютного ринку, але цей процес все одно потребує зовнішнього втручання. Зокрема знецінення іноземної валюти призвело до зростання попиту на неї як засіб кредитування. Упродовж 2004 р. неурядовий кредит загалом зріс на 26 %, тоді як його валютна компонента збільшилась на 57 %, що є природним прагненням заощадити за рахунок зниження курсу іноземної валюти. Ллє при цьому констатується, що був перевищений поріг, коли з'явились додаткові стимули для імпорту. Реакцією банків на таку тенденцію стало поступове підвищення відсотка за валютними кредитами. Паралельно знижується відсоткова ставка. У серпні 2004 р. вона становила 21,25 %, у грудні — 16,5, у лютому 2005 р. — 15,75 %. Певною мірою ці заходи стимулюють процес нормалізації на валютному ринку, але за своєю суттю вони спрямовані не на усунення причини, а на пристосування до ситуації, що склалася.

На 2005 р. у Румунії було передбачено деномінацію національної валюти і запровадження так званого важкого лея. Однак Рада іноземних інвесторів (СІЗ), до якої входять 95 членів із загальним обсягом інвестованих коштів орієнтовно 8 млрд євро, звернулась до керівництва Національного банку Румунії з проханням про перенесення строку проведення зазначених заходів. Свою позицію іноземні інвестори також пояснюють ситуацією, що склалась на валютному ринку. Гз заяви випливає, що події на цьому ринку обов'язкові для всіх країн, які вступають до ЄС, але вони розглядаються як тимчасові. Деномінація в цих умовах призведе до подальшого посилення лея та посилення зазначених негативних тенденцій. З аналогічною заявою виступила Асоціація ділових людей Румунії (ЛОАН), представники якої вважають, що чергова ревальвація лея разом з підвищенням цін на капітальні блага призведуть до скорочення ВВП внаслідок масових банкрутств, які очікуються в промисловості. За наявними розрахунками, 5000 з 9000 підприємств текстильної промисловості припинять існування. Робочі місця при цьому втратять 300 тис. працівників галузі і ще 100 тис, пов'язаних з нею в системі горизонтальної кооперації. Оскільки текстильна промисловість забезпечує 35 % румунського експорту, негативні наслідки не обмежаться лише скороченням робочих місць.

Посилення національної валюти не відповідає реальному становищу в економіці. Як румунські ділові люди, так й іноземні інвестори вимагають лише недопущення спотворення кон'юнктури на валютному ринку, а деномінація лея цьому сприятиме. Незважаючи на таку ситуацію, керівництво цент-

рального банку Румунії запровадило "важкий лей" у визначені строки, а спекулятивну експансію розглядає як корисну для економіки пертурбацію ринку, яка сприяє пришвидшенню процесу її оптимального реструктурування. Аналогічні позитивні структурні зрушення слід очікувати і в експорті.