Фінанси регіону - Коваленко М.А. - 6.3. Управління інвестиційною привабливістю регіону

Пунктом 3 статті 18 Закон України "Про місцеві державні адміністрації передбачаються їх повноваження щодо здійснення в установленому порядку регулювання інвестиційної діяльності. Вимога щодо сприяння здійсненню інвестиційної діяльності на території району, області міститься і в законі про місцеве самоврядування [2, с.28. п.З].

Потенційний інвестор обов'язково аналізує можливості ефективної експлуатації своїх вкладень в устаткування, будівлі, запаси матеріальних ресурсів, визначає, чи буде забезпечене майбутнє виробництво всіма видами ресурсів і чи будуть у регіоні зовнішні умови, необхідні для нормальної роботи його інвестицій. Саме тому розробка програм підвищення інвестиційної привабливості регіону повинна базуватись на матеріалах аналізу фактичного стану рийку інвестицій та факторного аналізу умов інвестування за групами [19, с.149]:

^ загальний стан економічного розвитку регіону;

^ розвиток ринкової, транспортної, телекомунікаційної та інформаційної інфраструктури;

^ розвиток фінансової інфраструктури;

^ розвиток людських ресурсів;

* діяльність органів місцевої влади у сфері приватного підприємництва та інші.

У вітчизняній літературі мається достатньо публікацій з методиками такого аналізу. Вони допомагають визначитись і сформулювати за найважливішими напрямками конкретні заходи щодо підвищення інвестиційної привабливості регіону. Та особливої вагомості набувають питання, пов'язані з визначенням напрямів, точок пріоритетного інвестування з метою забезпечення збалансованого розвитку регіону, а також джерел інвестування - напрямків пошук конкретних потенційних інвесторів.

Аналіз залежності між показниками економічного розвитку показує, що зростання чи зменшення грошових потоків регіону, окремих його суб'єктів господарювання є наслідком і, з іншого боку, може характеризувати підвищення чи зниження їх інвестиційної привабливості

Аналіз грошових потоків в економіці регіонів, проведений з застосуванням запропонованих схем та адаптованих до умов регіону економіко-математичних моделей, підтверджує тезис щодо прямої залежності між інноваційною складовою вхідного грошового потоку та інвестиційною привабливістю об'єкта. Остання визначалась за допомогою декількох методик різних авторів. Його застосування у системі управління інвестиційним процесом повинне будуватись на тому, що небажаний вплив на цю залежність таких явищ як поточна кон'юнктура ринку, об'єктивні перешкоди на шляху інвестування у конкретні об'єкти можливо звести до мінімуму за допомогою показника фінансової зваженості інвестиційного розвитку. Визначатися він може вхідним грошовим потоком, зваженим з урахуванням пріоритетності напрямку інвестування з огляду на регіональну програму розвитку тощо.

На підставі зазначеного було зроблено висновок щодо можливості побудови економічно-математичної моделі фінансів регіону і використання для імітації прогнозу по декількох визначальній вхідних (можливості) або вихідних (бажані результати) параметрах варіантів інвестиційних програм, подій, обґрунтування і вибору пріоритетів і основних напрямів розвитку економіки регіону в цілому. Перевага математичної моделі і в тім, що можлива розробка математичної моделі регіональної економіки, програмного забезпечення і застосування комп'ютерної техніки для визначення оптимального варіанту розвитку регіону.

Перші спроби такого моделювання висвітлили ряд проблем з побудовою моделі. У тому числі встановлено, що статистичні дані, офіційні форми звітності не містять у собі мінімуму необхідної інформації щодо вхідних і вихідних грошових потоків різних суб'єктів господарювання. Необхідно також доопрацьовувати способи сегментування регіонального ринку за секторами економіки по схемах взаємодії між виробничим, невиробничим, банківським, бюджетним, домогосподарським, зовнішнім та іншими секторами і їх грошовими потоками.

Місто Київ є безспірним лідером за всіма рейтингами інвестиційної привабливості. Можливості забезпечувати відповідні показники такої оцінки у столиці, звичайно, значно вищі, ніж у інших регіонів України. Але потік іноземних інвестицій, які направляються переважно у сфери торгівлі, громадського харчування, харчової промисловості, будівництва офісно-готельних комплексів тощо, зумовлений не тільки умовами великого ділового центру з розвинутою ринковою інфраструктурою. Адже і столиця працює у тому ж недосконалому законодавчому полі, в умовах недосконалості податкової системи, що заважає робити прозорим облік інвестицій. Тому тут намагаються впливати на цю проблему власними, притаманними місцевим органам влади засобами. Зокрема, управлінням зовнішньоекономічних зв'язків та інвестицій Київської міської державної адміністрації розроблено ряд документів, якими послуговуються у роботі з іноземними інвесторами. Завдяки їм вирішуються питання, пов'язані з наданням інвесторам додаткових пільг та гарантій, випуском цінних паперів, створенням фонду страхування інвестицій, запровадженням механізму іпотечного кредитування будівництва. Це створило і відповідний сприятливий інвестиційний клімат у регіоні.

Від інвестиційного клімату в регіоні залежить надходження фінансових ресурсів із-за меж регіону, у тому числі іноземних інвестицій. Саме поняття інвестиційного клімату є комплексним і включав в себе об'єктивні ресурсні можливості для інвестора розпочати та вести свій бізнес і умови діяльності інвестора, що характеризують особливості його діяльності у даному регіоні, тобто, ступінь розвитку інвестора.

В районах, містах інвестиційний потенціал може визначатись особливостями географічного положення. Привабливим може стати можливість започаткувати свій бізнес безпосередньо у зоні міжнародного транспортного коридору у сфері обслуговування транспортних потоків морського порту чи порто пункту.

Південні регіони мають великі можливості для розвитку приватного бізнесу і збільшення фінансових потоків у регіон, використовуючи свої рекреаційні можливості у тому числі з заснуванням об'єктів постійного цілорічного функціонування. Таким чином, диференційовано, з аналізом ресурсно-сировинного, виробничого, споживчого, інфраструктурного, інтелектуального, інституціонального, інноваційного потенціалів визначається інвестиційний потенціал кожного регіону.

Але повністю використати інвестиційний потенціал регіону можливо за умови, що до мінімуму буде зведений ризик втрати підприємцем своїх коштів, інвестованих у регіон, або доходів від них. Перш ніж вкладати свої кошти в будь-яку справу, інвестор обов'язково проаналізує тенденції економічного розвитку регіону, симпатії населення до ідей, що аналогічні його ідеям, рівні соціальної напруженості, забруднення оточуючого середовища, злочинності. Прискіпливо вивчатиметься відношення місцевих органів державного управління і самоврядування до питань розвитку підтримки бізнесу. У потенційного інвестора, безумовно, завжди присутні зацікавленість у порівняно дешевих джерелах сировини та ресурсів, використанні відносно дешевої і кваліфікованої робочої сили, прагнення отримувати прибутки на довгостроковій основі тощо. Але, вишукуючи шляхи залучення інвестицій у регіон, слід особливу увагу звернути на той факт, що абсолютна більшість методик, що застосовуються інвесторами і консультативними фірмами для оцінки інвестиційної привабливості регіонів, містять у собі десятки, так, не один десяток оціночних показників, далеких від оцінки потенціалу регіону.

При визначенні рівня розвитку ринкової, транспортної, телекомунікаційної та інформаційної інфраструктури враховується місткість готелів, кількість бізнес-центрів, страхових, консалтингових, ріелтерських, рекламних, виставкових фірм та компаній, у тому числі провайдерів Інтернету, митних переходів, аеропортів, морських та річкових вокзалів, теле- і радіокомпаній, основних телефонних апаратів, покриття мобільним зв'язком території області, щільність автошляхів і залізниць, обсяг пасажирських та вантажних перевезень.

Показник розвитку фінансової інфраструктури визначається за кількістю діючих банків, інвестиційних компаній та довірчих товариств, обсягом кредитів, наданих банківськими установами суб'єктам підприємницької діяльності та приватних заощаджень на душу населення, кількість банківських установ, які працюють з кредитними картками.

Показник розвитку людських ресурсів враховує рівень забезпеченості населення житлом, кількість приватних легкових автомобілів на 1000 осіб, забезпеченості якісним санаторно-курортним, медичним та побутовим обслуговуванням, розмір середньодушового доходу, погашення заборгованості по пенсіях, стипендіях, заробітній платі, розвиток науково-дослідних закладів, кількість отриманих патентів на винаходи, поліпшення криміногенної ситуації, кількість потерпілих на виробництві на 1000 працюючих, забруднення повітря та води, вартість набору із 22 продуктів харчування, кількість наборів основних продуктів харчування, що можна було купити на середню місячну заробітну плату, частку працездатного населення у віковій структурі населення.

При визначенні показника діяльності органів місцевої влади у сфері приватного підприємництва враховується кількість та ставки запроваджених місцевих податків, кількість промислових підприємств, що перебували на самостійному балансі, кількість малих підприємств у розрахунку на 10 тисяч населення, фінансові результати діяльності малих підприємств, частка малих підприємств, які одержати прибуток, кількість малих підприємств, що випускали продукцію або надавали послуги, обсяг виробленої малими підприємствами продукції (робіт, послуг) та кількість web- сторінок місцевих органів влади.

Проблеми отримання інвестицій для модернізації підприємства, оновлення технологій, розширення обсягів виробництва це проблеми перш за все самого підприємства та його керівників. Від того, як підприємство буде вирішувати весь комплекс питань, пов'язаних з отриманням інвестицій, буде залежати і надходження цих інвестицій. Завдання місцевих органів управління полягає у спонуканні підприємств, їх керівників до належної роботи у цьому напрямку.

Першим кроком на шляху до отримання підприємством інвестицій є підготовка інвестиційного проекту. Отримати інвестиції в умовах ринкових відносин можливо лише тоді, коли інвестор переконається у тому, що вкладені ним кошти дадуть змогу отримати більший доход у порівнянні з альтернативними варіантами вкладень (ощадний банк, державні цінні папери тощо) і з порівняно незначними відмінностями, співставними у ступені ризику втрати цих коштів. Пропозиції для широкого кола потенційних інвесторів вкласти кошти в інвестування конкретного підприємства оформлюється у вигляді окремого документа що носить назву інвестиційного проекту або бізнес-плану. Це повинен бути документ з конкретним і всебічно обґрунтованим планом дій для досягнення визначеної економічної або соціальної мети. Під голі ідеї і некваліфіковано виконані розрахунки грошей ніхто не дасть. Він повинен переконати потенційного інвестора у доцільності його вкладень у дане підприємство.

Організовуючи розробку інвестиційних проектів на підприємствах регіону, слід звернути увагу на те, що створення такого документу, ефективного та відповідного міжнародним стандартам, можливо лише при безпосередній участі у його розробці керівництва підприємства. Враховуючи, що на підприємствах не було і практично немає фахівців з розробки інвестиційних проектів, які можуть пройти аналіз і відбір експертів-консультантів інвесторів, краще рекомендувати залучати до цього фахівців спеціалізованих фірм. Спроби розробки проектів власними силами підприємств, як правило, призводять до різкого зниження якості інвестиційних проектів, а реалізація таких проектів до значних матеріальних втрат.

Маючи розроблений фахівцями інвестиційний проект, підприємство може сміливо звергатися з пропозиціями до інвесторів, які обов'язково піддадуть його досконалій перевірці, проаналізують можливість його здійснення, перевірять фінансові показники, а також здатність керівництва підприємства реалізувати цей проект. І якщо інвестори погодяться з інвестиційним проектом, підприємство може мати надію на те, що інвестиції від цього інвестора надійдуть.

Таким чином, вірогідність отримання інвестицій підприємства залежить від низки умов і обставин, що склалися у регіоні, на підприємстві у поточний час. Що стосується підприємства, то тут враховується [22, с.5]:

^ наявність у підприємства привабливого інвестиційного проекту;

* переконливе бажання керівництва підприємства брати особисто активну участь в пошуках інвесторів і реалізації інвестиційного проекту;

^ здатність керівництва підприємства організувати пропаганду інвестиційного проекту і переконувати інвесторів у привабливості інвестиційного проекту;

* наявність об'єктивних умов для реалізації інвестиційного проекту.

Разом з тим, навіть регіони з хорошим інвестиційним кліматом можуть залишитись поза увагою інвесторів, якщо керівництво підприємств, керівництво регіону недостатньо приділятиме уваги інвестиційному іміджу регіону через організацію та участь у Міжнародних, загальнодержавних і міжрегіональних виставках-ярмарках, інвестиційних проектах, публікації в друкованих виданнях відповідного профілю, запровадженню інформаційної web- сторінки в Інтернеті тощо. Світовий досвід показує, що найбільших успіхів у залученні інвестицій можливо досягти, якщо інвестиційний імідж становить на кожному рівні управління як пріоритетну ціль та якщо цьому сприяє широкий набір відповідних заходів.

При оцінці інвестиційної привабливості регіону майже всі дослідники використовують його демографічну характеристику. У тому числі показники питомої ваги чисельності населення регіону у загальній кількості населення країни, співвідношення міського і сільського населення. Разом з тим, ці показники дуже статичні, можуть змінюватись поволі впродовж багатьох років.

З точки зору близької перспективи особливу увагу краще звертати на такі показники демографічної характеристики регіону, як питома вага населення, зайнятого у виробництві, та рівень кваліфікації кадрів на місцевому ринку праці.

Потенційний інвестор обов'язково аналізує можливості ефективної експлуатації своїх вкладень в устаткування, будівлі, запаси, визначає, чи буде забезпечене майбутнє виробництво кваліфікованою робочою силою у достатній кількості. Саме тому, розроблюючи програму підвищення інвестиційної привабливості регіону, слід враховувати фактичну ситуацію і намічати заходи по покращенню на місцевому ринку праці.

Слід враховувати, що підприємство засновується, капітал вкладається у конкретній географічній точці, що у даному місці може недоставати робочих кадрів, у тому числі потрібних професій, а в більшості регіонів традиційний немобільний ринок трудових ресурсів. Безробітні очікують роботу у місці свого проживання і практично не мігрують у пошуках. Це теж фактор ризику для підприємця. Він може змінюватись на краще впродовж багатьох років, тут регіональні можливості активного впливу на ці процеси обмежені.

Головним з названої групи ризиків є ризик недостатньої кваліфікації кадрів, у тому числі робочих. Суспільні надбання минулих років, а саме порівняно висока питома вага економічно активного населення, яке має повну вищу (16,2%), базову вищу (28,4%), професійно-технічну (23,1 %) та повну загальну (22,3%) освіту - цей формальний рівень освіти продовжує підтримуватись приблизно на тому ж рівні. Але аналіз показує, що фактична кваліфікація кадрів у останні декілька років значно знизилась. Декілька років вимушеного професійного безробіття значної кількості працездатного населення привели до того, що кваліфіковані у минулому верстатники, зварювальники та інші професіонали своєї справи за роки бездіяльності, або працюючи реалізаторами на ринку, втратили свої високі професійні навики або й зовсім не бажають повертатись до роботи за своєю основною професією. Це першими відчули підприємства з високим рівнем технології. Так, наприклад, в Херсонській області новим професіям щорічно в середньому навчається 3,8-4,0 тис. осіб. Це 1,3% від загальної кількості працівників. Підвищують свою кваліфікацію 14,5-15,0 тис. осіб. Це ще 4,9 % від загальної кількості працівників. Порівнюючи ці дані із показниками вибуття кадрів на пенсію (5,1 % від загальної кількості працюючих), скорочення штатів (0,7 %), плинності кадрів (11,6 %) та повної перекваліфікації з переходом у інші сфери діяльності, природного руху працездатного населення і смертельних випадків на виробництві, можливо прийти до невтішного висновку, що темпи відновлення професійного рівня працюючих набагато нижчі необхідних для збереження і тим більше для досягнення необхідного для сучасних умов рівня кваліфікації кадрів. Саме цей фактор може бути одним із основних ризиків для підприємця, який розпочинає свою справу у регіоні. З цим ризиком вже фактично стрічаються і ті підприємці, що відновлюють, розширюють виробництво, проводять його диверсифікацію.

Кошти інвестуються у конкретне підприємство, організацію. Результати інвестування визначаються цілим рядом загальних макроекономічних, регіональних та галузевих факторів, які створюють відповідні ризики інвестування і впливають на вибір інвестора. Цей вибір залежить від багатьох факторів. Для забезпечення прибутковості вкладених коштів важливим може бути все - від макроекономічних показників до рівня оплати праці працюючих та інше. При цьому для інвестора важливо оцінити й регіональні ризики інвестування. Є досить різні методи оцінки майбутніх ризиків. Серед найбільш розповсюджених - оцінка умов функціонування вкладених коштів на підставі аналізу і екстраполяції на майбутні періоди наявних або минулих умов, їх тенденцій. При цьому визначається динаміка, інтенсивність змін на краще тих показників розвитку регіону, які для даного інвестора є головними для умов функціонування його капіталу. Так, надійніше вкладати кошти у регіон, де більш високі ділова активність, рейтинги корпоративного управління, де функціонує надійна система зв'язку з зовнішнім світом і т.п. Входження на регіональний ринок має передбачати оцінку динаміки окремих його галузей, рівня конкуренції, продуктивності праці, структуру галузі, власності та інші показники. Важливо враховувати структуру і рівень зовнішньоекономічних зв'язків регіону, з тим, щоб передбачати можливий вплив світової кон'юнктури на регіональну економіку.

Рейтинг інвестиційної привабливості регіонів [10] визначається більш ніж по 80 показниках економічного розвитку ділової активності у регіоні, стану фінансової, ринкової, транспортної, телекомунікаційної та інформаційної інфраструктури, розвитку людських ресурсів та діяльності органів місцевої влади у сфері приватного підприємництва, які характеризують умови, можливості для успішності інвестицій.

Автори більшості методик оцінки інвестиційної привабливості регіонів враховують показники, дані щодо яких важко доступні для більшості інвесторів або й зовсім не передбачаються формами статистичної чи внутрішньої господарської звітності. До того ж, кожний інвестор має свою власну точку зору на важливість тих чи інших показників, на їх можливий вплив на майбутні умови функціонування інвестицій і, як правило, обмежується аналізом лише декількох з них. Абсолютна більшість, у першу чергу - дрібні, так звані некваліфіковані інвестори, надають перевагу доступним для них методам оцінки інвестиційних ризиків без складного математичного апарату, з мінімумом оціночних показників та доступністю інформації. Деякі автори пропонують для застосування десятки різних оціночних показників. При цьому потребуються значні витрати коштів і часу для визначення інвестиційної привабливості регіону. До того ж ці розрахунки передбачають застосування складного математичного апарату для визначення часткових, загальних показників, для обґрунтування і аналізу відхилень, розмаху варіації та ін.

Не піддаючи сумніву об'єктивність отриманих розробниками Київського інституту реформ методики рейтингової оцінки результатів [10], слід зазначити, що дана методика може застосовуватись в основному при спеціальних, глибоких дослідженнях спеціалізованими організаціями. У той же час визначення інвестиційної привабливості є необхідністю для всіх потенційних інвесторів, які мають вільні кошти і визначаються із сферою їх застосування з метою одержання прибутку. Очевидно, що складність пошуку такої маси необхідної інформації для оцінки десятків річних показників, відсутність статистичної інформації по багатьох з цих показників на рівні міста, району унеможливлює застосування цієї методики більшістю інвесторів. Тому ставиться завдання розробити методичні основи спрощеного методу оцінки інвестиційної привабливості регіону, забезпечити його надійність у порівнянні з іншими методами. При цьому враховується, що показники, які визначають рівень інвестиційної привабливості регіону можливо розділити на 2 основні групи:

1. Кількісні показники. До них можливо віднести показники індексів обсягів виробництва у регіоні, динаміки розвитку виробництва визначеної групи товарів, послуг, або більш узагальнені агрегатні показники - рівень конкуренції у окремій галузі регіону, структура власності тощо.

2. Якісні показники. До них можливо віднести темпи росту рентабельності виробництва, продуктивності праці, середньогалузевих щн на визначені групи товарів, розвитку ринкової, телекомунікаційної інфраструктури, рейтинг корпоративного управління.

Зручним інструментом аналізу і оцінки, експрес-аналізу інвестиційної привабливості регіонів або регіональних (кластерних) об'єднань підприємств може бути матриця, що наводиться на рис. 6.4. Будуватись вона може на співставленні кількісних і якісних показників розвитку регіону. Поділ на групи кількісних і якісних показників не означає обов'язкового вибору показників-факторів для аналізу з кожної з названих груп. З усього можливого набору таких показників вибираються ті, що для майбутнього інвестора є найбільш важливими, такими, що мають для нього значення і визначальний вплив на майбутні умови функціонування інвестованих коштів. Для побудови матриці необхідними є дані щодо вибраних показників в цілому по даному регіону або їх середнє значення по підприємствах регіону.

Рис, 6.4. Матриця експрес-аналізу інвестиційної привабливості регіонів

Приведена на рис. 6.3 матриця експрес-аналізу інвестиційної привабливості регіонів України щодо темпів росту у аналізованому році проти попереднього року валової доданої вартості у розрахунку на одну особу (Ів), що містяться у Статистичному щорічнику України та забезпеченості таксофонами телефонної мережі загального користування у розрахунку на 10 тис. населення (Т), розрахованих на підставі даних із Статистичного щорічника.

На матриці показані фактичні дані по найбільш інвестиційно привабливих регіонах, визначених рейтингом, а саме по місту Києву (1 місце у рейтингу - по матриці Ів = 2,18; Т = 4,29), Дніпропетровській ( 2 місце - Ів = 1,50; Т = 3,66), Донецькій ( 3 місце - Ів -1,55; Т = 2,51), Львівській ( 4 місце - Ів = 1,42; Т = 2,89), Харківській ( 5 місце - Ів = 1,55; Т - 2,89), Одеській ( 6 місце - Ів - 1,56; Т -5,42) областях, а також по найменш інвестиційно привабливих областях - Тернопільській ( 24 місце - Ів = 1,36; Т = 2,80), Хмельницькій ( 25 місце - Ів = 1,32; Т = 1,85) та Волинській (26 місце - Ів -1,50; Т-2,30).

Співставний аналіз наведених у рейтингу і на матриці результатів дозволяють зробити деякі висновки:

1. На матриці місце найбільш інвестиційно привабливих регіонів визначається найбільшою віддаленістю від початку координат. Це місце фактично співпадає як у рейтингу, так і на матриці.

2. Більшість із найбільш інвестиційно привабливих областей (Донецька, Харківська, Дніпропетровська) знаходяться поруч з початком координат. Таке їх положення підтверджується висновком із матеріалів рейтингу, що "не слід вважати, що в групі "лідерів" з інвестиційним кліматом все гаразд. Найвищій оцінці, яку дістало м. Київ, за звичною для нас п'ятибальною системою відповідає лише "трійка з плюсом".

3. Матриця може мати окремі складнощі при оцінці інвестиційної привабливості регіонів. Зокрема, місце Донецької, Харківської, Дніпропетровської областей і міста Києва на матриці може розглядатись як дещо занижене із-за застосування показника забезпечення таксофонами всього (міського і сільського) населення, а не забезпечення ними міського населення, яке значно переважає у цих регіонах. У великих містах порівняно невисока кількість таксофонів на 10 тис. населення є об'єктивним явищем, пов'язаним з компактністю проживання. Цей приклад показує, що при виборі показників для аналізу слід враховувати особливості регіонів для забезпечення більшої об'єктивності аналізу застосовувати групування регіонів.

Матриця дозволяє проводити оцінку інвестиційної привабливості по трьох і більше показниках-факторах. Для цього результат аналізу по двох факторах приймається за один умовний фактор і зіставляється з третім вибраним показником - фактором, або результат аналізу по трьох факторах приймається за один умовний фактор і зіставляється з четвертим вибраним показником-фактором і т.д. Це підвищує об'єктивність оцінки інвестиційної привабливості регіонів, хоча відповідно збільшується і трудомісткість процесу оцінки.

Для більш точного визначення рівня інвестиційної привабливості об'єкта можлива побудова декількох матриць з різними наборами оціночних показників щодо одного й того ж об'єкта інвестування.

Співставний аналіз результатів оцінки інвестиційної привабливості, отриманих з застосуванням запропонованої матриці, рейтингової оцінки, а також деяких інших методик показує, що дана матриця забезпечує необхідну об'єктивність оцінки, близьку до рівня об'єктивності згідно з іншими відомими і широко застосовуваними методиками. Однак застосування матриці значно спрощує розрахунки, знижує їх трудомісткість і наочно представляє результати оцінки. Це підкреслює можливу практичну значимість запропонованого методу для інвесторів, особливо для дрібних, некваліфікованих.

Запропонований експрес-метод визначення інвестиційної привабливості регіонів, кластерних об'єднань підприємств не заперечує важливості інших методів її визначення, у тому числі на підставі тих, що базуються на великій кількості різних показників. Ця методика дозволяє провести укрупнену так звану першу визначальну оцінку. У разі позитивних висновків інвестора оцінка інвестиційної привабливості регіону може бути продовжена і різноманітні показники тільки доповнять уяву інвестора щодо майбутніх конкретних різноманітних умов інвестування у регіон. Дані дослідження можуть бути продовжені розробкою математичного апарату, комп'ютерних програм експрес-аналізу інвестиційної привабливості регіонів, кластерних об'єднань та окремих підприємств.