Фінанси підприємств - Славюк P.А. - Тема 14. ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ АКТИВІВ ТА ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ПІДПРИЄМСТВА

14.1. ВНУТРІШНІЙ АНАЛІЗ СТАНУ АКТИВІВ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

Кожен суб'єкт господарювання для здійснення своєї діяльності повинен мати фінансові ресурси, які формуються за рахунок власних і прирівняних до них джерел (акціонерний капітал, пайові внески, прибуток від основної діяльності, цільові надходження і фінансування, які мобілізуються на фінансовому ринку в результаті операцій із цінними паперами), а також позичених коштів (кредитів банку, позичок, кредиторської заборгованості). За рахунок цих джерел здійснюється фінансове забезпечення процесу кругообігу коштів підприємства. Фінансовим результатом процесу кругообігу коштів є прибуток, розподіл і перерозподіл якого можна розглядати як завершальну стадію кругообігу. На діючих підприємствах фінансові ресурси перебувають одночасно на всіх стадіях кругообігу, і цей процес безперервний.

Концентрованим вираженням ефективності використання фінансових ресурсів є фінансовий стан підприємства, тобто стан фінансів, який характеризується утворенням, розподілом і використанням таких ресурсів:

• фінансові;

• грошові кошти, які надходять за реалізовану продукцію, роботи і послуги;

• кредити і позички банку;

• тимчасово залучені кошти: заборгованість постачальникам та іншим кредиторам, вільні кошти спеціальних фондів тощо.

З переходом підприємств на ринкові умови господарювання важливого значення набули стабільність фінансового стану підприємства і пошук шляхів його оздоровлення з метою створення нормальних умов його роботи.

Комплексне вивчення формування фінансових ресурсів, ефективності їх використання здійснюється за допомогою фінансового аналізу. Він є одним з методів спостереження і пристосування до умов ринку, які по-

стіймо змінюються. Фінансовий аналіз являє собою спосіб нагромадження, трансформації і використання інформації фінансового характеру, іцо має на меті:

• оцінити поточний і перспективний фінансовий стан підприємства;

• оцінити можливі і доцільні темпи розвитку підприємства з позиції , фінансового їх забезпечення;

• виявити доступні джерела засобів та оцінити можливість і доцільність їх мобілізації;

• спрогнозувати становище підприємства на ринку капіталів.

Основним завданням аналізу є оцінка результатів господарської діяльності за попередній та поточний роки, виявлення факторів, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показники роботи підприємства, прийняття рішення про визнання структури балансу задовільною (незадовільною), а підприємства - платоспроможним (неплатоспроможним).

Джерелами інформації для проведення аналізу є:

- баланс підприємства за попередній рік та звітний період;

- звіт про фінансові результати;

- звіт про власний капітал;

- звіт про рух грошових коштів;

- звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг;

- розрахунок нормативу власних обігових коштів;

- розшифрування дебіторської і кредиторської заборгованості;

- бізнес-план;

- матеріали маркетингових досліджень;

- висновки аудиторських перевірок;

- інша інформація.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності.

Безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції позитивно впливає на фінансовий стан підприємства. Перебої у виробничому процесі, погіршення якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходжень коштів на рахунки підприємства, як наслідок погіршується платоспроможність.

Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак грошових коштів може призвести до збоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже, й у виробничому процесі.

Бувають випадки, коли підприємство має фінансові труднощі, пов'язані з раціональним розміщенням і використанням своїх фінансових ресурсів. Тому фінансова діяльність має бути спрямована на забезпечення

систематичного й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і позичених коштів, фінансової стабільності з метою ефективного функціонування підприємства.

Важлива роль у досягненні стабільного фінансового стану належить аналізу.

Основними завданнями аналізу є:

• загальна оцінка фінансового стану і факторів його зміни;

• вивчення відповідності між наявними коштами, напрямами їх розміщення та ефективністю використання;

• дотримання фінансово-розрахункової і кредитної дисципліни;

• визначення ліквідності і фінансової стабільності підприємства;

• довгострокове і короткострокове прогнозування фінансової стабільності підприємства.

Для вирішення цих завдань вивчають:

- наявність, склад і структуру капіталу підприємства, причини і послідовність його зміни;

- склад, структуру і зміни основного капіталу;

- наявність і структуру оборотного капіталу у сферах виробництва та обігу, причини і наслідки його зміни;

- ліквідність і якість дебіторської заборгованості;

- наявність, склад і структуру джерел формування капіталу, причини і наслідки його зміни;

- платоспроможність і фінансову гнучкість;

- ефективне використання капіталу.

Одним із прийомів аналізу фінансового стану є "читання" балансу і вивчення абсолютних величин. Ознайомлення зі змістом балансу дозволяє бачити основні джерела коштів (власні, позичені), основні напрями вкладення коштів, склад коштів і їх джерел, склад дебіторської і кредиторської заборгованості та інше. Однак інформація лише в абсолютних величинах недостатня для прийняття рішень, оскільки на її основі не можна визначити динаміку показників, місце підприємства в галузі тощо. Тому поряд з абсолютними величинами використовують і відносні - проценти, коефіцієнти, індекси.

Під час вивчення та оцінки показників використовують різні види аналізу: горизонтальний, вертикальний, трендовий.

За допомогою горизонтального аналізу визначають абсолютні і відносні відхилення статей, порівнюючи з початком звітного періоду, попереднім періодом.

Вертикальний аналіз використовується для вивчення структури коштів і джерел шляхом розрахунку питомої ваги (у процентах або коефіцієнтах) окремих статей у підсумкових показниках, наприклад, питома вага основних і оборотних активів у загальній сумі коштів підприємства і таке інше.

Трендовий аналіз базується на розрахунку відносних відхилень показників за ряд років від рівня базисного року, для якого всі показники беруть за 100 відсотків.

Найширше використовують під час фінансового аналізу фінансові коефіцієнти. їх аналіз дозволяє виявити симптоми прихованих явищ, проблеми, що потребують глибокого вивчення.

Корисність коефіцієнтів для аналізу і прийняття рішень залежить від правильності їх інтерпретації. Для цього треба знати внутрішні і зовнішні фактори їх формування: загальноекономічні умови, умови в галузі, політику адміністрації підприємства та інше.

Детальніший аналіз не завжди підтверджує висновки, зроблені на основі коефіцієнтів, тому що на їхній рівень впливає специфіка окремих підприємств, середнє значення галузевих даних тощо.

Але вивчення коефіцієнтів під час аналізу фінансового стану є потрібним та актуальним, оскільки дозволяє зрозуміти процеси, що відбуваються, і правильно оцінити їх не лише для поточного року, а й на перспективу.

Найважливішими коефіцієнтами є: ліквідність, ділова активність, фінансова стійкість і рентабельність.

Для проведення внутрішнього аналізу стану активів слід згрупувати оборотні активи за категоріями ризику.

Ми знаємо, що дебіторську заборгованість в окремих випадках легше реалізувати, ніж незавершене виробництво чи витрати майбутніх періодів. Разом з тим, проводячи внутрішній аналіз, ми самі краще знаємо, що на нашому підприємстві є більш ліквідним.

Однак існує така залежність: активи, які можуть бути використані тільки з певною метою, мають високий рівень фінансового ризику (спеціальне обладнання).

Що більше коштів вкладено в активи, які належать до категорії високого ризику, то нижча фінансова стійкість підприємства.

Пригадаймо класифікацію поточних активів за рівнями ризику. Тепер ми можемо проаналізувати стан і динаміку активів за категоріями ризику (табл. 14.1).

Провівши такий аналіз, фінансовий відділ чи бухгалтерська служба підприємства можуть побачити, що за збільшення питомої ваги активів із високим рівнем ризику фінансовий стан підприємства погіршується.

Під час аналізу стану активів доцільно оцінити тенденцію відношення активів, що важко реалізуються, до загальної величини активів, а також важкореалізовуваних до легкореалізовуваних активів.

Таблиця 14.1

Динаміка стану поточних активів на підприємстві та їх класифікація за ступенем ризику___________

Проте не слід забувати, що класифікація активів має бути гнучкою. У певні періоди запаси стають легкореалізовуваними активами. Саме вміння реагувати на зміни в ліквідності активів дає можливість мобілізувати фінансові ресурси підприємства.

На основі проведеного аналізу виявляється зміна структури активів у бік збільшення частки оборотних засобів, що може впливат:

• на формування мобільнішої структури активів, що сприяє прискоренню оборотності коштів підприємства;

• відволікання частини поточних активів на кредитування споживачів товарів, робіт, послуг підприємства, дочірніх підприємств та інших дебіторів, що свідчить про фактичну іммобілізацію цієї частини оборотних активів із виробничого циклу;

• згортання виробничої бази;

• викривлення результатів оцінки основних фондів унаслідок застосованого порядку їх обліку та інше.

З огляду на вищесказане, для поліпшення фінансового стану на фірмі потрібно здійснювати такі заходи:

1) удосконалювати організацію розрахунків зі споживачами;

2) проводити інвентаризацію стану майна з метою виявлення активів, які необхідно списати.