Фінанси України та сусідніх держав - Карлін М.І. - 6.6.2. Напрями та особливості здійснення пенсійної реформи в Угорщині у 90-х роках XX ст.

Формально сучасна пенсійна реформа розпочалася у 1991 р. з відповідної постанови угорського парламенту, яка частково змінила чинну солідарну систему. Так, було збільшено тривалість трудового страхового стажу, необхідного для призначення пенсії; збільшено кількість років, за які потрібно враховувати заробіток; введено обмеження доходу для розрахунку пенсії. Після двох років інтенсивної роботи восени 1993 р. було прийнято Закон про каси добровільного взаємного страхування, який дозволив заснування та діяльність з 1994 р. добровільних приватних пенсійних кас. Однак державна солідарна пенсійна система залишалася незмінною ще до кінця 1997 р.

В1998 р. Угорщина першою серед постсоціалістичних країн розпочала радикальну пенсійну реформу. Запроваджено специфічні реформаторські заходи:

- домінантною залишається система, заснована на соціальному страхуванні та солідарності, тобто система виплат із поточних надходжень (1-й рівень);

- соціальне страхування доповнюється механізмом як обов'язкових (2-й рівень), так і добровільних (3-й рівень) особистих пенсійних заощаджень, що накопичуються в приватних неприбуткових пенсійних касах (фондах);

- пенсійний вік поступово зростатиме з 55 та 60 років для жінок і чоловіків відповідно до 62 років для обох статей з 2009 р.;

- щорічна індексація поточних пенсій повинна проводитись на основі швейцарської формули (з 2000 р.), за якою братиметься половина змін індексу споживчих ціні половина змін середньої заробітної плати в промисловості;

- розширюватиметься база для оподаткування заробітної плати з метою залучення всіх доходів, аналогічних заробітній платі;

- обсяг податку на заробітну плату становив 30 %, який розподілявся між першим і другим обов'язковими рівнями таким чином: у 1998-му та 1999-му рр. - 6 % зарплати осіб, які є учасниками нової системи, перераховувалося на індивідуальні ощадні пенсійні рахунки. З 2000 р. і далі цей показник становить 8 % заробітної плати. Ці внески стягуються з заробітної плати працюючих і не оподатковуються. Решта - внески роботодавців (24 % у 1998 та 1999 рр. і 22 % у 2000 р. та ін.);

- оподатковується лише частина заробітної плати, що не перевищує 2,5 % середньої зарплатні;

- нова пенсійна система є обов'язковою для тих, хто вперше починає працювати, для вже працюючих вступ до нової системи добровільний;

- надаватиметься мінімальна гарантія виплат для осіб, які були в новій системі принаймні 15 років. У результаті очікується, що:

- реформи поступово зменшать обсяг солідарної пенсійної системи негайних виплат (1-й рівень), а отже, в перспективі, і державний дефіцит;

- реформи значно збільшать обсяг внутрішніх приватних заощаджень;

- розмір пенсій буде тісніше пов'язаний з величиною доходів, які є базою для розрахунків;

- приватно визначена пенсія (на основі внесків) повинна в більшості компенсувати скорочення солідарної пенсії, яка визначається урядом, а отже, пенсіонери будуть краще забезпечені;

- кожен другий зайнятий добровільно мав стати членом обов'язкової пенсійної каси до 2001 р., а кожен четвертий буде учасником добровільної пенсійної каси;

- середній рівень пенсій не повинен бути нижчим за рівень, який сформувався до пенсійної реформи, тобто 56-65 % середньої заробітної плати (доходу);

- система гарантує виплату пенсій особам, які раніше вийшли на пенсію;

- щорічне збільшення їхньої пенсії буде пропорційне економічному зростанню, що компенсує зміни реальної вартості пенсій.

Для тих осіб, які за віком не можуть вибрати систему змішаного пенсійного страхування (тобто народилися до 1952 р.), або для тих, хто не захотів перейти до нової системи страхування, з 2009 р. виплати будуть здійснюватись на основі модернізовано до варіанта чинної системи пенсійного забезпечення. До цього терміна в ній не передбачено корінних змін, за винятком вікового цензу виходу на пенсію (62 роки). За період до 2013 р. братиметься до уваги нетто-заробіток, після вирахування прибуткового податку, оскільки пенсія ним не обкладається; брутто-заробіток, оскільки пенсія буде вважатись доходом, який обкладається прибутковим податком. Починаючи з 2013 р. для осіб, застрахованих у системі соціального страхування, пенсія буде становити 1,65 % середнього заробітку за кожен рік страхового стажу, що дає право на пенсію, а для тих, хто перейшов до системи змішаного фінансування, пенсія від системи соціального страхування буде дорівнювати 1,22 % середнього доходу за кожен рік трудового стажу. Крім того, остання категорія працівників матиме право на пенсію з обов'язкової накопичувальної системи. Внесені також зміни до пенсій, пов'язаних із втратою годувальника, тоді як пенсії за інвалідність поки змін не зазнали. Реформована пенсійна система вплине і на осіб, які стали безробітними. Є загроза, що такі люди не зможуть отримати адекватну пенсію за рівнем накопичування. Особам, які мають доходи нижчі мінімальної заробітної плати, тобто зайняті неповний робочий день, або надомникам, страховий стаж нараховується пропорційно, а якщо такі особи протягом періоду активної трудової діяльності заробляли переважно менше половини мінімальної заробітної плати, вони не матимуть права на пенсію з соціального страхування.

Досвід Угорщини свідчить, що реформи систем, які стосуються добробуту людей, не можна робити без громадської підтримки, адже це основа успіху. Якщо відсутнє взаєморозуміння між урядом і парламентом, а уряд прагне провести пенсійну реформу, потрібно спочатку подати усю інформацію про цю реформу населенню, тобто провести фундаментальне обстеження громадської думки, щоб визначитись, яку реформу підтримає більшість. Такий моніторинг необхідно проводити постійно під час підготовки та проведення реформи. Все це потрібно врахувати в Україні, оскільки наша країна тільки починає цей складний процес.

Найскладнішим моментом угорської пенсійної реформи була підготовка роботодавців. Донести інформацію до 1,5 млн підприємців та самостійно зайнятих осіб було дуже нелегко. Значно зріс обсяг роботи бухгалтерів підприємств. Особливо багато проблем мають ті роботодавці, де працівники обрали різні пенсійні каси, або коли вони часто їх змінюють.

Основні тенденції розвитку сектору приватних пенсійних кас є позитивними. Хоча добровільні пенсійні каси вже діяли з 1994 р., відповідно до Закону про каси добровільного взаємного страхування 1993 р., але саме радикальна пенсійна реформа дала справжній поштовх до зростання як кількості їх учасників, так і пенсійних активів. Отже, 1998 р. можна вважати початком діяльності сектору приватних пенсійних кас в Угорщині. Лише за цей рік кількості учасників добровільних кас зросла з 688 тис. до 930 тис. осіб, або на 35 % , а вартість їх пенсійних активів - з 60,8 млрд форинтів до 100,7 млрд форинтів, тобто на 65,6 %. Загальна кількість добровільних пенсійних кас на початку 1999 р. становила 294, з них реально функціонували 186.

Добровільна пенсійна система (3-й рівень) має такі особливості:

- добровільна пенсійна каса є неприбутковою юридичною особою, що створюється на приватній основі;

- рахунки вкладників індивідуальні;

- операції каси: збір, адміністрування, управління інвестиціями, виплата пенсій (ануїтету) чи одноразові виплати після досягнення пенсійного віку;

- обов'язковою вимогою є призначення депозитарію;

- регулювання здійснює Державний орган нагляду за приватними касами.

Стратегія розвитку приватного пенсійного забезпечення в Угорщині полягає у використанні вже існуючих фінансових інститутів (страхових компаній, банків, компаній з управління активами, брокерів тощо) для заохочення їх до надання послуг пенсійним касам. Середній розмір внесків до пенсійних кас на одного учасника майже не змінився з 1996 р. становить 3300 форинтів на місяць. Однак у доларовому еквіваленті він скоротився на 30 % і дорівнював наприкінці 1998 р. 15,4 дол. США. В середньому приблизно 70 % внесків сплачують роботодавці, а решту 30 % самостійно наймані працівники. Внаслідок фінансової кризи, яка мала місце у серпні - вересні 1998 р., інвестиційний портфель пенсійних кас став більш консервативним. Так, частка державних цінних паперів збільшилась на 6,3 %, а депозитів на банківських рахунках і готівки - більш ніж удвічі. І навпаки, частина акцій, які є найбільш ризикованими цінними паперами, скоротилася удвічі (з 23,4 до 11,7 %).

Чотирирічний досвід роботи добровільних пенсійних кас відіграв вирішальну роль у створенні 2-го рівня пенсійного забезпечення - загальнообов'язкової накопичувальної системи, запровадженої з січня 1998 р. Цей компонент є обов'язковим для осіб, які починають свою трудову діяльність. Особи, які вже працювали до січня 1998 р., мають право зробити власний вибір - приєднатись до нової системи або залишитись в старій. При цьому бажаючі перейти до нової системи повинні перебувати в ній не менше 16 років (тобто особи, які народилися після 1961 р.), оскільки саме такий термін необхідний для капіталізації внесків і, відповідно, отримання адекватної пенсії. Таким чином, у старій солідарній системі не буде нових учасників, і поступово вона зникне. Для тих, хто не потрапив до нової пенсійної системи, передбачена державна підтримка у вигляді: а) податкових пільг у випадку їх залучення до добровільних пенсійних кас (третій рівень) та б) додаткових внесків роботодавця обсягом 6 % зарплати.

Для населення були підготовлені та роздані варіанти актуарних розрахунків для прийняття рішення про вибір пенсійної системи. 1,478 млн угорців, або 40 % економічно активного населення країни, вирішили вступити до обов'язкових пенсійних кас (2-го рівня) станом на 31 березня 1999 р. Але остаточний висновок робити ще рано, оскільки за законом застраховані представники могли вийти з змішаної системи і повернутися до системи соціального страхування один раз до 31 грудня 2000 р.

За 1998 р. активи всіх приватних пенсійних кас як обов'язкових, так і добровільних, зросли з 63,4 млрд форинтів у І кварталі до 129,5 млрд форинтів (майже 600 млн дол. США) наприкінці року, тобто вдвічі. Активи обов'язкових кас становили 28,8 млрд форинтів, або 22,2 % їх загальної ринкової вартості. Структура інвестиційного портфеля обов'язкових пенсійних кас в Угорщині наприкінці 1998 р. була такою (ринкова вартість): державні цінні папери - 79 %, депозити на банківських рахунках - 11, акції - 8, облігації - 2 %.

Інвестиційний портфель є досить консервативним, що пояснюється, з одного боку, законодавчими вимогами щодо мінімальних гарантій прибутковості активів, а з іншого, нерозвиненістю фондового ринку та все ще високими інвестиційними ризиками в Угорщині.

Пенсійні каси 2-го рівня подібні до кас 3-го рівня, але мають деякі відмінності:

- мінімальна кількість учасників пенсійної каси 2-го рівня - 2000 осіб;

- законодавством встановлено перелік юридичних осіб, які можуть засновувати пенсійні каси 2-го рівня: роботодавці, професійні палати, організації, які представляють інтереси як працівників, так і роботодавців тощо;

- засновник пенсійної каси може делегувати членів до правління каси;

- повинні бути обрані надійний керівник та ефективна організаційна структура;

- резерв (статутний фонд) для самостійної діяльності 50 тис. дол. США.

Основне право застрахованих - вільно вибирати пенсійну касу, а також вільно переходити з однієї каси до іншої. Каси пропонують різні види ануїтеті в та пенсій, що і забезпечує вибір. Правила надання послуг приватні каси закріплюють у своїх статутах.

Для визначення розміру пенсії застосовується єдиний показник очікуваної тривалості життя при досягненні пенсійного віку для осіб обох статей, що звичайно призведе до перерозподілу частини доходів чоловіків на користь жінок.

Угорська законодавча структура забезпечує фізичне та юридичне розмежування активів учасників і активів засновників пенсійних кас. Структура гарантує захист внесків та доходів на інвестиції від розкрадання та втрат при банкрутстві. Активи учасників повинні зберігатись на окремому банківському рахунку, який не належить компанії з управління активами. Лише банк-депозитарій від імені членів пенсійної каси фізично володіє їхніми активами.

Встановлені законодавчо вимоги також до інвестиційної діяльності. Зокрема активи пенсійної каси повинні інвестуватися виключно з урахуванням інтересів учасників каси. До основних правил інвестування належать вимоги щодо диверсифікації співвідношення активів і пасивів, уникнення непотрібної конкуренції. Загальна вимога: інвестування можна здійснювати тільки на регульованих ринках (фондовий ринок, комп'ютерні системи торгівлі цінними паперами); встановлюються окремі обмеження щодо емітентів та іноземного інвестування; визначено перелік дозволених видів інвестицій. Постанова уряду формує групи інвестиційних емітентів, надає максимальні обмеження у вигляді загального розміру інвестованих коштів для кожної групи, встановлює правила оцінки активів і розрахунку над ходжень від інвестицій.

В Угорщині визначені гарантії та правила регулювання діяльності в накопичувальній системі, угорська пенсійна система має певні багатосторонні, переважно побічні, гарантії, які стосуються правового регулювання питань управління активами пенсійних кас, умов фінансових операцій та суворого державного нагляду. Гарантія мінімального обсягу надходжень є внутрішнім механізмом накопичення і розподілу у випадку зміни результатів інвестиційної діяльності. Уряд гарантії щодо інвестиційної діяльності не надає, гарантії уряду стосуються лише передбачених зобов'язань гарантійного фонду. Очікуваний середній обсяг надходжень визначається за еталонним індексом, а також є очікуваний максимальний і мінімальний обсяги. Гарантійний фонд - це попередньо створений фонд, до якого пенсійні каси сплачують 0,3-0,5 % із внесків учасників фонду, він же задовольняє претензії учасників фонду у випадку шахрайства чи некваліфікованих дій керівників активів.

Що ж до гарантії пенсійних виплат, то мінімальний розмір пенсії для 2-го рівня встановлено тільки для тих, хто перебуватиме у системі щонайменше 15 років. Мінімальна пенсія у такому випадку становить 25 % від солідарної пенсії учасника фонду 1-го рівня.

В Угорщині реалізація захисту прав учасників пенсійних програм здійснюється за допомогою механізмів запровадження системи державного регулювання приватних пенсій.

Головними завданнями регулювання недержавних пенсійних фондів є:

- забезпечення належної поінформованості учасників пенсійного фонду про їхні права на пенсію і зміни щодо цих прав;

- впровадження обмежень на використання активів пенсійного фонду для того, щоб пенсійні заощадження використовувалися виключно для отримання пенсійних доходів для учасників, а також щоб відвернути або усунути конфлікти інтересів між установами пенсійної системи;

- обмеження і регулювання інвестиційного ризику завдяки розважливому і професійному вкладанню активів, що забезпечить їх диверсифікацію, ліквідність і надійний захист;

- забезпечення охорони пенсійних активів;

- швидке і оперативне розв'язання можливих проблем, враховуючи виявлення сумнівних пенсійних фондів для запобігання втрат населення.

Регулювання пенсійної діяльності починається з моменту створення пенсійного фонду і охоплює весь комплекс питань щодо законодавчої та нормативної структури; створення дієвих регулятивних органів, адміністративної системи недержавного пенсійного забезпечення; функціонування ринку капіталу, стабільної банківської системи, страхових компаній, установ з оцінки цінних паперів; підготовки професійних кадрів з управління інвестиціями тощо.

Ще до того, як в Угорщині з'явилися перші пенсійні каси добровільного 3-го рівня, уряд створив у 1993 р. Державний орган нагляду за діяльністю пенсійних каста Державний орган нагляду за страховою діяльністю - самостійні адміністративні органи, підпорядковані Міністерству фінансів. Орган нагляду за пенсійними касами єдиний для кас 2-го обов'язкового та 3-го добровільного рівнів. На утримання органу нагляду каси сплачують 0,2 % суми внесків учасників пенсійних кас.

Адміністративна структура органу складається з таких відділів: юридичного і ліцензування, інспекторського і обліку, нагляду за інвестиціями, системи виплат та актуарного, координаційного і кадрового, інформаційного і архівного.

В Угорщині до пенсійних фондів застосовується двоступене вий порядок ліцензування, а саме: Державний орган нагляду спочатку видає ліцензію на заснування фонду, після його реєстрації в обласному суді протягом 180 днів фонд повинен виконати всі вимоги для отримання ліцензії на діяльність у повному обсязі. Застосовуються також суворі вимоги до обліку та звітності. Для пенсійних кас правові норми передбачають квартальну, річну та актуарну(у випадку страхової діяльності) звітність.

Громадяни самостійно обирають пенсійну касу. Більшість людей не розуміється на роботі фінансових ринків і не знає, якій пенсійній касі віддати перевагу. У зв'язку з цим істотного значення набуває забезпечення населення об'єктивною інформацією. Також важливим є гарантування того, що персонал організацій, які реалізують пенсійні послуги, має належну підготовку для правильного пропонування цих послуг клієнтам і надання відповіді на пов'язані з цим запитання.

Законодавством про недержавне пенсійне забезпечення заборонено фінансові операції між афілійованими (пов'язаними) особами, тобто інвестування пенсійних активів у цінні папери засновників фонду, вкладників, керівниками активами та депозитаріїв, а також у цінні папери їхніх афілійованих осіб.

Аудиторами пенсійного фонду також не можуть бути афілійовані особи. Законодавство забороняє керівництву пенсійного фонду отримувати будь-яку винагороду від компанії з управління активами фонду, страхової компанії або депозитарію. Щоб виявити афілійованих осіб, угорськими нормативними актами поставлена вимога при реєстрації та ліцензуванні пенсійних фондів подавати певні персональні дані про особу.

Пенсійні каси зобов'язані оприлюднювати таку інформацію:

- дату початку роботи кас;

- імена і посади службових осіб фонду;

- балансовий звіт фонду;

- кількість учасників фонду;

- надходження від внесків та інших джерел;

- розподіл надходжень між резервними фондами;

- розмір прибутків, які надаються касою;

- управлінські витрати каси;

- результати інвестиційної діяльності;

- найменування довірителів фонду;

- штрафи, накладені органом нагляду;

- регрес гарантійного фонду;

- всі інші основні показники, які забезпечують можливість порівняння з роботою інших фондів.

Є також вимоги щодо правил оприлюднення інформації. Зокрема, пенсійні каси повинні публікувати спрощений варіант своїх річних звітів, які пройшли аудиторську перевірку. Також мають бути оприлюднені прибутки або збитки від інвестиційної діяльності і показники ефективності витрат. Результати інвестиційної діяльності визначаються на основі надходжень з урахуванням ринкової оцінки активів. Каси зобов'язані регулярно інформувати учасників про свою роботу та фінансовий стан, а також стан рахунків. Щороку або частіше кожний учасник каси отримує звіт про свій особистий рахунок.

Брошури, буклети й об'яви, які готує каса, не мають містити змінених даних та інформації, у будь-якому описі результатів роботи каси повинні бути об'єктивні і професійно обґрунтовані оцінки, особливо коли це стосується очікуваних прибутків.

Якщо йдеться про минулі результати діяльності каси, то можуть бути оприлюднені тільки дані і факти, описані в законодавчому акті. Також повинні бути зазначені зміни в офіційному індексі споживчих цін (індекс інфляції) за відповідний період.