Фінанси підприємств - Славюк P.А. - 13.1. ПРИЗНАЧЕННЯ БАЛАНСУ ТА ЙОГО СТРУКТУРА

13.1. ПРИЗНАЧЕННЯ БАЛАНСУ ТА ЙОГО СТРУКТУРА

Баланс - це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал. Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Для вивчення фінансового стану підприємства потрібна інформація про економічні ресурси, які воно контролює, його фінансову структуру, ліквідність і платоспроможність, а також здатність адаптуватися до змін середовища, в якому воно функціонує. Інформація стосовно економічних ресурсів, контрольованих підприємством, і здатності його в минулому змінювати ці ресурси є корисною для визначення спроможності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти в майбутньому. Інформація щодо структури капіталу є корисною під час прогнозування майбутніх потреб у позиках, визначення розподілу майбутніх прибутків та потоків грошових коштів серед власників підприємства, а також під час визначення ймовірності залучення фінансів у майбутньому. Інформація щодо ліквідності та платоспроможності підприємства є корисною для прогнозування спроможності підприємства вчасно виконувати свої фінансові зобов'язання. Ліквідність свідчить про наявність грошових коштів у найближчому майбутньому після виконання фінансових зобов'язань даного періоду. Наявність грошових коштів упродовж більшого періоду часу для вчасного виконання фінансових зобов'язань свідчить про платоспроможність підприємства.

Активи визнають і відображають у балансі в грошовому виразі з використанням певної бази оцінки, а саме:

1) історичної собівартості. Активи відображають за сумою сплачених грошових коштів чи їх еквівалентів або за справедливою вартістю компенсації, виданої, щоб придбати їх, на момент придбання;

2) поточної собівартості. Активи відображають за сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яка була б сплачена в разі придбання такого ж або еквівалентного активу на поточний момент;

3) вартості реалізації. Актив відображається за сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яку можна було б отримати на поточний момент шляхом продажу активу в ході звичайної реалізації;

4) теперішньої вартості. Активи відображають за теперішньою дисконтованою вартістю майбутніх чистих надходжень грошових коштів, які, як очікується, має генерувати стаття під час звичайної діяльності підприємства.

Основою оцінки, яку найчастіше приймають підприємства для складання фінансових звітів, є історична собівартість. Вона зазвичай комбінується з іншими оцінками. Наприклад, запаси відображаються за найнижчою з двох оцінок - собівартістю або чистою вартістю реалізації; ринкові цінні папери можуть відображатися за ринковою вартістю, а довгострокові зобов'язання дебіторів - за їхньою теперішньою вартістю. Деякі підприємства використовують як основу поточну собівартість у відповідь на нездатність облікової моделі історичної собівартості відображати вплив зміни цін на немонетарні активи.

З метою задоволення інформаційних потреб широкого кола користувачів баланс відображає фінансовий стан підприємства, надає загальну інформацію про його діяльність і ліквідність. Для кращого сприйняття і розуміння даних фінансової звітності цю інформацію структурують певним чином. Оскільки кредитори мають першочергові права щодо майна підприємства, для задоволення їхніх потреб інформація балансу традиційно класифікувалась так, тцоб наочно відобразити платоспроможність підприємства, тобто ймовірність погашення заборгованості в' разі його ліквідації. Розмежування поточних і непоточних активів та зобов'язань дає змогу визначити суму оборотного капіталу як різницю між поточними активами і поточними зобов'язаннями.